Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—учасн≥ концепц≥њ конфл≥кт≥в




 онфл≥ктолог≥ю збудували €к самост≥йну науку американський соц≥олог Ћью≥с  озер ≥ н≥мецький учений –альф ƒарендорф.

ѕроте потр≥бно в≥дзначити, що власне конфл≥ктолог≥чним конструкц≥€м передувала структурно-функц≥ональна модель сусп≥льства, обірунтована американським соц≥ологом “олкоттом ѕарсонсом. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ теор≥њ, будь-€ка соц≥альна система Ї в≥дносно ст≥йкою, стаб≥льною, добре ≥нтегрованою структурою, в €к≥й кожний елемент системи маЇ певну функц≥ю, внос€чи тим самим внесок в п≥дтримку њњ ст≥йкост≥. ѕри цьому признавалас€ внутр≥шн€ суперечн≥сть соц≥альноњ системи ≥, отже, реальн≥сть виникненн€ конфл≥кт≥в. јле в ц≥лому ѕарсонс виступав за п≥дтримку Ђгармон≥йногої, тобто безконфл≥ктного в≥дношенн€ м≥ж елементами системи.  онфл≥кт представл€вс€ йому соц≥альною аномал≥Їю, €ку необх≥дно долати.

ѕ≥зн≥ше вчен≥ пом≥тили, що €к би добре ≥ бездоганно орган≥зац≥€ не функц≥онувала ≥ управл€лас€, в н≥й незм≥нно виникали конфл≥кти. ÷е примусило п≥ддати сумн≥ву можлив≥сть безконфл≥ктноњ модел≥ соц≥альноњ системи ≥ враховувати неминучий ≥ законом≥рний характер соц≥альних суперечностей. як результат, з початку 50-х рок≥в ’’ стол≥тт€ склалис€ ≥ набули поширенн€ сучасн≥ концепц≥њ конфл≥кту.

Ћ.  озер в робот≥ Ђ‘ункц≥њ соц≥ального конфл≥ктуї (1956 р.), €ка Ї класикою сучасноњ конфл≥ктолог≥њ, насл≥дуючи ћ. ¬ебера, п≥дкреслив загальн≥сть ≥ ун≥версальн≥сть конфл≥кт≥в в сусп≥льств≥ ≥ дав глибоке обірунтовуванн€ позитивноњ рол≥ конфл≥кту, тому його концепц≥ю називають позитивно-функц≥ональною. ¬≥н стверджував, що немаЇ со≠ц≥альних груп без конфл≥ктних в≥дносин ≥ що конфл≥кти мають позитивне значенн€ дл€ функц≥онуванн€ сусп≥льних систем. Ќа його думку стаб≥льн≥сть сусп≥льства пр€мо залежить в≥д к≥лькост≥ ≥снуючих у ньому конфл≥ктних в≥дносин.

 

Ћ.  озер пропонуЇ розум≥ти п≥д конфл≥ктом Ђборотьбу за ц≥нност≥ ≥ претенз≥њї ≥ убачаЇ в ньому певну соц≥альну напружен≥сть м≥ж тим, що Ї, ≥ тим, що повинне бути, в≥дпов≥дно до в≥дчутт≥в, погл€д≥в, ≥нтерес≥в соц≥альних груп ≥ ≥ндив≥д≥в.

ѕозитивний потенц≥ал конфл≥кт≥в пол€гаЇ в тому, що вони спри€ють соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в ≥ утворенню соц≥альних груп, встановленню ≥ п≥дтримц≥ стаб≥льноњ структури внутр≥шньогрупових ≥ м≥жгрупових в≥дносин, створенню ≥ збереженню балансу сил, сигнал≥зац≥њ про т≥ або ≥нш≥ соц≥альн≥ проблеми ≥ недол≥ки. ÷≥нн≥сть конфл≥кт≥в пол€гаЇ в тому, що вони запоб≥гають окостен≥нню системи, в≥дкривають шл€х до ≥нновац≥й.

