1. Елементами адміністративного позову є:
а) об’єкт, суб’єкт, зміст;
б) суб’єкт, предмет, підстава;
в) предмет, підстава, зміст.
2. Суддя залишає позовну заяву без руху, якщо:
а) справа не підсудна даному суду;
б) позовна заява не відповідає вимогам закону;
в) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
3. Суд повертає позовну заяву позивачеві, якщо:
а) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;
б) позовну заяву подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду;
в) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
4. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:
а) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
б) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;
в) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
5. Способом забезпечення позову є:
а) зупинення акту Верховної Ради України;
б) накладення арешту на майно відповідача;
в) заборона вчиняти певні дії.
6. Розгляд справи в судовому засіданні проводиться в такій послідовності:
а) підготовча стадія, початок судового розгляду справи по суті, судові дебати, дослідження обставин справи і перевірка доказів, проголошення судового рішення, ухвалення судового рішення;
б) підготовча стадія, дослідження обставин справи і перевірка доказів, судові дебати, ухвалення судового рішення, проголошення судового рішення;
в) підготовча стадія, початок судового розгляду справи по суті, дослідження обставин справи і перевірка доказів, судові дебати, ухвалення судового рішення, проголошення судового рішення.
7. Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:
а) надійшло клопотаня позивача про відкликання позовної заяви;
б) справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
в) позовна заява не підписана позивачем або його представником.
8. Суд зупиняє провадження у справі в разі:
a) якщо заінтересованою особою не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи і можливість застосування цього порядку не втрачена;
б) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника;
в) якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.
9. Суд закриває провадження у справі, якщо:
а) надійшло клопотаня позивача про відкликання позовної заяви;
б) якщо сторони досягли примирення;
в) позивач до закінчення судового засідання залишив судове засідання без поважних причин.
10. В постанові адміністративного суду не міститься:
а) вступна частина;
б) описова частина;
в) доказова частина.
11. Якщо під час ухвалення судового рішення виявиться потреба у з’ясуванні будь-якої обставини шляхом повторного допиту свідка або вчинення іншої судової дії, суд:
а) відкладає розгляд справи;
б) постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду;
б) постановляє рішення на підставі наявних доказів.
12. Суд постановляє додаткове рішення у випадку, якщо:
a) необхідно виправити явні арифметичні помилки;
б) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
в) судове рішення є незрозумілим.
13. Окремі ухвали, які постановляє суд першої інстанції адресуються:
а) сторонам;
б) третім особам;
в) суб’єктам владних повноважень.
14. Судовий розгляд справи судом першої інстанції в порядку письмового провадження здійснюється, якщо:
а) таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справ;
б) до суду не зявилися всі особи, які беруть участь у справі, без поважних причин;
в) до суду не зявилися сторона, на яку покаладється обов’язок доказування в адміністративному процесі.
15. Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:
а) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
б) відшкодування моральної шкоди заподіяної поширенням недостовірної інформації,поміщеної у засобах масової інформації;в) оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум.
16. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, якщо:
а) визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції;
б) сторона не вжила своєчасно заходів до розшуку в архівних установах документів, які мають значення для справи, і ці документи були передані стороні вже після постановлення рішення;
в) нові докази ставлять під сумнів законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
17. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
а) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
б) скасувати постанову суду і повернути справу на новий судовий розгляд;
в) залишити апеляційну скаргу без задоволення і прийняти додаткову постанову.
18. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції:
а) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
б) вирішення не всіх позовних вимог або питань;
в) справу розглянуто за відсутності особи, яка бере участь у справі, не повідомленої належним чином про дату, місце та час розгляду справи.
19. Касаційна скарга подається:
а) через суд першої інстанції;
б) через суд який ухвалив оскаржуване рішення;
в) безпосередньо до суду касаційної інстанції.
20. Суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо:
а) жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому засіданні;
б) суд визнає матеріали, що містяться у справі достатніми для винесення законного і обгрунтованого рішення;
в) не всі осіби, які беруть участь у справі, прибули на судове засідання.
21. За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:
а) скасувати рішення суду першої інстанції, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції;
б) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;
в) змінити рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий судовий ролзгляд.
22. Суд касаційної інстанції приймає постанову у разі:
а) зміни постанови суду першої або апеляційної інстанції;
б) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;
в) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду.
23. Підчас розгляду справи в касаційному порядку суд має право:
а) перевірити правильність правової оцінки обставин у справі;
б) встановити обставини, що не були встановлені в судових рішеннях судів попередніх інстанцій;
в) вирішити питання про достовірність того чи іншого доказу.
24. Підставами для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України є:
а) неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло суттєве порушення прав, свобод та інтересів фізичних осуб або прав та інтересів юридичних осіб;
б) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення у справі щодо оскарження бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
в) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення у справі щодо оскарження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
25. Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України подається:
а) через суд першої інстанції;
б) через Вищий адміністративний суд України;
в) до Верховного Суду України.
26. Рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами переглядається:
а) Вищим адміністративним суду України;
б) Верховним Судом України;
в) судом тієї інстанції, який першим припустився помилки при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цих обставин.
27. Не є підставами перегляду справи за нововиявленими обставинами:
а) виявлення нових доказів, які не були предметом судового дослідження;
б) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
в) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.
28. За наслідками провадження за нововиявленими обставинами суд приймає рішення:
а) про скасування постанови чи ухвали у справі і прийняття нової постанови чи ухвали;
б) про скасування постанови чи ухвали у справі і призначення судового розгляду;
в) про скасування постанови чи ухвали у справі і призначення попереднього судового засідання.
29. Не відноситься до категорії справ, щодо яких встановлено особливий порядок здійснення адміністративного судочинства справи за позовами:
а) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
б) про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;
в) про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
30. Оголошення про оскарження нормативно-правового акту у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений зобов’язаний опублікувати:
а) позивач;
б) відповідач;
в) Державна судова адміністрація України за дорученням суду.
31. Справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів підсудні:
а) Вищому адміністративному суду України:
б) Київському апеляційному адміністративному суду;
в) Київського окружному адміністративного суду.
32. Вимоги про відшкодування шкоди у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів розглядаються:
а) разом з основним позовом;
б) в окремому провадженні судом, до компетенції якого віднесено основний позов;
в) не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
33. У справі щодо оскарження актів Верховної Ради України адміністративний суд:
а) визнає акт нечинним або неправомірним;
б) визнає акт неправомірним і зобов’язує відповідача внести до нього відповідні зміни;
в) визнає оскаржуваний акт неправомірним і зобов’язати відповідача скасувати його в певній частині.
34. Особа, яка відповідно до закону про вибори зареєстрована як уповноважений представник або довірена особа кандидата, діє як представник відповідного кандидата у справах, пов’язаних із виборчим процесом, на підставі:
а) довіреності;
б) договору;
в) посвідчення.
35. Справи стосовно уточнення списків виборців розглядає:
а) місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії;
б) місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцем проживанням позивача;
в) за вибором позивача: місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідної комісії.
36. Дії кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб оскаржуються до:
а) Київського окружного адміністративного суду;
б) Київського апеляційного адміністративного суду;
в) Вищого адміністративного суду України.
37. Суб’єктами права на звернення до адміністративного суду із позовною заявою у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності є:
а) Голова Верховної Ради України та його заступники;
б) Голова Верховної Ради України та його заступники, а також Генеральний Прокурор України та його заступники;
в) Голова Верховної ради України, Голова Центральної виборчої комісії.
38. Справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності розглядає:
а) Київський окружний адміністративний суд;
б) Київський апеляційний адміністративний суд;
в) Вищого адміністративного суду України.
39. Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудна:
а) місцевому загальному суду як адміністративному суду;
б) окружному адміністративному суду;
в) місцевому загальному суду як адміністративному суду або окружному адміністративному суду за вибором позивача.
40. Рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої службі з приводу виконання рішення господарського суду в позовному порядку до адміністративного суду можуть оскаржити:
а) сторони виконавчого провадження;
б) інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій;
в) сторони та інші учасники виконавчого провадження.
41. Позовна заява суб’єкта владних повноважень про обмеження реалізації права на мирні зібрання, що надійшла до суду в день проведення мітингу:
а) розглядається судом невідкладно;
б) повертається позивачу;
в) залишається судом без розгляду.
42. Позов організатора мітингу про усунення перешкод у реалізації права на мирнні зібрання, поданий до суду в день проведення мітингу:
а) розглядається невідкладно;
б) залишається судом без розгляду;
в) розглядається негайно, але не пізніше трьох годин до початку заходу.
43. Судом першої інстанції у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, є:
а) місцевий загальний суд як адміністративний суд;
б) місцевий загальний суд як адміністративний суд або окружний адміністративний суд за вибором позивача;
в) апеляційний адміністративний суд.
44. Звернення до суду органів державної податкової служби та митних органів здійснюється у формі:
а) позовної заяви;
б) подання;
в) клопотання.
45. Звернення до адміністративного суду Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, які пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них, здійснюється у формі:
а) позовної заяви;
б) подання;
в) клопотання.
46. Справи за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства підсудні:
а) місцевому загальному суду як адміністративному суду;
б) окружному адміністративному суду;
в) апеляційному адміністративному суду.
47 Негайно виконуються постанови суду про:
а) повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць;
б) відшкодуваня моральної шкоди;
в) визнання нечинним адміністративного договору.
48. Заходами процесуального примусу в адміністративному судочинстві є:
а) штраф;
б) попередження;
в) наказ.
49. Привід не застосовується:
а) до неповнолітніх;
б) до іноземців;
в) до держслужбовців.
50. Справа про поновлення втраченого судового провадження має бути закрита у разі:
а) закінчення строку зберігання провадження;
б) недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження;
в) ліквідації відповідача – суб’єкта владних повноважень.
