Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕудова та х≥м≥чний склад кл≥тини




ƒр≥жджова кл≥тина маЇ шарову будову. ќкрем≥ структури диференц≥йован≥ та спец≥ал≥зован≥ дл€ зд≥йсненн€ енергетичних та синтетичних процес≥в.

—хема др≥жджовоњ кл≥тини

1 ̶ п≥ноцитозний пухирець;

2 ̶ ендоплазматичний ратикулум;

3 ̶ вакуол≥;

4 ̶ л≥п≥дн≥ включенн€;

5 ̶ л≥тохондра;

6 ̶ €дро;

7 ̶ €дерна мембрана;

8 ̶ мембрани апарату √ольдж≥.

 л≥тина складаЇтьс€ ≥з кл≥тковоњ плазми (цитоплазми), €ка оточена кл≥тинною мембраною. ¬ кл≥тин≥ м≥ститьс€ рад органел ― утворень, €к≥ забезпечують реакц≥њ обм≥ну речовин. Ќайважлив≥шою органелою €вл€Їтьс€ кл≥тинне €дро (нуклеус). ÷е керуючий центр €дра кл≥тини. ядро оточене замкнутою подв≥йною пористою мембраною. ¬оно регулюЇ та направл€Ї х≥м≥чн≥ процеси кл≥тини та утворюЇ з цитоплазмою Їдину взаЇмоповТ€зану систему.

ядро кл≥тини м≥стить основну речовину ― плазму, матрицю €дра та хромосоми. ¬ них кожна кл≥тина збер≥гаЇ св≥й структурний план, €кий закодований у форм≥ ген≥в.

√они побудован≥ у пол≥мерн≥ молекули дизоксорибонуклењновоњ кислоти (ƒЌ ). ƒЌ  управл€Ї вс≥ма процесами речовин. ¬ €др≥ кл≥тини присутн≥ €дерц€, €к≥ складаютьс€ ≥з рибонуклењновоњ кислоти (–Ќ ).

 л≥тина м≥стить велику к≥льк≥сть м≥тохондр≥й (5). ћ≥тохондр≥њ отримують п≥руват, €кий утворюЇтьс€ в цитоплазм≥ ≥ в м≥тохондр≥њ в≥н розкладаЇтьс€ в процес≥ диханн€ на —ќ2 ≥ Ќ2ќ з утворенн€м ј“‘ та јƒ‘ (денозинотри- та дифосфат), що €вл€ють собою нос≥њв енерг≥њ. “ому м≥тохондр≥њ називаютьс€ енергетичними станц≥€ми кл≥тини.

ѕ≥руват ― п≥ровиноградна кислота, €ка щосекунди виробл€Ї в орган≥зм≥ природн≥м шл€хом ≥ €вл€Їтьс€ важливим пром≥жним продуктом енергетичного обм≥ну в кл≥тин≥.

ѕ≥руват звТ€зуЇ взаЇмоперетворенн€ вуглеводн≥в, б≥лк≥в та л≥п≥д≥в.

ƒал≥ надзвичайно важливий елемент ― ендоплазматичний ретикулум (мережа, 2) (≈ƒћ).

÷е розгалужена мережа канал≥в та порожнин в цитоплазм≥ кл≥тини. ¬она утворена мембранами. Ќа мембранах знаход€тьс€ багаточисленн≥ ферменти, €к≥ забезпечують б≥ох≥м≥чн≥ процеси в кл≥тин≥.

–озр≥зн€ють два види ≈ƒћ:

Ø шероховат≥;

Ø гладк≥.

Ўироховат≥ ≈ƒћ служить дл€ синтезу протењн≥в, а гладка ≈ƒћ ― дл€ синтезу л≥п≥д≥в ≥ в≥дпов≥даЇ за процеси зв≥льненн€ кл≥тини в≥д токсичних речовин.

«адача в≥дведенн€ токсичних речовин зд≥йснюЇтьс€ за допомогою мембран апарату √ольдж≥ (8). ¬середин≥ апарату вирикула з токсичним зТЇднанн€ми транспортуЇтьс€ до кл≥тинноњ мембрани ≥ виноситьс€ назовн≥. «а переробку в≥дход≥в в≥дпов≥дають мепосоми (4). ¬они забезпечують внутр≥шньокл≥тинне травленн€ ≥ розкладають високомолекул€рн≥ зТЇднанн€ в низькомолекул€рн≥. ” функц≥ональн≥й кл≥тин≥ особливо у кл≥тинн≥й мембран≥, вони оточують не лише всю кл≥тину але ≥ вс≥ њњ багато чисельн≥ органели. ≈ƒћ зд≥йснюЇ ≥нтенсивне виробництво цих мембран. ¬ажливим структурним елементом мембран Ї фосфол≥п≥ди.

 

ѕобудова кл≥тинноњ мембрани ≥з молекули фосфол≥п≥д≥в обумовлюЇ дв≥ протилежн≥ властивост≥ структури ― г≥дроф≥льн≥ та г≥дрофобн≥.

ѕри побудов≥ мембрани утворюЇтьс€ подв≥йний шар без на€вност≥ звТ€зку м≥ж фосфол≥п≥дами. ƒл€ др≥жджовоњ кл≥тини кл≥тинна мембрана маЇ товщину 6нм ≥ складаЇ 1/1000 кл≥тинного д≥аметру. ≈нергоЇмн≥сне утворенн€ л≥п≥д≥в складаЇ частину мембрани ≥ залежить в≥д к≥лькост≥ ќ2. ѕри недостач≥ кисню побудова кл≥тинноњ мембрани спов≥льнюЇтьс€ або нав≥ть зупин€Їтьс€. —т≥нка кл≥тини нап≥впроникна. Ќадходженн€ розчинних речовин в≥дбуваЇтьс€ через кл≥тинну мембрану виб≥рково, тобто речовини, що знаход€ть в мембран≥, пропускають визначен≥ групи речовин.