ѕост≥йним джерелом ≥ причиною сучасних соц≥альних конфл≥кт≥в Ї деф≥цит ресурс≥в, не т≥льки матер≥альних, але ≥ пол≥тичних, ресурс≥в влади, престижу, €к≥ ≥снують в будь-€кому сусп≥льств≥ “ому, поки ≥снуЇ сусп≥льство, буде напружен≥сть, будуть конфл≥кти, особливу роль гратиме боротьба людей за владу, за престиж ≥ пошану. ’оча конфл≥кти ≥снують в будь-€кому сусп≥льств≥, њх роль в недемократичному ≥ демократичному сусп≥льствах р≥зна: в тотал≥тарному сусп≥льств≥, €ке розколене на ворогуюч≥ табори, конфл≥кти нос€ть руйн≥вний характер; у в≥дкритому демократичному сусп≥льств≥ конфл≥кт≥в б≥льше, оск≥льки люди в≥дкрит≥, але конфл≥кти ведуть не до руйнуванн€, а до творенн€.  онструктивн≥ ≥ руйн≥вн≥ результати глибоко принципово розр≥зн€ютьс€ м≥ж собою. ћета конфл≥ктолог≥њ Ц обмежити негативн≥ насл≥дки конфл≥кту ≥ добитис€ оптимальних, позитивних результат≥в.

ќсновн≥ положенн€ його теор≥њ наведен≥ в таких тезах:

Ј чим б≥льших негаразд≥в зазнають групи, тим вища в≥рог≥дн≥сть того, що ц≥ групи стануть ≥н≥ц≥аторами конфл≥кту;

Ј чим гостр≥ший конфл≥кт, тим б≥льша в≥рог≥дн≥сть, що в конфл≥ктних групах виникнуть централ≥зован≥ структури прийн€тт€ р≥шень ≥ тим вищою буде моральна згуртован≥сть њх член≥в;

Ј чим б≥льше груп вступають в конфл≥кт через своњ обТЇктивн≥ ≥нтереси, тим легший конфл≥кт, ≥ навпаки, чим б≥льше конфл≥кт повТ€заний з≥ складними ≥нтересами, тим в≥н гостр≥ший;

Ј чим менше в учасник≥в конфл≥кту згоди з приводу його ц≥лей, тим тривал≥ший конфл≥кт;

 

Ј чим краще л≥дери конфл≥ктних груп зможуть зрозум≥ти, що повне дос€гненн€ ц≥лей обходитьс€ дорожче, н≥ж перемога, тим коротшим буде конфл≥кт.

Ќав≥ть просте перерахуванн€ основних положень теор≥њ Ћ.  озера показуЇ, що ≥ на цей час б≥льш≥сть ≥з них не втратили своЇњ актуальност≥ ≥ викликають значний ≥нтерес. ÷≥ тези п≥дтверджують, що в основ≥ будь-€кого конфл≥кту лежать власн≥ ≥нтереси ≥ндив≥да.

–. ƒарендорфу своњх роботах Ђ ласова структура ≥ класовий конфл≥ктї (1965 р.) ≥ Ђ—оц≥альний конфл≥кт в сучасност≥ї (1988 р.) розгл€даЇ конфл≥кт €к головну категор≥ю соц≥олог≥њ. ¬≥н запропонував конфл≥ктну модель сусп≥льства, вважаючи, що на€вн≥сть конфл≥кт≥в Ц природний стан сусп≥льства, €ке всюди пронизане розузгодженн€м ≥ конфл≥ктом. ЂЌе на€вн≥сть, а в≥дсутн≥сть конфл≥кту Ї чимось дивним ≥ ненормальнимї.

