Річна динаміка працездатності

Перші 6 тижнів — впрацьовування. З кінця жовтня до початку грудня — відносно стійкий стан і високий рівень працездатності, потім — спад (канікули). Після канікул 1-2 тижні впрацьовування і далі — короткий період стабільної роботи. У кінці третьої чверті настає загальна втома і спад, що зберігається і на четверту чверть.

Необхідно пам’ятати: За 25-35 хвилин роботи в дитини з’являються ознаки втоми, а за 12 хвилин знижується увага. Не слід перевищувати наступні показники: — загальне навчальне навантаження разом із домашнім завданням для дітей 7 років — 5-5,5 год.;

· безперервна письмова робота для дітей 7 років — 5 хвилин (2хв. 40с. на початку заняття і 1хв. 45с. — в кінці);

· тривалість безперервного читання для дітей 6 років — 8 хв., у віці 7-8 років — 10 хв.;

· середня активність уваги в 5-7 років — до 15 хв.;

· перегляд кінофільмів і телепередач — 15-20 хв. у початкових класах;

· перегляд діафільмів під час уроку в 1-2 класах — 7-15 хв.;

· прослуховування звукозапису в –2 класах — 6-10 хв.(оскільки аудіальний технічний засіб швидше втомлює дітей, ніж будь-який візуальний, а тим паче аудіовізуальний).[2;17-19]

Для того щоб домашній вихователь міг успішно допомагати дитині навчатися у школі, він повинен бути ознайомлений з її роботою, знати навчальні плани, програми, знати вимоги до освіти і виховання молодших школярів. Від нього та батьків у період адаптації дитини до школи вимагається терплячість, знання ряду правил домашньої самопідготовки дитини, яка відстає у навчанні.:

· Будьте поряд з дитиною, коли вона готує уроки.

· Не припускайтеся нотацій типу: “Ти відстаєш, тому будемо займатися разом”. Краще сказати так: “Давай подивимося, що тобі задали? Мені буде дуже цікаво попрацювати з тобою”.

· Не засмучуйтесь, якщо спільна праця не принесе одразу позитивних результатів,­­— відпочиньте, а потім знову візьміться за уроки.

· Не докоряйте під час занять: “Як же ти не можеш зрозуміти?! Це ж дуже просто!”.

· Не виконуйте всю роботу за дитину, вчиться вона, а не ви.

· Батькам та домашнім вихователям слід дотримуватися таких порад.

· Не економте на шкільних приладдях — ручки, олівці, зошити — першокласники сприймають як іграшки. Спільне з дитиною їх придбання буде підтримувати інтерес до школи.

· Не нагадуйте дитині щохвилини про уроки: маленькі учні і так дуже відповідально ставляться до всього, що пов’язано зі школою.

· Не сприймайте невдачі дітей в навчанні як особистий недолік. Не вимагайте від першокласника неможливого, не докоряйте оцінками.

· Тримайте під контролем шкільне життя дитини таким чином, щоб вона не відчувала залежності від вашої присутності.

· Ніколи не дозволяйте собі при дитині обговорювати шкільного вчителя, а тим більше погано про нього висловлюватись.

· Якщо дитина вже у перші дні навчання заявила, що “ до цієї вчительки не піде”, не вважайте її слова капризом: діти дуже чутливі до психологічної несумісності. Спробуйте з’ясувати обставини і причини непорозуміння. Не бійтеся перевести дитину в інший клас або школу.

· Відвідуйте збори і заняття для батьків. Працівники школи постараються, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.

· Виділіть школяреві постійне робоче місце.

· Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

· Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі.

· Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в класі або школі.

· Систематично привчайте дитину до праці.

· Виховуйте у дитини прагнення досягти результату своєї діяльності в малюванні, іграх-головоломках тощо.

Хоча на закріплення таких правил можна витратити дуже багато часу, але все ж таки через певний період наполегливої праці над їх засвоєнням ми помітимо зміни в дітях. Пройде зовсім небагато часу і ми помітимо, що діти подорослішали, звикли до шкільної форми, до постійних ранкового напруження, все підпорядковується одній меті: не запізнитися до школи. І якщо в перші шкільні дні кожен першокласник мав втомлений вигляд, після уроків був дуже млявим або дуже імпульсивним, а після 8-ми годин вечора просився спати, добровільно залишаючись без вечірньої казки, то тепер після уроків дівчата з радістю згадують про свої іграшки, а хлопці просяться на вулицю до товаришів — побігати, пограти. Отже, адаптаційний період закінчився.

Шкільні заняття так і побудовані, щоб діти поступово і без великих зусиль включились в життя школи, призвичаїлися до нових вимог і обов’язків. Тим більш, що дошкільне дитинство в умовах сім’ї забезпечило дітям певний рівень готовності до шкільних вимог і обов’язків, до шкільного навчання.