Найбільш характерні недоліки уроку

Складові процесу навчання

Діяльність учителя (навчання) • виклад змісту навчального матеріалу • керівництво діяльністю учнів • розвиток пізнавальних здібностей та інтересів • формування світогляду учнів • формування навичок і культури праці учнів • оцінка знань, умінь і навичок учнів	Діяльність учнів (учіння) • споглядальна (сприйняття, обдумування, розуміння) • відтворювальна (повторення, закріплення навчального матеріалу) • творча (застосування знань на практиці)
Знання, вміння, навички, світогляд, свідомість, поведінка, почуття, прийоми інтелектуальної праці
Зміст навчального матеріалу • факти • поняття • теорії • правила • закономірності • принципи	Засоби навчання • наочні посібники • підручники і навчальні посібники • книги • словники • довідники • технічні засоби навчання • комп’ютери • спеціальне навчальне обладнання

Вивчити і перетворити на конспект -абракадабру

Аналіз уроку вчителя

План аналізу уроку

1. Тип і структура уроку.

Який тип уроку обрано? Доцільність вибору з точки зору теми в ці­лому і дидактичної мети уроку. Місце уроку в системі занять за темою. Зв'язок уроку з попередніми, як він здійснюється?

Чи відповідає структура уроку обраному типу? Послідовність ок­ремих етапів.

2. Організація окремих складових структури уроку: Перевірка стану виконання учнями домашнього завдання:

• з'ясування рівня усвідомлення виконання домашнього завдання учнями, перевірка засвоєння ними головного, істотного у навчальному матеріалі, перевірка засвоєння тих способів діяльності, які необхідні для вивчення нового матеріалу на уроці;

• співвідношення перевірки теоретичних та практичних завдань;

• індивідуальний та диференційований підхід до перевірки;

• раціональність вибору та реалізації вчителем форм, методів і за­собів перевірки виконання домашнього завдання;

• раціональність витрати часу на перевірку домашнього завдання;

• рівень само- та взаємоконтролю в процесі перевірки;

• вибір і реалізація форм, методів стимулювання учнів у процесі перевірки домашнього завдання, об'єктивність оцінювання;

• дотримання критеріїв оцінювання, навчальний, виховний та роз-вивальний характер контролю, використання балу для стимулювання відповідального ставлення учнів до навчання.

Вивчення нового матеріалу:

• повідомлення вчителем і усвідомлення учнями мети, цілей і зав­дань вивчення нового матеріалу, мотивування навчальної діяльності школярів. Раціональність постановки мети через:

а) зміст начального матеріалу, що вивчається на уроці (пояснити, розкрити тощо);

б) внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистішого розвитку учнів (формувати, розвивати, виховувати тощо);

в) діяльність учителя (розкрити, ознайомити, продемонструвати, описати тощо);

г) навчальну діяльність учнів (розв'язувати задачі, виконувати прак­тичні завдання, досліджувати, працювати з літературою тощо);

• відповідність змісту та обсягу навчального матеріалу темі, меті, завданням уроку, вимогам програм та сучасному рівню розвитку науки. Як пов'язаний навчальний матеріал з сучасністю, оточенням школи і життєвим досвідом учнів. Як використовуються набуті раніше уч­нями знання для здійснення ціленаправленого сприйняття ними нової інформації;

• вибір та раціональність використання форм (індивідуальних, гру­пових, фронтальних), методів і засобів викладання та навчання від­повідно до змісту теми, мети, завдань уроку, вікових та індивідуальних особливостей школярів;

• способи педагогічного управління процесами виділення голов­ного, найбільш суттєвого у змісті навчального матеріалу, роботою над засвоєнням основних теоретичних положень, закономірностей, уза­гальнення, систематизації знань;

• використання диференційованих дидактичних завдань у процесі вивчення нового матеріалу;

• ефективність форм та засобів організації самостійної роботи уч­нів у процесі вивчення нового матеріалу;

• способи управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (сприйняття, осмислення, запам'ятовування нового матеріалу);

• здійснення міжпредметних зв'язків;

• рівень відповідності навчальних досягнень учнів поставленим цілям та завданням уроку.

Закріплення, систематизація та узагальнення знань учнів:

• постановка та реалізація цілей і завдань, закріплення, системати­зація та узагальнення знань учнів;

• виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного;

• навчально-матеріальне забезпечення, закріплення, систематизація та узагальнення знань (наочність, роздатковий матеріал, ТЗН тощо);

• оптимальність працездатності учнів;

• забезпечення надійного зворотного зв'язку;

• контроль і корегування навчальних досягнень учнів. Задавання домашнього завдання:

• способи (з інструктажем) та час (до дзвінка, всередині уроку, після дзвінка) задавання домашнього завдання;

• відповідність домашнього завдання змісту вивченого матеріалу на даному уроці та на попередніх уроках;

• характер домашнього завдання (індивідуальне, групове, диферен­ційоване, творче, проблемне тощо);

• наскільки учні готові до виконання домашнього завдання (пам'ятки, таблиці, додаткова література, узагальнені схеми, графіки тощо);

• співвідношення домашнього завдання із завданнями, які викону­вались на уроці;

• передбачення дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо три­валості часу на виконання домашнього завдання.

3. Принципи навчання. Методи, прийоми і засоби навчання.

Застосована система методів. Форми і прийоми, які в ній вико­ристано. Відповідність їхнього змісту матеріалу, типу, меті, завданням уроку та віковим і індивідуальним особливостям учнів.