ѕричиною конфл≥кту, пор€д ≥з соц≥альною нер≥вн≥стю (неоднаковий доступ до ресурс≥в), Ї боротьба за владу, престиж ≥ авторитет, нер≥вне положенн€ у в≥дносинах управл≥нн€ й орган≥зац≥њ. ƒл€ регулюванн€ ≥ попередженн€ конфл≥кт≥в важлив≥ принаймн≥ три умови:

1) на€вн≥сть ц≥нн≥сних установок;

2) р≥вень орган≥зац≥њ стор≥н Ц чим в≥н вищий, тим легше дос€гти згоди ≥ виконанн€ домовленостей;

3) взаЇмоприйн€тн≥сть певних правил, €к≥ п≥дтримують в≥дносини стор≥н, що беруть участь в конфл≥кт≥.

 онфл≥кти Ц не завжди загроза дл€ сусп≥льства, навпаки, вони можуть бути використан≥ €к джерело позитивних зм≥н, тому сусп≥льство виробило методи рац≥онального регулюванн€ конфл≥кт≥в.  онцепц≥ю ƒарендорфа у звТ€зку з цим називають також д≥алектичною.

≤стотний внесок у завершенн€ формуванн€ конфл≥ктолог≥њ вн≥с сучасний американський соц≥олог  енет Ѕоулд≥нг, €кий написав в 1963 роц≥ роботу Ђ онфл≥кт ≥ захист. «агальна теор≥€ї. …ого концепц≥€ називаЇтьс€ загальна теор≥€ конфл≥кту. ¬≥н також виходить з протилежних функц≥онал≥зму установок, а саме: конфл≥кти повсюдно, прагненн€ до ворожнеч≥ з соб≥ под≥бними лежить в сам≥й природ≥ людини. –азом з тим стверджуЇтьс€, що конфл≥кти виникають ≥ розвиваютьс€ за загальними зразками, ви€вл€ютьс€ через сп≥льн≥ елементи, њх не можна в≥докремлювати в≥д соц≥альних умов, њх можна попередити ≥ подолати. ƒл€ цього необх≥дне розум≥нн€ причин виникаючих протисто€нь, розумний виб≥р злагоджених способ≥в њх усуненн€, етичне вдосконаленн€ людей.

 . Ѕоулд≥нг дав опис двох основних моделей конфл≥кт≥в:

1) статистична модель: конфл≥кт Ц специф≥чна система, першим елементом €коњ Ї сторони (люди, тварини, обТЇкти), другий елемент Ц в≥дносини м≥ж сторонами.  онфл≥кт Ц конкурентна ситуац≥€, в €к≥й сторони прагнуть зайн€ти позиц≥ю, не сум≥сну з бажанн€ми ≥ншоњ сторони;

2) динам≥чна модель: будуЇтьс€ на в≥дом≥й сучасн≥й концепц≥њ повед≥нковоњ психолог≥њ (б≥хев≥оризм) Ц людина поводитьс€ за принципом Ђстимул Ѓ реакц≥€ї. ƒинам≥ка конфл≥кту Ц про€в загальних повед≥нкових реакц≥й людини в умовах протиборства.

—ьогодн≥ не можна говорити про загальновизнану теор≥ю конфл≥кт≥в, ви€вл€ютьс€ ≥стотн≥ розб≥жност≥ в методолог≥чних п≥дходах до характеристики рол≥ ≥ значенн€ конфл≥кт≥в. ƒоводитьс€ зважати на на€вн≥сть р≥зних за зм≥стом концепц≥й ≥ положень, з необх≥дн≥стю самост≥йно вибирати свою позиц≥ю.

ќстанн≥м часом конфл≥ктолог≥€ стала широко використовувати:

І моделюванн€ конфл≥ктних ситуац≥й;

І теор≥ю ≥гор;

І внесенн€ рац≥онального моменту, точного розрахунку в повед≥нку конфл≥ктуючих стор≥н дл€ перетворенн€ ситуац≥њ конфл≥кту в гармон≥ю.

—проба створити Їдину теор≥ю конфл≥кт≥в з використанн€м математичного апарату була запропонована в –ос≥њ ¬.ƒружин≥ним ≥ ƒ. онторовим. ¬ њњ основ≥ лежить теор≥€ ≥гор, €ка описуЇ психолог≥чн≥ особливост≥ учасник≥в конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ. ќд≠нак вона не дозвол€Ї в≥добразити в повному обс€з≥ р≥зноман≥т≠т€ конфл≥кт≥в ≥ не завжди даЇ змогу знайти правильне р≥шенн€.

Ќин≥ досл≥дженн€ конфл≥кт≥в провод€тьс€ всеб≥чно з залученн€м дос€гнень р≥зних галузей знань: ≥стор≥њ, математики, педагог≥ки, права, психолог≥њ, соц≥олог≥њ, ф≥лософ≥њ, в≥йськовоњ справи.

ѕерш≥ публ≥кац≥њ з проблем конфл≥ктолог≥њ в наш≥й крањн≥ зТ€вилис€ всередин≥ 80-рок≥в XX ст. (‘.ћ. Ѕородк≥н, Ќ.ћ.  ор€к, Ћ.ј.Ќечипоренко та ≥н.). ” прац€х ј.≤. ѕригож≥на була висунута теза, що Ђ...сам розвиток демократ≥њ Ї пост≥йний регульований конфл≥ктї. “од≥ ж виникають конфл≥ктолог≥чн≥ центри в —Ўј та ≥нших крањнах св≥ту. ” 1986 р. в јвстрал≥њ за ≥н≥ц≥ативою ќќЌ створено м≥жнародний центр вир≥шенн€ конфл≥кт≥в. ¬ ”крањн≥ перший центр з вир≥шенн€ конфл≥кт≥в був створений у  иЇв≥ всередин≥ 90-х рок≥в ’’ стол≥тт€.

ћодел≥ конфл≥кт≥в

 ажуть, що треба не уникати конфл≥кт≥в, а ефективно њх в р€тувати.

ѕринциповими дл€ розвитку конфл≥кту Ї так≥ чисто психолог≥чн≥ моменти, €к сприйн€тт€ ситуац≥њ њњ учасниками, њх в≥дношенн€ до нењ, стратег≥€ њхньоњ повед≥нки. —аме вони призвод€ть до того, що на основ≥ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж причини виникають конфл≥кти з р≥зними модел€ми розвитку, р≥зними насл≥дками дл€ њх учасник≥в.

Ќаприклад, зм≥на техн≥ко-технолог≥чного процесу в цеху призвела до того, що, на думку начальника цеху, ≥снуванн€ одн≥Їњ ≥з д≥льниць €к самост≥йного п≥дрозд≥лу недоц≥льне. Ќачальник цього п≥дрозд≥лу категорично не погоджувавс€, протиставл€ючи своњ аргументи.

ƒ≥лова суперечка. ” дан≥й ситуац≥њ Ч це протисто€нн€ точок зору з приводу того, €ке техн≥чне чи орган≥зац≥йне р≥шенн€ Ї кращим, €к реал≥зувати прийн€те р≥шенн€, €ка оптимальна посл≥довн≥сть орган≥зац≥йних д≥й тощо.

ќпоненти в≥р€ть у можлив≥сть д≥йти до згоди ≥ шукають шл€х≥в њњ дос€гненн€. —п≥лкуванн€ стаЇ б≥льш ≥нтенсивним, вони анал≥зують ситуац≥ю, сильн≥ та слабк≥ сторони обох точок зору.

 

якщо стосунки учасник≥в характеризуютьс€ доброзичлив≥стю, збер≥гаютьс€ елементи спри€тливих в≥дносин, то в ц≥й ситуац≥њ буде прийн€те д≥йсно краще р≥шенн€ або знайдено трет≥й вар≥ант, €кий задовольн€Ї обидв≥ сторони.

