Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці

Загальні поняття та принципи основ фізіології та гігієни праці

Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.

Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці

Важливу роль у забезпеченні здоров’я населення відіграє гігієна як профілактична наука та санітарія як її практичне втілення.

Гігієна – наука, що вивчає вплив оточуючого середовища на організм людини й суспільне здоров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил та заходів, що мають забезпечувати здорові санітарні умови та запобігати захворюванням.

Складовою частиною загальної гігієни є гігієна праці, що вивчає вплив на організм чинників виробничого середовища з метою усунення їх несприятливої дії на здоров'я людини.

Практичне втілення гігієнічних нормативів у виробничу, побутову та інші сфери існування людини є завданням санітарії.

Можливий вплив на працівників шкідливих виробничих чинників і розвиток професійних захворювань вивчає виробнича санітарія, яка розробляє систему організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії шкідливих виробничих чинників на організм людини.

Організаційні заходи передбачають правильну організацію робочого місця, дотримання відповідних режимів праці, навчання з питань охорони праці, а також постійний контроль та нагляд за виконанням робіт.

Технічні заходи – це розробка та застосування спеціальних колективних та індивідуальних засобів захисту від небезпечних та шкідливих виробничих чинників.

Санітарно-гігієнічні умови праці визначають наявність фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних чинників.

На людину як істоту соціальну впливає психогенний (інформаційний) чинник – через засоби масової інформації.

Характер впливу цих чинників на організм людини, у реальному житті, залежить від санітарно-гігієнічних умов праці, побуту, гігієнічної культури і виховання та всього того з чого складається життя.

Оптимізація цих чинників на виробництві забезпечується гігієнічними нормативами та санітарними рекомендаціями.

Гігієнічний норматив – це визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.

Об’єктами гігієнічного нормування є чинники антропогенного походження (шум, пил, вібрація і ін.) і чинники природного середовища (мікроклімат, ультрафіолетове опромінення і ін.).

Гранично-допустимим нормативом (ГДК, ГДР, ГДД) шкідливих виробничих чинників вважається такий, який при щоденній роботі протягом 8 годин, впродовж усього робочого стажу не може викликати змін у стані здоров'я працівника або його нащадків.

Гігієнічні нормативи узагальнюються у спеціальних документах, що називаються санітарними нормами.

Санітарні норми використовуються при проектуванні та організації виробництва, при контролюванні стану охорони праці на робочих місцях, проведенні паспортизації, впровадженні стандартів, а також при розробці конкретних заходів щодо нормалізації умов праці.

 

41. Атестація робочих місць за умовами праці.

Комплексна оцінка умов праці на основі спеціальних досліджень факторів виробничого середовища проводиться при атестації робочих місць. Результати цієї роботи використовуються підприємствами та організаціями для проведення заходів для поліпшення умов праці, встановлення доплат, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, у тому числі за рахунок власних коштів підприємств та організацій, а також для визначення диференційованих тарифів (внесків) на державне соціальне страхування залежно від умов праці.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться один раз на 5 років спеціальною комісією, до складу якої включаються головні фахівці підприємства, працівники відділів кадрів, праці та заробітної плати, охорони праці, медичні працівники, представники профспілкового комітету. Дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу проводяться на конкретних робочих місцях шляхом лабораторних досліджень, інструментальних вимірів та розрахунків. Результати інструментальних вимірів параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформляються протоколами і заносяться в Карту умов праці на робочому місці.

Обов'язковим додатком до Карти є дані хронометражних спостережень, які використовуються в якості методик вимірювання при оцінці фактичних величин психофізіологічних факторів умов праці.

Оцінка результатів дослідження та інструментальних вимірів санітарно-гігієнічних факторів проводиться шляхом зіставлення їх фактичних значень з нормативними.

Загальна оцінка умов праці в балах розраховується шляхом підсумовування оцінок всіх виробничих факторів за гр. 7 частини 1 і гр. 4 частини 2 і заноситься до розділу II Карти. На її підставі умови праці класифікуються на такі групи:

§ допустимі (виробничі фактори не перевищують ГДК і ПДУ);

§ шкідливі і важкі 1-го ступеня (загальна оцінка менше 6 балів);

§ шкідливі і важкі 2-го ступеня (загальна оцінка від 6 до 8 балів включно);

§ шкідливі і важкі 3-го ступеня (загальна оцінка понад 8 балів).

За результатами атестації складаються:

Ø переліки робочих місць, виробництв, професій і посад, працівники яких підтвердили право на пенсію у зв'язку з особливими умовами праці;

Ø переліки робочих місць, виробництв, професій і посад, працівниками яких встановлюються оплати за роботу в несприятливих умовах праці;

Ø організаційно-технічні заходи по раціоналізації робочих місць з метою приведення їх у відповідність до вимог правил і норм охорони праці.