Хід роботи
У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.
Новий етап у розвитку економіки природокористування безпосередньо пов’язаний з перебудовою управління економікою, На цьому етапі основним завданням економіки природокористування є розробка дійового економічного механізму управління господарською діяльністю, фінансово-економічних заходів, податків, які зробили б невигідним для об’єднань, підприємств і організацій неекономне витрачання природних ресурсів і пошкодження навколишнього природного середовища.
Фінансово-економічні методи регулювання в ринкових умовах значно ефективніші від прямого адміністративного регулювання. Система адміністративних обмежень і заборон, суперечливе накладання часто формальних штрафів за порушення чинних норм врешті-решт виявились неефективними. Головним фінансово-економічним важелем має стати обов’язковий достатньо великий економічний податок за використання і завдання шкоди основним природним ресурсам - воді, повітрю, ґрунту, надрам, рослинному і тваринному світу, порушення біосистем.
У сучасних умовах'широкомасштабного завдання шкоди біосфері екологічний добробут по відношенню до матеріального в шкалі цінностей виходить на перший план, хоча не всі члени суспільства це повністю усвідомили. Тому можна вважати цілком закономірним, що введення екологічного податку за використання і пошкодження природних ресурсів у ряді випадків призведе до деякого підвищення вартості продукції. Воно буде компенсуватися підвищенням якості навколишнього природного середовища та ліквідацією шкідливого для здоров’я людини хімічного забруднення продуктів харчування і інших небезпечних змін стану довкілля.
Обґрунтування розміру податку за використання та пошкодження природних ресурсів і розробка методів його визначення в наш час стає одним із першочергових завдань економіки природокористування. При цьому потрібний новий соціально- екологічний підхід, який одночасно враховував би соціальні, економічні й екологічні вимоги. При встановленні такого податку деякою мірою може враховуватись економічна оцінка ресурсів, визначена за обсягами трудовитрат на їх залучення в суспільне виробництво, ефекту від їх використання в процесі виробництва і прогнозу витрат на їх відновлення (якщо це можливо) або на відшкодування збитків, завданих довкіллю при їх використанні. Проте головним критерієм при встановленні екологічного податку повинно бути співвідношення потреб для суспільства відповідного природного ресурсу і можливостей природи щодо їх «безболісного» задоволення (тобто оцінка попиту і пропозиції).
Оскільки внаслідок просторової неоднорідності географічної оболонки попит і пропозиція природних ресурсів на різних ділянках земної кулі неоднакові, то податок за використання і пошкодження кожного виду природного ресурсу повинен бути територіально диференційованим з урахуванням неоднорідності природного середовища і антропогенного впливу на нього.
Набутий світовою практикою досвід і об’єктивно сформовані орієнтири природоохоронної політики показують, що при вирішенні питань щодо удосконалення природокористування в нашій державі прогресивною формою регулювання може бути єдина система оподаткування і платежів. В цьому питанні необхідно провести податкову реформу, суть якої полягає в поступовому переході від існуючого штрафування до прямого природоресурс- ного оподаткування. До того ж перспективним є застосування системи податкових пільг та податкових норм, яка існує в різних країнах світу стосовно стимулювання випуску екологічно чистої, безпечної продукції. Щодо виробництва екологічно небезпечної продукції і товарів, то на них також можуть бути встановлені податкові обмеження. 1.1. Податок за викиди в атмосферне повітря Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок (проіндексованих ставок) податку за формулою:Пвс = 
де Млі – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах (т); Нпі – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду забруднюючої речовини, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків), які наведені у таблиці 1.2 довідкової інформації Кос – коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (у іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1); 1.3. Податок за розміщення відходів Суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок (проіндексованих ставок) податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою: Прв = 
У розрахунковій роботі береться до уваги, що 50% відходів належить до І класу небезпечності і 50 % відходів – до ІІ класу небезпечності.
Довідкова інформація
(Розділ VIII. Екологічний податок Податкового кодексу України)
Таблиця 1.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення:
| Назва забруднюючої речовини | Ставка податку, гривень за тонну |
| Азоту оксиди | |
| Газоподібні фтористі сполуки | |
| Марганець та його сполуки | |
| Сірководень | |
| Сірковуглець | |
| Спирт н-бутиловий | |
| Стирол |
Таблиця 2.
Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти:
| Назва забруднюючої речовини | Ставка податку,гривень за тонну |
| Завислі речовини | |
| Нафтопродукти | |
| Нітрати | |
| Нітрити | |
| Сульфати | |
| Фосфати |
Таблиця 3.
Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів:
| Клас небезпеки відходів | Рівень небезпечності відходів | Ставка податку,гривень за тонну |
| I | надзвичайно небезпечні | 700 |
| II | високонебезпечні | 25,5 |
| III | помірно небезпечні | 6,4 |
| IV | малонебезпечні | 2,5 |
| малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості | 0,25 |
Коригуючі коефіцієнти
Таблиця 4.
Ø Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі Кт
| Місце (зона) розміщення відходів | Коефіцієнт |
| В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них | |
| За межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж) |
Таблиця 5.
Ø Коефіцієнт, який встановлюється залежно від характеру обладнання місця розміщення відходів Ко
| Характер місця розміщення відходів | Коефіцієнт |
| Спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення. | |
| Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів. |
