Призначення та загальна схема центральних кондиціонерів.

Центральні кондиціонери – це неавтономні кондиціонери, до яких підводяться мережі холодопостачаиня, теплопостачання, водопостачання та електроенергія. Центральні кондиціонери широко використовуються в комфортному та технологічному кондиціюванні і призначені для обслуговування одного великого чи кількох приміщень.

Сучасні центральні кондиціонери складаються з уніфікованих типових секцій (модулів) – технологічних, в яких здійснюються процеси обробки повітря (нагрівання, охолодження, очищення, осушення, зволоження, транспортування), та проміжних чи модулів обслуговування, через які обслуговують технологічні модулі та змішують і регулюють витрату повітря. Не дивлячись на те, що влаштування центрального кондиціонера практично неможливе в існуючих житлових будівлях бо вимагає складних монтажно-будівельних робіт та прокладки повітропроводів. Центральний кондиціонер ефективно підтримує параметри (температуру, вологість та рухливість) повітря в приміщеннях. Дослідження фахівців показують, що центральні кондиціонери кращі за автономні і за якістю обробленого повітря, і за стабільністю дотримання параметрів внутрішнього повітря, і за собівартістю обробки повітря. З економічної точки зору його доцільно встановлювати при кондиціюванні приміщень площею понад 400 м². Проте визначитись з вибором системи кондиціювання при будівництві готелю чи ресторану слід ще на стадії проектування будівлі.

Центральний кондиціонер складається з окремих типових секцій, герметично з'єднаних між собою. Корпус виготовлений з алюмінієвого каркасу, до якого прикріплені панелі, що складаються з двох оцинкованих листів з теплоізоляційним матеріалом між ними. В секціях передбачаються дверцята для обслуговування вузлів. Набір секцій залежить від вимог до параметрів обробленого повітря. Крім стандартних типових компоновок, існує можливість створення індивідуальної унікальної компоновки. Кількість секцій та їх розміри залежать від витрати повітря, яке обробляє кондиціонер.

Секція охолодження – призначена відповідно для охолодження повітря в літню пору року. Являє собою водяний чи фреоновий теплообмінник, виготовлений з мідних трубок з алюмінієвими ребрами.

Секція нагрівання використовує електричні, водяні чи парові нагрівачі.

Секція зволоження – це форсуночна камера у випадку зволоження водою чи секція зволоження парою.

Цікаво знати, що спочатку системи кондиціювання планувалися як ситеми для осушення повітря у друкарнях.

У форсуночній камері повітря проходить через дощовий простір дрібних крапель, які утворюються при розпиленні води з допомогою форсунок.

Зволоження сухою перегрітою парою дозволяє легко і точно регулювати вологість повітря з мінімальними експлуатаційними витратами, пара не містить мінеральних часток і бактерій. Зволоження парою звичайно вимагає більше енергії, проте при оброблянні повітря парою відбувається також його дезінфекція.

Секція фільтрування використовується для очистки повітря від пилу чи пилку, які можуть викликати алергію, а також для захисту секцій кондиціонера від пилу.

Секція шумопоглинання призначена для зниження рівня шуму, який створюється центральним кондиціонером. Всередині секції закріплені пластини з поглинаючого шум матеріалу, наприклад, мінеральної вати, підсиленої скловолокном.

Вентиляторна секція забирає повітря з центрального кондиціонеру і подає його безпосередньо в приміщення до споживача.

Для економії тепла в кондиціонерах використовують утилізатори тепла. Тобто такі теплообмінники, де охолоджене повітря, яке викидається з приміщення, контактує через заслінку з теплим повітрям, яке надходить ззовні віддаючи йому свій холод.

Центральні кондиціонери поділяють на прямоточні (з утилізацією тепла чи без) та рециркуляційні (з першою рециркуляцією, з другою рециркуляцією, з першою та другою рециркуляціями та з обвідним каналом поза камерою зрошення).

Прямоточні кондиціонери здійснюють обробку лише зовнішнього повітря, кондиціонери з рециркуляцією обробляють суміш зовнішнього та внутрішнього повітря. Використання утилізації тепла та рециркуляції здешевлює обробку повітря в.

Місцеві кондиціонери

Місцеві кондиціонери – це кондиціонери, які встановлюються безпосередньо у приміщеннях, де необхідно кондиціювання повітря.

За конструктивними особливостями усі місцеві (побутові) кондиціонери умовно можна розділити на два великих класи:

– моноблочні кондиціонери – складаються з одного блоку (віконні, мобільні і т.д.)

– спліт-системи – складаються з декількох блоків.

У спліт-систем роздільними є: головний пристрій кондиціонера (внутрішній блок, що знаходиться усередині приміщення) і виконавчий блок з компресорною частиною (зовнішній блок, що знаходиться за межами приміщення).