‘ормал≥зац≥€ в≥дносин. ¬и€вивши розб≥жност≥ м≥ж собою щодо конкретного питанн€ реорган≥зац≥њ в цеху, учасники ситуац≥њ можуть зам≥сть обмеженн€ зони своЇњ суперечки, навпаки, перейти до њњ розширенн€. ¬они почнуть виставл€ти один до одного претенз≥њ ≥ з ≥нших аспект≥в взаЇмод≥њ. ("я вже не раз переконувавс€, що ви, не роз≥бравшись у справ≥, в≥дразу ж починаЇте сперечатись...", "¬и завжди приймаЇте, р≥шенн€ н≥ з ким не порадившись...", "Ћегко вам приймати р≥шенн€, виконувати њх ≥нш≥ будуть..."). ƒискус≥€ переходить на стиль роботи, згадуютьс€ колишн≥ помилки, допускаютьс€ випади проти особистост≥, €к≥ швидко формують у опонент≥в переконанн€, що зм≥нити позиц≥ю один в≥дносно одного не вдастьс€. ” такому випадку партнери можуть в≥дмовитис€ в≥д анал≥зу даноњ проблеми, обравши оф≥ц≥йн≥ способи прийн€тт€ р≥шенн€ ("¬и начальник Ч вам видн≥ше", "я бачу, що нам не домовитись, тому вважайте, що це Ч наказ").

” результат≥ м≥жособист≥сн≥ стосунки пог≥ршуютьс€, сп≥лкуванн€ стаЇ сугубо оф≥ц≥йним, партнери не прагнуть до контакт≥в, м≥жособист≥сних взаЇмин.

ѕсихолог≥чний антагон≥зм. ѕри такому розвитку конфл≥ктноњ ситуац≥њ реальна зона розб≥жностей Ї невизначеною, ≥з суб'Їктивною тенденц≥Їю до ѓѓ зб≥льшенн€. ÷е означаЇ, що учасники ситуац≥њ не можуть ч≥тко визначити, в чому пол€гають њхн≥ розб≥жност≥, але €вно схильн≥ це переб≥льшувати ("” нас не може бути н≥чого сп≥льного...", "ћи абсолютно р≥зн≥ люди..." тощо). ÷е грунтуЇтьс€ на тому, що в≥дносини м≥ж "супротивниками" набирають форми взаЇмного в≥дштовхуванн€, будь-€кий контакт чи предмет може стати джерелом розб≥жностей.

ѕсихолог≥чно учасники ситуац≥й в≥дверто один одного не сприймають, спроби вплинути один на одного €кщо й робл€тьс€, то у в≥дкрито ворожих д≥€х.

якщо в начальника цеху ≥ начальника п≥дрозд≥лу до цього були розб≥жност≥, €кщо в них накопичилис€ взаЇмн≥ претенз≥њ ≥ образи, €кщо ставл€тьс€ вони один до одного з насторожен≥стю ≥ п≥дозр≥л≥стю, то нова суперечка може п≥д≥рвати основи њхн≥х стосунк≥в. ƒл€ цього досить подивитис€ на ситуац≥ю упереджено ≥ побачити в повед≥нц≥ один одного лише нам≥ри зробити "на зло". “од≥ кер≥вник п≥дрозд≥лу вважатиме, що начальник цеху хоче його зв≥льнити, в≥н п≥д нього просто "копаЇ", створюЇ йому додатков≥ труднощ≥. ј начальник цеху в протид≥€х начальника п≥дрозд≥лу буде вбачати реакц≥ю по в≥дношенню до нього особисто. ("¬≥н протид≥Ї мен≥ в ус≥х починанн€х...", "¬≥н налаштовуЇ проти мене колектив".)

“аким чином, не сам факт, предмет розб≥жностей Ї вир≥шальним у конфл≥ктн≥й ситуац≥њ, а швидше розвиток ц≥Їњ ситуац≥њ, характер сп≥лкуванн€ ≥ в≥дносини њњ учасник≥в.

ƒинам≥чна модель конфл≥кту

—усп≥льство, €к ≥ окрема людина, знаходитьс€ в пост≥йному розвитку. ќдним ≥з способ≥в цього розвитку Ї конфл≥кт, що представл€Ї собою процес, що складаЇтьс€ з певних етап≥в. ƒинам≥чна модель конфл≥кту - це ≥ Ї динам≥ка конфл≥кту, тобто процес його зм≥ни.

