Вплив нових технологій на організацію

ТЕМА 5. Когнітивність – як передумова стратегічного розвитку підприємства

1. Роль знань у розвитку сучасної організації

2. Поняття знань та їх класифікація

3. Сучасні підходи до управління знаннями

4.Сутність організації, що самонавчається та характеристика її головних концепцій

Питання 1. Роль знань у розвитку сучасної організації

У сучасних умовах інтелектуальний капітал стає головним джерелом створення|створіння| стійких конкурентних переваг підприємств, посилення їх потенційної цінності і задоволення споживчого попиту, що динамічно розвивається. Спочатку управління знаннями розглядалося|розглядувало| як феномен, що має відношення лише до тих галузей і виробництв, для яких характерні|вдача| так звані високі технології, виготовлення нових зразків|взірців| продукції безпосередньо на базі конкретних наукових досліджень| і технічних розробок, технологічні новації. Однак практика спростувала такий вузький підхід до ефективного управління|, довівши, що не може бути галузей, виробництв і підприємств, які не використовують інтелектуальний капітал у виготовленні продукції, наданні|виявленні| послуг і самих методах управління|. Інноваційні процеси - це неодмінна умова розвитку всіх сфер діяльності в епоху технологічної і інформаційної революцій.

Поворотне значення в економічній теорії і практиці, в орієнтації управлінських методів і оцінці ефективності має| те, що знання стають активами організації, що вимагають систематичної оцінки, дбайливого відношення|ставлення|, розповсюдження|поширення| і використання.

Глобалізація ринків і швидке розповсюдження|поширення| інформаційних| технологій трансформують економіку. По оцінках, основу більше половини валового внутрішнього продукту країн з|із| розвиненою ринковою економікою складають інтелектуальні знання|. Сюди відносяться такі галузі, як телекомунікаційна, виробництво обчислювальної техніки, розробки програмного забезпечення, фармацевтика, виробництво медичної техніки, освіта|утворення|, розробка біотехнології, генна інженерія і цілий ряд|лава| інших. За останні два десятиліття високотехнологічні галузі| майже подвоїли обсяг|обсяг| вироблюваної продукції, а власне наукоємкі|наукоємні| галузі розвиваються ще швидше. Причому найбільший потенціал розвитку мають інноваційно керовані галузі, де впровадження нововведень|новин| і адаптивність до ринку є|з'являються| новими джерелами конкурентних переваг. У цих умовах відбуваються докорінні зміни в критеріях оцінки ефективності управління|. Ними тепер стають вимірники стану|достатку| ресурсів:

• інтелектуального капіталу;

• інвестиційній активності;

• задоволеності запитів споживача;

• повноти і комплексності використання інформаційних технологій;

• впливи ефективних комунікацій;

• розвитку людських ресурсів;

• можливостей|спроможностей| адаптації до змінного середовища|середи|.

Таблиця 5.1

Вплив нових технологій на організацію

Організаційне вимірювання	Зміни в управлінні
Накопичення і розподіл знань	Нові форми умінь і знань використовуються для розробки нових технологій; працівники критичніше відносяться до оцінки результатів впровадження нових технологій; нові форми інтелектуальної діяльності розповсюджуються в організації
Управлінські стосунки	Організаційна поведінка змінюється в напрямі посилення співпраці і взаємної відповідальності; менеджери і працівники розривають традиційні функціональні і ієрархічні стосунки і створюють нові ролі, які стирають лінії влади і ухвалення рішень
Методи координації	Технології стають багатим ресурсом, який дозволяє використовувати інноваційні методи розповсюдження і обміну інформацією, співробітництва; широкий доступ до інформації створює клімат колективної відповідальності, загальної власності і групового вирішення проблем

Питання 2. Поняття знань і їх класифікація.|

Для розкриття сутності терміну „знання” необхідно розглянути три поняття: дані, інформація та безпосередньо – знання.

Дані – це неструктуровані цифри і факти поза будь-якого контексту.

Інформація – це структурований потік даних у контексті.

Знання – це здатність застосовувати інформацію у конкретній сфері діяльності.