ƒо зовн≥шньоњ поверхн≥ кл≥тинноњ мембрани прикр≥плен≥ пол≥сахаридн≥ залишки. ¬они складаютьс€ ≥з монану (30-40%) та глюкану (30-40%).

ћонан ― пол≥сахарид, €кий складаЇтьс€ ≥з залишк≥в манди. ћанда ― моносахариди ≥з загальною формулою глюкози —6Ќ12ќ6.

√люкан ― молекула пол≥сахариду, що складаЇтьс€ ≥з мономер≥в глюкози, що звТ€зан≥ м≥ж собою гл≥козидними звТ€зками. ÷е тип ковалентного звТ€зку, що зТЇднуЇ молекулу цукру з ≥ншою молекулою або з ≥ншими речовинами.

ћонан, що знаходитьс€ ззовн≥ звТ€заний складним еф≥рним звТзком ≥з с≥ркою ≥ залучений у загальний комплекс б≥лк≥в та фермент≥в.

—укупн≥сть оболонки монану складаЇтьс€ ≥з кл≥тинноњ мембрани та та гл≥кокал≥ксу.

¬ цитоплазм≥, що займаЇ б≥льше 50% обТЇму кл≥тини розрашовано б≥льш≥сть шл€х≥в обм≥ну розщеплених поживних речовин ≥ побудови власних елемент≥в кл≥тини. ¬есь обТЇм речовин проникаЇ паралельно одне одному у водному середовищ≥ рухаючи рибосоми, ферменти, продукти розкладу ≥ т.д.

ѕ≥ноцитозний пухирець(1) ― тимчасова органела кл≥тини, що утворюЇтьс€ при п≥ноцитоз≥. ѕ≥ноцитоз ― захват р≥дини кл≥тиною. —початку утворюЇтьс€ п≥ноцитний канал, в≥д €кого в≥дпачковуютьс€ п≥ноцитн≥ пухирц≥. ¬они складаютьс€ ≥з мембран, €к≥ обмежують вм≥ст пухирц€ в≥д матриц≥. ‘ункц≥њ ― транспорт р≥зних речовин.

ѕоживн≥ речовини, що поступили в кл≥тини служать дл€ синтезу. Ѕагато речовин, €к≥ присутн≥ в промислових ст≥чних водах можуть порушувати нормальну життЇд≥€льн≥сть м≥кроорган≥зм≥в.. ћехан≥зм д≥њ зводитьс€ до порушенн€ складових частин кл≥тин.

‘енол ≥ формал≥н утворюють м≥цн≥ комплекси з б≥лками цитоплазми. ¬иробництво CI ≥ H2O2 ≥нактивують компоненти цитоплазми шл€хом окисненн€.

—пирт, еф≥р, ацетон ― плазмол≥тики ― руйнують л≥п≥дну оболонку кл≥тини. ќднак ≥снуЇ вих≥д. «азвичай €довит≥ речовини про€вл€ютьс€ при зб≥льшенн≥ концентрац≥й. ƒо кл≥тини можна прилучити влив таких €довитих речовин шл€хом поступового зб≥льшенн€ концентрац≥њ у вод≥, що поступаЇ на очищенн€.

ƒе€к≥ м≥кроорган≥зми мають пер≥од адаптац≥њ дек≥лька суток(аероби), а ≥нш≥ ― дек≥лька м≥с€ц≥в (анаероби). ¬еличина рЌ впливаЇ на х≥д ферментативних процес≥в. ƒл€ кожного ферменту св≥й ≥нтервал оптимального рЌ.

“емпература забезпечуЇ не лише ≥нтенсивн≥сть, але ≥ можлив≥сть розвитку м≥кроорган≥зм≥в. ƒл€ кожного м≥кроорган≥зму Ї м≥н≥мальна, оптимальна та максимальна температури.

ќптимальна ― температура, при €к≥й життЇд≥€льн≥сть прот≥каЇ най≥нтенсивн≥ше.

ћаксимальна ― температура, при €к≥й м≥кроорган≥зми ще розвиваютьс€.

ћ≥н≥мальна ― температура, при €к≥й житт€ даного м≥кроорган≥зму не можливе.

ѕо в≥дношенню до оптимальноњ температури вс≥ м≥кроорган≥зми д≥л€ть на 3 групи:

1. ѕсихроф≥льн≥ ― розвиваютьс€ при температур≥ 0Е30∞—. ќптимальна температури складаЇ 20 ∞—;

2. ћезоф≥льн≥ ― розвиваютьс€ при температур≥ 3Е40-45∞—. ќптимальна температури складаЇ 20-25 ∞—;

3. “ермоф≥льн≥ ― розвиваютьс€ при температур≥ до 80∞—. ќптимальна температури складаЇ 30-60 ∞—. ѓх використовують в основному при анаеробному очищенн≥ ст≥чних вод.

™ орган≥зми,€к≥ добре розчин€ютьс€ при низьких ≥ пор≥вн€но високих температурах ― психротолерантн≥ та термотолерантн≥. јдаптац≥€ м≥кроорган≥зм≥в до температури б≥льше 30 ∞— в≥дбуваЇтьс€ значно важче,н≥ж дл€ х≥м≥чних сполук ≥ потребуЇ б≥льш тривалого часу. ѓх провод€ть поступово, зб≥льшуючи температуру на 1 ̶ 2 ∞—.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1003 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

471 - | 453 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.