 ожен конфл≥кт у власному розум≥нн≥ слова може бути представлений трьома етапами:

Ø початок,

Ø розвиток,

Ø завершенн€.

ƒо конфл≥кту примикають ще два пер≥оди:

І передконфл≥ктний,

І п≥сл€конфл≥ктний.

ƒинам≥чна модель конфл≥кту включаЇ в себе пон€тт€ етап≥в конфл≥кту ≥ його фаз. ƒинам≥чн≥ характеристики це вс≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс€ в конфл≥кт≥, вс≥ особливост≥ розвитку даного процесу. ≈тапи конфл≥кту в≥дображають суттЇв≥ моменти, що характеризують розвиток конфл≥кту в≥д його виникненн€ до дозволу:

“аким чином, загальна схема динам≥ки конфл≥кту складаЇтьс€ з наступних пер≥од≥в:

Ј предконфликтна€ ситуац≥€ (латентний пер≥од);

Ј в≥дкритий конфл≥кт (власне конфл≥кт):

v ≥нцидент (початок конфл≥кту),

v ескалац≥€ (розвиток) конфл≥кту,

v завершенн€ конфл≥кту,

Ј п≥сл€конфл≥ктний пер≥од.

 

 онфл≥кт €вл€Ї собою процес, що розвиваЇтьс€ в час≥ (рис. 1), €кий можна розд≥лити на к≥лька пер≥од≥в. “акими, наприклад, можуть бути: передконфл≥ктний пер≥од, конфл≥ктна взаЇмод≥€ ≥ п≥сл€конфл≥ктний пер≥од.

Ќапружен≥сть з часом у передконфл≥ктний пер≥од (t0 - t1) поступово (1) або лавинопод≥бно (2) наростаЇ, а пот≥м дос€гаЇ найб≥льшого значенн€ в момент кульм≥нац≥њ t2 ≥ спадаЇ. —л≥д в≥дм≥тити, що часто конфл≥ктна взаЇмод≥€ маЇ тривал≥сть (t3 - t1) усього близько 1 хв., ј п≥сл€конфл≥ктний пер≥од може бути б≥льше його в 600-2000 ≥ б≥льше раз≥в. ѕричому показники результату конфл≥кт≥в дл€ обох стор≥н можуть зовс≥м не м≥стити виграшних показник≥в, тобто один збиток.

” тривалих конфл≥ктах часто частка д≥лового зм≥сту з часом зменшуЇтьс€ ≥ починаЇ дом≥нувати особист≥сна сфера, що ≥ представлено на рис. 2.

–ис. 2.

«м≥на сп≥вв≥дношенн€ д≥ловоњ й особист≥сноњ сфер конфл≥кту

ћодел≥ опису конфл≥кт≥в у вигл€д≥ матриць ≥ граф≥к≥в Ї необх≥дним фундаментом дл€ створенн€ вар≥анта модел≥ конфл≥кту у вигл€д≥ гри, отого схематизованого опису взаЇмод≥њ стор≥н у конфл≥кт≥. ÷е дозволить користуватис€ методами ≥ модел€ми теор≥њ ≥гор дл€ пошуку оптимальних р≥шень.

≤грову модель конфл≥кту можна представити €к поЇднанн€ в≥дображенн€ (рис. 3) можливих позитивних ≥ негативних альтернатив (ход≥в) учасник≥в-гравц≥в   ≥ ѕ ≥ вар≥ант≥в результат≥в кожноњ пари ход≥в Ki, ѕi у вигл€д≥ плат≥жноњ матриц≥ B = | | bij | |.

 

–ис. 3.

≤грова модель конфл≥кту

Ќа рис. 3 показано, що д≥њ обох стор≥н негативними альтернативами (-/-) св≥дчать про те, що за допомогою Ђв≥йнї зрозум≥ти один одного не можна. ѕозитивн≥ д≥њ по обидва боки привод€ть до мирного результату. ¬ар≥анти альтернатив (-/+) або (+/-) можуть привести до мирного вар≥анту згоди, що визначаЇтьс€ ланцюжком причинно-насл≥дкових альтернатив у багатоходовоњ взаЇмод≥њ.

