Вимоги до написання дипломної роботи

1. Тема дипломної роботи затверджується на засіданні кафедри і схвалюється вченою радою факультету інституту/університету.

2. У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність; визначаються об'єкт, предмет, мета і конкретні завдання, гіпотеза дослідження, методи дослідження;.

3. Автор дипломної роботи повинен продемонструвати вміння проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати.

4. необхідно розкрити зміст дослідницької проблеми з урахуванням нових наукових підходів.

5. має містити чітко сформульовані висновки, у яких подаються основні результати дослідницької діяльності студента, рекомендації щодо їх практичного використання.

6. 50-60 сторінок друкованого тексту.

7. Дипломна робота має бути чітко структурованою із виділенням окремих її частин, абзаців, нумерацією сторінок, правильним оформленням покликань, виносок, цитат, висновків і списку використаної літератури (не менше 50 джерел), обов'язковим є використання літератури іноземними мовами.

8. Дипломну роботу оцінює рецензент. Керівник пише відгук, у якому висловлює думку щодо рекомендації дипломної роботи до захисту. Остаточну оцінку виставляють члени державної екзаменаційної на підставі рецензії та публічного захисту дипломної роботи.

 

 

7.

Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.

Етапи:

1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту;

2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;

3) відтворення змісту рідною мовою

Види перекладу за формою:

-усний (роблять негайно) - послідовний, синхронний

-письмовий.

За способом перекладу

-буквальний -дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають,

-адекватний переклад-точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови,

За змістом:

-суспільно-політичний

-художній

-науково-технічний

Реферативний переклад –

1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст;

-ознайомлення з оригіналом;

-виділення в тексті основного і другорядного

-переклад основної частини, зв'язний і логічний виклад змісту оригіналу.

 

2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал

-докладне вивчення оригіналу; -

стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;

Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер

Обсяг не може перевищувати 500 друкованих знаків формулювання висновків, можливе висловлення оцінки

Автоматизований (комп'ютерний) переклад. Ідея автоматизованого перекладу виникла ще 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П. Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення відповідників з різних мов механічним способом.

Віддієслівні іменники, що означають наслідок дії, утворюються переважно від дієслів недоконаного виду, що означають багаторазову дію:

- безсуфіксним способом: обмінювати - обмін; гнути, згинати - згин;

- за допомоги додавання -а, -una, -ок: міняти, змінювати - зміна; колоти, розколювати - розколина; лити, випивати - виливок;

- за допомоги додавання -овання, якщо дієслово має форму, яка закінчується на -овувапш: групувати, угруповувати - угруповання; статкувати, устатковувати - устаткованая.

Виникають труднощі і під час перекладу конструкцій з активно вживаним дієсловом является, яке в українській мові уживається тільки в художньому стилі, переважно в поетичних творах (згадаймо І. Франка: "Чому являєшся мені у сні?"). У науковому стилі уживаються форми виявляється, є;

Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Редагування (від лат. redactus - приведений у порядок) - це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.Редагують наукові тексти за законами логіки.

Вимоги:

-чітке формулювання тези й аргументів;

- формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

- теза і аргументи не повинні суперечити один одному;-

- як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;

- докази повинні бути повними й достатніми.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

- Первинне ознайомлення з текстом документа.

- Перевірка фактичного матеріалу.

- Власне редагування матеріалу.

Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи:

1. Великими літерами.

2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази.

3. Підкреслення

4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту

Види правок:

-Правка-вжіапування- звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець

-Правка-скорочення

-Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.

-Правка-оброблепня - комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу;

11.