Отже, дані та інформація є так званими „запасами сировини” для формування знань (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Логіка утворення знань

Процедурними вважаються знання, що застосовуються для вчинення дій і відповідають на питання, як діяти. Декларативні знання мають справу з описом та інформацією, що відповідає на питання, що робити. Епізодичні знання - це знання, які використовуються виходячи з схожості ситуацій, аналогічності тематики попередніх епізодів, подій або прецедентів, які зберігаються, узагальнюються і (у разі необхідності) знову застосовуються в новій ситуації. Евристичні знання відносяться до практичних правилами, виведеним на основі власного досвіду, і дозволяють позначити різницю між фахівцем і новачком, відображають неформальний досвід розв’язання задач у деякій предметній галізі. Мета-знання - це знання про способи і методи пошуку і переробки інформації, прийняття рішень про те, коли необхідно вдаватися до того чи іншому типу знань. Мета-знання характеризуються більш високим рівнем абстракції порівняно з епізодичними, процедурними і декларативними знаннями.

Питання 3. Сучасні підходи| до управління| знаннями|

Термін управління знаннями (УЗ) прийшов до України з заходу в середині 90-х рр. У крупних корпораціях, де проблеми обробки інформації набули особливої гостроти і стали критичними стало очевидним, що основним вузьким місцем є обробка знань, накопичених фахівцями підприємства, оскільки саме знання забезпечують перевагу перед конкурентами. Світовий бюджет систем управління знаннями (СУЗ) оцінюється останніми роками в 2 млрд дол. і продовжує зростати. Передові компанії активно застосовують технології управління знаннями як основну складову менеджменту.

Управління знаннями — це сукупність процесів, які управляють створенням, розповсюдженням, обробкою і використанням інформації усередині підприємства (за визначенням Джанетто – Уїлера).

Ресурси знань розрізняються залежно від галузей індустрії і додатків|застосувань|, але|та|, як правило, включають технології|, бренди, бізнес-процеси, рецептури, керівництво, новини, інформацію про замовників, відомості про конкурентів| і дані, що накопичилися в процесі розробки. Програмна і технологічна організація процесів управління знаннями реалізується через системи управління знаннями (СУЗ). СУЗ використовують і інтегрують різні інформаційні технології:

♦ бази і сховища даних

♦ електронна пошта

♦ системи групової роботи і її підтримки;

♦ браузери| і системи пошуку;

♦ портали, корпоративні мережі|сіті| і Інтернет;

♦ бази знань і експертні системи (інакше інтелектуальні| системи).

Управління знаннями можна розглядати і як новий напрям в менеджменті, і як напрям в інформатиці для підтримки процесів створення, розповсюдження, обробки і використання знань усередині підприємств, організацій і навіть держав (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Дуалізм поняття „управління знанями”

Зміст внутрішньофірмового управління знаннями чітко розкриває у своїх дослідженнях Б. Мільнер. Він виділяє 3 блоки або функції внутрішньофірмового управління знаннями: виробництво знань, їх розподіл та використання (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Зміст внутрішньофірмового управління знаннями за Б. Мільнером

Питання 3. Сутність організації, що самонавчається та характеристика її головних концепцій

Хоча з першої публікації концептуальної роботи П. Сенге «п'ятий елемент», в якій він розкриває особливості самонавчальної організації, пройшло|минало| вже більше 20-ти років, серед учених як і раніше немає єдиної думки щодо того, що вкладати в це поняття.

Найбільш поширені визначення самонавчальної організації приведені нижче (таблиця. 5.2).

Таблиця 5.2

Підходи до визначення самонавчальної організації

Автор	Визначення самонавчальної організації
1. П. Сенге	Самонавчальна організація - це група співробітників, що постійно розвивають свої здібності створювати те, що вони хочуть створювати. Самонавчальна організація – це організація,в\| якою не можна не вчитися, тому що\|бо\| навчання\|вчення\| вплетене в повсякденні операції. У сучасних умовах швидкість, з якою організація навчається, може стати єдиною утримуваною конкурентною перевагою.
Продовження табл. 5.2
2. Т. Бойдел, Н. Діксон і П. Сендж	Самонавчальна організація - це організація, в якій відбувається не просто накопичення знань, а осмислений розвиток уміння їх використовувати.
2. А. Лузін	Самонавчальна організація - це організація, здатна\|здібна\| повсякденно набувати\|придбавати\| знань зі\|із\| всіх можливих джерел, переробляти і переводити\|перекладати\| їх в дію. Самонавчальна організація - це не нова модель побудови і розвитку підприємства, а швидше комбінація передових управлвнських інструментів, зведених воєдино.

Практикою організацій, що самонавчаються вже напрацьовані певні принципи, сутність яких зводиться до наступного:

· Навчатись швидше, ніж конкуренти;

· Навчатись всередині організації (один у одного, у робочих груп);

· Навчатись за межами організації (у постачальників і споживачів);