—тан людини у взаЇмод≥њ можна ≥нтерпретувати граф≥чно у вигл€д≥ сполученн€ ступен€ його активност≥ ≥ р≥вн€ настрою (рис. 4).

 

–ис. 4.

√раф≥чна модель оц≥нки стану партнера

¬им≥рюванн€ цих показник≥в можна робити в≥д середнього, нейтрального (0) р≥вн€. “од≥ точка стану визначаЇтьс€ вектором з в≥дпов≥дними координатами, наприклад M (x1, y2). —тан, визначаЇтьс€ ≥ншим вектором N (x1, y1), в≥др≥зн€Їтьс€ меншою активн≥стю Dy = (y2 - y1). —тан партнера, обумовлений вектором A (x3, y2), в≥др≥зн€Їтьс€ б≥льш кепським настроЇм, чим стан партнера, обумовлений вектором ¬ (x2, y2).

Ќа рис. 5 представлена ​​модель взаЇмод≥њ партнер≥в, статки €ких заф≥ксован≥ векторами ј ≥ ¬, у результат≥ чого утворюЇтьс€ конфл≥кт-вектор ™. ÷€ зона готовност≥ до конфл≥кту з ус≥х квадрант≥в Ї найб≥льш неспри€тливою.  ористуючись такими граф≥чними модел€ми розвитку взаЇмод≥њ партнер≥в, можна заздалег≥дь п≥дготуватис€ до можливих насл≥дк≥в.

ќдн≥Їю з типових причин соц≥ально-психолог≥чних м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в Ї незбалансоване рольова взаЇмод≥€. “еоретична основа анал≥зу м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в була розроблена американським психологом ≈. Ѕерном, €кий запропонував своЇр≥дну мережну модель опису взаЇмод≥њ партнер≥в (рис. 6).

–ис. 5.

ћережев≥ модел≥ рольовоњ взаЇмод≥њ партнер≥в

 

–ис. 6.

ћережев≥ модел≥ рольовоњ взаЇмод≥њ партнер≥в

–ис. 7.

ќбласть вар≥ант≥в компром≥сних р≥шень на переговорах

 ожна людина в процес≥ взаЇмод≥њ з оточуючими змушений грати б≥льш дес€тка ролей, причому далеко не завжди усп≥шно. ” пропонован≥й модел≥ кожен партнер може ≥м≥тувати роль — - старшого, – - р≥вного або ћ - молодшого. якщо рольова взаЇмод≥€ збалансовано, то сп≥лкуванн€ може розвиватис€ безконфл≥ктно, ≥накше при дисбаланс≥ ролей можливий конфл≥кт.

” процес≥ комерц≥йних переговор≥в доводитьс€ шукати область взаЇмних ≥нтерес≥в (рис. 7), що дозвол€Ї знайти компром≥сне р≥шенн€.

–обл€чи велик≥ поступки по менш значущ≥ аспекти дл€ ф≥рми, але б≥льш значущим дл€ опонента, комерсант одержуЇ б≥льше по ≥нших позиц≥€х, €к≥ б≥льш значим≥ ≥ виг≥дн≥ дл€ ф≥рми. ÷≥ поступки мають м≥н≥мальн≥ ≥ максимальн≥ меж≥ ≥нтерес≥в. ÷€ умова отримало назву Ђпринцип ѕаретої на ≥м'€ ≥тал≥йського вченого ¬. ѕарето.

 

 

Ћ≥тература

 

1. http://studopedia.su/16_11429_suchasni-kontseptsii-konfliktiv.html

2. http://pidruchniki.com/15130616/menedzhment/upravlinnya_konfliktami_zminami_stresami

3. http://pidruchniki.com/11781025/menedzhment/modeli_konfliktiv

4. http://uareferat.com/%D0%A2%D0%B8%D0%BF%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1206 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

691 - | 615 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.033 с.