51. Субєктом права звернення до суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є:
а) суб’єкт господарювання;
б) суб’єкт владних повноважень;
в) юридична особа приватного права.
Рекомендована література
Базова
Нормативно-правові акти
1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2952-VI від 01.03.2013 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06 липня 2005 p. № 2747-IV № (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 5413-VI від 02.04.2013 р.) // Відомості Верховної Ради України – 2005 p., № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 07 грудня 1984 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 5411-VI від 02.10.2012 р.) // Відомості Верховної Ради Української РСР – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
4. Митний кодекс України: Закон України від 13 березня. 2012 р. № 4495-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 5076-VI від 05.07.2012 р.) // Офіційний вісник України від 04.05.2012 р. – № 32. – Ст. 9.
5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5076-VI від 05.07.2012 р.) // Офіційний вісник України від 23.08.2012 р. – № 62. – Ст. 2509.
6. Про адміністративні послуги: Закон України від 06 вересня 2012 р. № 5203-VI // Офіційний вісник України від 15.10.2012 р. - 2012 р. - № 76. – Ст. 44.
7. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08 липня 2011 р. № 3671-VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5477-VI від 06.11.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 16. – Ст. 146.
8. Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах: Закон України від 20.12.2011 р. № 41.91-VІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4191-17
9. Про громадські об'єднання: Закон України від 22 березня 2012 р. (зі змінами, внесеними Законом України № 5026-17 від 22.06.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 1. – Ст. 1.
10. Про державну службу: Закон України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5079 -VI від 13.06.2012 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2012. - № 26. - Ст. 27.
11. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 4711-VI від 17.05.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011 р. – № 15. – Ст. 231.
12. Про затвердження Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 р. № 1156 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 1561 (1561-2004-п) від 17.11.2004 р.) // Офіційний вісник України – 2003 р. – № 31. – Ст. 1613.
13. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 р. № 393/93 (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 4452-VI (4452-17) від 23.02.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 47. – Ст. 256.
14. Про Кабінет Міністрів України: Закон України 07 жовтня 2010 р. № 2591- VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України N 5477-VI (5477-17) від 06.11.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011 р. – № 9. – Ст. 58.
15. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХХІ (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5477-VI (5477-17) від 06.11.2012 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 р. – № 4. – Ст. 20.
16. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5067-VI від 01.01.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – 20-21. – Ст. 190.
17. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. (зі змінами, внесеними Законом України № 5498-17 від 05.01.2013 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
18. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. № 3773- VI (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 5492-VI (5492-17) від 20.11.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2012 р. - № 19-20. – Ст. 179.
19. Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим: Закон України вiд 16 червня 2011року № 3530-VI (зі змінами, внесеними Законом України від 06.09.2012 р. № 5245) // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 2-3 – Ст. 3.
20. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07 червня 2001 р. (зі змінами, внесеними Законом України № 5029-VI від 03.07.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
21. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12/page2
22. Про судовий збір: Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page
23. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 р. (зі змінами та доповненнями внесеними Законом України
24. № 4050-VI від 17.11.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 38. – Ст. 385.
25. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 21. – Ст. 943.
26. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні: Указ Президента України від 20 лютого 2006 р. №140/2006 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 8. – Ст. 421.
27. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 19.01.2011 р. № 26-2011-п) // Офіційний вісник України. – 1997 р. – № 16. – Ст. 85.
28. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 90-р від 15 лютого 2006 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 5666 -VI від 05.03.2013 р.) // Офіційний вісник України від 01.03.2006 р. – 2006 p. – № 7 – Ст. 376.
29. Перелік центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 р. №207 // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 20. –Ст. 1480.
30. Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 27.04.2006 № 590 // Офіційний вісник України. ‒ 2006. ‒ № 18. ‒ Ст. 1336.
31. Про організацію особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 р. № 924 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
32. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 (зі змінами та доповненнями внесеними Указом Президента № 216/2006 від 09.04.2006 р.) // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 50. – Ст. 8.
33. Інструкція з організації примусового виконання рішень: Затверджена наказом Мін’юст України від 02.04.2012 р. № 512/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 27. – С. 23. – Ст. 1018.
34. Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України: Затверджена наказом Державної судової адміністрації України 21.07.2005 № 84 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – С. 504. – Ст. 1974.
35. Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ: Затверджена наказом Державної судової адміністратиції України від 17.12.2013 р. № 173 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/userfiles/Nakaz%20173.pdf
36. Положення про автоматизовану систему документообігу суду: Затверджене рішення Ради суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України від 26.11.2010 № 30 // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 12.
Судова практика
1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) 19 квітня 2001 року Справа № 1–30/2001 № 4–рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – С. 109. – Ст. 1379.
2. Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів та суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 6.
3. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.06.2011 № 3: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 № 3.
4. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2.
5. Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 01.11.2013 р. № 15.
6. Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 8.
7. Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби": постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 р. № 5
