Як розрахувати штучне освітлення?

Загальне освітлення

Правилами проектування для загального освітлення рекомендується використовувати, як правило, газорозрядні лампи: для приміщень висотою до 6 м— люмінесцентні, для більш високих - типу "ДРЛ", "ДРИ", "ДНаТ", а також галогенні. Лампи розжарювання допускається застосовувати у випадку технічної неможливості або недоцільності застосування газорозрядних ламп (невеликі приміщення, невисокі вимоги до освітлення).

Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки, конструкції стелі.

Вибір норми освітленості здійснюється за ДБНВ 2.5.-28-2006 "Природне та штучне освітлення", відповідно вибраного типу джерела світла (газорозрядні чи лампи розжарювання), системи освітлення і характеристики зорових робіт (найменший розмір об’єкта розпізнання, світлість фону, контраст об’єкта розрізнення з фоном).

 

29. Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях.

Основні світлотехнічні величини.

Для вимірювання освітленості використовується фотоелектричний люксметр типу Ю - 16. Прилад має три шкали для вимірювання освітленості в межах: від 0 до 25 лк, від 0 до 100 лк і від 0 до 500 лк, а застосування поглинаючого світофільтру Ф 102 дозволяє в 100 раз збільшити межі вимірювань.

Для розрахунку освітленості на робочому місці застосовують три методи:

 метод коефіцієнта використання світлового потоку;

 метод потужності (метод ват);

 крапковий метод.

 

Основні світлотехнічні величини

Світло, а отже і зорова інформація про навколишній світ, сприймана оком людини, передається по зоровому нерві в спеціальний відділ кори головного мозку, в якому формується суб'єктивний зоровий образ. У процесі праці людина через зоровий аналізатор сприймає виробничу обстановку, предмети праці, які називають об'єктами розрізнення.

Для того, щоб людина могла якісно виконувати зорову роботу, необхідні певні характеристики світлових приладів і системи освітлення, що повинні відповідати параметрам об'єкта розрізнення і конкретним умовам праці.

Основними світлотехнічними величинами, що кількісно характеризують вплив світлового випромінювання на око людини, є наступні:

Сила світла (I) − просторова щільність світлового потоку, що визначається відношенням світлового потоку (F) до тілесного кута (ω), в якому він поширюється. За одиницю сили світла прийнята кандела (кд). Кандела являє собою силу світла точкового джерела, що випускається в перпендикулярному напрямку з площі в 1/600000 м² чорного тіла при температурі затвердіння платини Т = 2042 К і атмосферному тиску Р = 101,325 КПа.

Світловий потік (F) − це потік випромінювання, що оцінюється за його дією на очі людини. За одиницю світлового потоку прийнятий люмен (лм). Люмен відповідає світловому потоку, що випромінюється в одиничному тілесному кутіточковим ізотропним джерелом із силою світла 1 кандела.

Освітленість (Е) − поверхнева щільність світлового потоку, перпендикулярного поверхні освітлення. Одиниця виміру − люкс (лк). За люкс прийнята освітленість поверхні площею 1 м² світловим потоком 1 лм. Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.

Яскравість (В) − поверхнева щільність сили світла. Визначається як відношення сили світла (I) у даному напрямку до проекції поверхні, що освітлюється, на площу S, перпендикулярну до напрямку спостереження:

В = (I/S) ּ соѕ α,

де α – кут між паралеллю до поверхні й напрямку до ока. За одиницю яскравості прийнятий кд/м².

30. Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації.

Вібрація – цей коливальний пружний рух точки твердого тіла (механічної системи).

Вібрація характеризується такими параметрами:

амплітудою (зсувом щодо точки спокою) (а), мм;

частотою (f), Гц;

віброшвидкістю (V) м/с;

віброприскоренням (W) м/с².

Для загальної вібрації:

а) низькочастотна, з перевагою максимальних рівнів в октавних смугах частот 8 і 16 Гц;

б) середньочастотна – 31,5; 63 Гц;

в) високочастотна – 125; 250; 500; 100 Гц.

2. Для локальної вібрації і вібрації робочих місць за тими ж видами спектрального розподілу з частотами 1 і 4 Гц – для низькочастотної, 8 і 16 Гц – для середньочастотної і 31,5, 63 Гц – для високочастотної вібрації.

За часовими характеристиками вібрація підрозділяється на такі види:

постійна, для якої величина віброшвидкості змінюється не більше ніж у 2 рази (< 6 дБ) при часі спостереження t_спост> 1 хв;

непостійна – для якої величина віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (> 6 дБ) при такому ж часі спостереження (t_спост > 1 хв).

Непостійну вібрацію, у свою чергу, підрозділяють на такі категорії:

коливна, для якої рівень віброшвидкості змінюється плавно безупинно в часі;

переривчаста, коли тривалість вібраційних впливів на оператора складає t >1 с;

імпульсна, що складається з одного або декількох вібраційних впливів (наприклад, ударів), кожен тривалістю менше 1с, при частоті їхнього надходження t < 5 Гц.

Гігієнічне нормування вібрації

Вібрацію вимірюють в абсолютних і відносних одиницях.

Абсолютними параметрами для виміру вібрації є віброзміщення, віброшвидкість і віброприскорення.

Основними відносними параметрами вібрації є:

логарифмічний рівень віброшвидкості, що визначається за формулою

L_V = 10 ℓgV²/V²₀ = 20 ℓgV/V₀,

де: V – віброшвидкість (м/с), V = (2π · f · а); f, а – відповідно частота й амплітуда вібрації; V₀ = 5 · 10^-8 м/с – граничне мінімальне значення віброшвидкості, яке відчувається вібраційним аналізатором організму людини.

логарифмічний рівень віброприскорення:

L_w = 10 ℓgW²/W²₀ = 20 ℓgW/W₀,

де W = (2π · f² · а) – віброприскорення (м/с²), W₀ – граничне мінімальне значення віброприскорення, яке відчувається організмом людини.

Нормуються параметри вібрації відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої та загальної вібрацій та ГОСТ 12.1.012-90 «Вибрационная безопасность. Общин требования».

Нормованими параметрами вібрації є середньоквадратичне значення віброшвидкості, її логарифмічний рівень або віброприскорення в октавних смугах частот (для загальної й локальної вібрації).

Загальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами f _сг = 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц.

Локальна вібрація нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами f _сг = 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц.