Схеми та конструктивні елементи внутрішнього гарячого водопостачання. Основні види та призначення водонагрівачів.

Вибір котельного обладнання потрібно здійснювати, ґрунтуючись на потрібній потужності, схемі системи (окреме гаряче водопостачання чи поєднане з системою опалення), ефективності котлів, виді палива, довговічності, технічних і економічних характеристиках. Серед них не останнє місце займає зовнішній вигляд агрегатів, компактність. Так, настінні котли дозволяють економити корисну площу помешкання. Зокрема вироби французької фірми FRISQUET зарекомендували себе високою якістю і довготривалим терміном роботи теплообмінників, виготовлених з міді, що запобігає відкладенню продуктів горіння і зберігає високий ККД (до 95,3 %) понад 20 років.

Електричні водонагрівачі – найбільш гігієнічні і безпечні в пожежному відношенні пристрої. Широкого розповсюдження набули ємнісні електроводонагрівачі, які складаються з корпуса, що вміщує бак на 10-200 л води і більше, покритого теплоізоляцією, електронагрівного елементу – ТЕНу, регулятора температури, який відключає нагрівач у разі досягнення заданої температури, змішувача для заповнення нагрівача і відбору гарячої води. Зокрема водонагрівач марки ТНЕКМЕХ складається з двох сталевих баків: внутрішнього і зовнішнього з теплоізоляційним прошарком з пінополіуретану, який надає водонагрівачу властивості термоса (за 12 годин випробовувань зниження температури становило всього 5°С). Недоліками ємнісних електроводонагрівачів є: для підтримки заданої температури постійні включення водонагрівача, велика займана площа, обмеження ємністю водонагрівача в отриманні гарячої води, відносно висока ціна щорічного обслуговування.

Теплоізоляція і ТЕНи пониженої потужності забезпечують економічну експлуатацію водонагрівача. Потужність ТЕНів становить 1,2-2,4 кВт за напруги 220 В. Внутрішній сталевий бак зсередини покритий склофаянсом, який захищає його від окислення та корозії. Водонагрівач працює в автоматичному режимі, забезпечуючи заповнення бака водою, контроль за рівнем і температурою води, захист від закипання. Температура води задається в інтервалі від 26 до 78°С. Моделі різних об'ємів забезпечують різну інтенсивність надходження гарячої води: водонагрівачі місткістю 10, 15 і 30 л забезпечують безперебійну подачу гарячої води на кухонні потреби; 80 і 100 л – подачу гарячої води у ванну і на кухню; 150 і 200 л – подачу гарячої води тим споживачам, які ні в чому собі не відмовляють і полюбляють користуватися гарячою водою тривалий час (понад З години). Електроводонагрівач влаштовують безпосередньо на стіні помешкання над приладом, в який подається гаряча вода, таким чином, щоб змішувач розташовувався на висоті 1-1,1 м від підлоги.

Проточні електроводонагрівачі вимагають значних потужностей, що призводить до перевантаження електричних мереж, тому їх використання обмежене тільки виробничими та громадськими будівлями.

До переваг можна віднести:

- Найефективніша система водонагріву.

- Найвищий ККД.

- Можливість розміщення безпосередньо у точці споживання.

- Відсутність енерговитрат в режимі очікування.

- Конструктивне зменшення протоку води, що дозволяє знизити енергоспоживання до 80%.

- Не вимагає щорічного обслуговування. Легко замінний.

- Немає обмеження для споживача.

Проточний водонагрівач використовує найефективніший спосіб водонагріву – прямий нагрів води без втрат на підтримку температури.

Місцеві установки для приготування гарячої води обслуговують один або декілька пристроїв (наприклад, в межах однієї квартири). Приготування гарячої води в таких системах здійснюють в малопотужних генераторах тепла (газові водонагрівачі, малооб'ємні котли тощо).

Для мереж гарячого водопостачання використовують оцинковані сталеві труби. Рідше – пластмасові, металопластикові та мідні труби. Всі трубопроводи системи гарячого водопостачання, за виключенням квартирних підведень і приладів для сушіння рушників, повинні бути покриті ізоляцією, товщина і якість якої повинна забезпечувати нормовану величину тепловтрат.

В індивідуальних та багатоквартирних будинках висотою до 5 поверхів широко застосовують децентралізоване СГВ. Джерелом теплової енергії для них є різноманітні електричні та газові водонагрівачі (колонки) і двохконтурні опалювальні котли. Газові колонки заборонено встановлювати в ванних кімнатах, душових та в санвузлах. В їдальнях часто застосовують електричні водонагрівачі об’ємом 0,003-1 в які вмонтовані електричні спіралі.

В індивідуальних будинках сільського типу можуть застосовуватися водогрійні колонки, що працюють на дровах, торфі, вугіллі.