Розділ 1. Теоретико-практичні аспекти бухгалтерського обліку

 

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

1.1. Об’єкт дослідження в системі економічних категорій і понять та об’єктів бухгалтерського обліку

 

1.2. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку об’єкт дослідження

 

1.3. Бухгалтерський облік об’єкта дослідження

 

1.4. Характеристика галузі досліджуваного підприємства (або детальне дослідження окремих методик обліку обраного об’єкта)

Увага! План теоретичної частини може частково відрізнятися від

наведеного зразка. Це залежить від обраної теми і підходу до її розкриття.

В пункті 1.1. Об’єкт дослідження в системі економічних категорій і понять

 

та об’єктів бухгалтерського обліку,в першу чергу,слід розкрити сутність ключовогопоняття. Для цього необхідно дослідити спеціальну літературу з основ економічної теорії, політичної економіки, мікроекономіки, макроекономіки, історії економічних вчень, історії економіки та економічної думки, бухгалтерського обліку, фінансів та іншу економічну, філософську, філологічну літературу тощо, довідкові видання (словники, довідники, енциклопедії тощо), критично проаналізувати підходи авторів до визначення поняття, їх

 

місця в системі економічних категорій і понять та об’єктів бухгалтерського обліку.

 

Аналіз літературних джерел щодо визначення поняття можна оформити у вигляді таблиці (табл. 1).

 

Таблиця 1. Визначення поняття “власний капітал” в економічній літературі

 

№	Автор, джерело	Визначення поняття, терміну
з/п
	Наумова Н.В.,	Власний капітал – це вартість, втілена у кошти підприємства, які
	Герасимов Б.І.,	йому належать на правах власності та приносять прибуток
	Пархоменко Л.В. [12, С. 146]
…	…	…

 

Для більшої наочності наведений вище матеріал можна представити у вигляді діаграми (рис. 1).

 

Наприклад, «Автори при розгляді сутності похідних фінансових інструментів наводять наступні поняття: договір – 11,8 %, фінансовий актив – 5,9 %, похідні фінансові інструменти – 5,9 %, фінансові інструменти – 11,8 %, контракти – 17,6 %, цінні папери – 5,9 %, інструменти торгівлі фінансовим ризиком – 5,9 %, стандартний документ – 29,3 %, строкові контракти – 5,9 %. Як видно, чітко визначеної позиції серед авторів щодо трактування поняття “похідні фінансові інструменти” не спостерігається.

 

Одинадцять авторів (Ф.Ф. Бутинець [3, с. 47], Д.Д. Гордієнко [6, с. 53], Й.С. Завадський, Г.В. Осовська, О.О. Юшкевич [7, с. 102], А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко [8, с. 115], В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов’язюк [14, с. 360]) визначають деривативи як стандартний документ. Заслуговує на увагу також підхід п’яти дослідників (Л.О. Примостка [17, с. 50],

 

В.А. Мельник [12, с. 100], П.М. Леоненко, П.І. Юхименко, А.А. Ільєнко [11, с. 407]) у визначенні

похідних	фінансових інструментів як контрактів. Значно менше науковців	(А.Б. Борисов
[2, с. 171],	Б.А. Райзберг,	Л.Ш. Лозовський, Є.Б. Стародубцева	[19, с. 78],	С.В. Мочерний
[5, с. 339],	І.П. Фамінський [4, с. 86], О.Ю. Смолянська [20, с. 23], В.М. Шелудько [22, с. 90, 116],
О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова,	В.І. Оспіщев [21, с. 305], О.І. Рогач	[13, с. 51],	Т.А. Батяєва,

 

І.І. Столяров [1, с. 151]) трактують дериватив як договір – 4, фінансовий актив – 1, похідні фінансові інструменти – 1, фінансові інструменти – 2, цінні папери – 3, інструменти торгівлі фінансовим ризиком – 1, строкові контракти – 2.

 

Графічно кількісний розподіл підходів дослідників щодо визначення похідних фінансових інструментів можна представити наступним чином (рис. 1).