Здійснення мотивації навчальної діяльності учнів протягом усього уроку. Застосовані для цього прийоми.

Реалізація дидактичних принципів.

Співвідношення репродуктивної і творчої діяльності учнів, шляхи підвищення пізнавальних інтересів, самостійної навчальної роботи, творчості школярів.

Прийоми забезпечення зворотного зв'язку для керівництва проце­сом навчання.

Робота з формування загальнонавчальних та предметних умінь і навичок.

4. Навчально-матеріальне забезпечення та технічне оснащення уроку.

Раціональний відбір і використання на уроці відповідно до змісту теми, мети та завдань навчання, вимог програми пристроїв, обладнання, наочних посібників, роздаткових матеріалів, літератури тощо.

Раціональність вибору і реалізації на уроці комплексу різних типів і засобів навчання (візуальні, аудіальні, аудіовізуальні, комп'ютер, лін­гафонний кабінет тощо). Автоматизація та технізація демонстраційних процесів (пульт управління, автоматичне зашторювання вікон тощо).

Наявність та використання на уроці комплектів приладів, реактивів, навчальних завдань, пам'яток, інструктивних карток для виконання різ­них видів начальної діяльності.

Формування в учнів умінь користуватися обладнанням, ТЗН, додат­ковою літературою, підручником та іншими засобами навчання.

Залучення до навчального процесу помічників учителя із числа уч­нів (лаборант, консультант, демонстратор, оператор).

Дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо використання техніч­них засобів навчання на році.

5. Використання часу на уроці. Своєчасність початку уроку.

Витрата часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх. Огляд сані­тарного стану класу та зовнішнього вигляду учнів, установлення по­рядку і дисципліни, підготовку учнів до уроку (наявність на столах під­ручників, зошитів, щоденників, приладдя). Чи була в цьому потреба?

Витрата часу на переключення діяльності школярів з одного виду на інший. Чіткість дозування та корекція витрат часу на окремі струк­турні етапи уроку. Своєчасність закінчення уроку.

6. Дотримання санітарно-гігієнічних норм.

Відповідність обладнання, навчально-матеріального оснащення приміщення санітарно-гігієнічним нормам. Забезпечення:

• оптимального температурного режиму;

• вологості повітря;

• належного провітрювання;

• освітленості робочих місць;

• гігієни праці вчителя й учнів.

Раціональність організації праці вчителя та учнів з точки зору ер­гономіки.

Інтенсивність та емоційність спільної праці вчителя та учнів на уроці на основі взаємної поваги і довіри.

7. Виховання на уроці.

Єдність цілей і напрямів виховання:

• формування національної свідомості як однієї з найважливіших рис особистості громадянина України;

• формування високої духовної особистості;

• утвердження на національному грунті принципів загальнолюд­ської моралі;

• виховання трудової активності, формування творчої працелюб­ності й особистості;

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку;

• формування правової культури; ^г

• виховання екологічної культури.

Раціональність постановки виховних цілей і завдань уроку.

Виявлення та раціональна реалізація виховного потенціалу на­вчального матеріалу.

Оптимальність вибору і використання методів, форм впливу на ак­тивність у процесі навчання.

Забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів.

Ефективність управління виховним процесом на уроці.

8. Морально-психологічна атмосфера.

Прийоми і засоби перенесення ваги з перерви на урок, з одного виду діяльності на інший.

Розвиток спостережливості, мовленнєвих умінь, пам'яті та мис­лення, інтересів, почуттів, вольових'рис характеру.

Урахування у навчальному процесі особливостей уваги, сприйняття, пам'яті, мислення окремих учнів.

Психологічний стан учнів на уроці (активність, упевненість, від­чуття комфорту, профілактика стомлюваності, страху, розгубленості тощо).

9. Поведінка вчителя.

Уміння володіти класом, організовувати його роботу, підвищувати інтерес, активність, увагу учнів. Взаємовідносини з учнями, врахування індивідуальних особливостей кожного. Тон і темп роботи. Педагогічний такт. Спостережливість, обміркованість, акуратність. Культура мови, поза, міміка, жестикуляція. Авторитет в учнів.

10. Поведінка учнів.

Поведінка учнів на уроці, чим вона визначається. Ставлення учнів до вчителя. Участь учнів в активній розумовій праці, направленість і сконцентрованість їхньої уваги, зацікавленості, дисциплінованості.

Результати уроку.

Осягнення мети уроку.

Навчальне, виховне, розвивальне значення уроку.

Виконання плану.

Рівень сформованості знань, умінь та навичок (повнота, усвідом­лення, дієвість), вдосконалення загальнонавчальних умінь.

Оцінка ефективності виховання учнів на уроці.

Характер навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Аналіз позитивних результатів, тенденцій, що відбуваються у діяль­ності вчителя, що цінного можна рекомендувати іншим учителям. Шляхи закріплення і вдосконалення позитивних якостей уроку. Аналіз причин негативних результатів. Шляхи ліквідації недоліків.

Примітки:

1. Залежно від мети відвідування при аналізі уроку приблизний план можна використовувати повністю або частково змінювати послідовність аналізу. Якщо відвідування здійснюється з метою розв'язання яких-небудь окремих завдань, то при аналізі уроку треба виходити з того, як учитель їх розв'язує. При цьому другі елементи уроку аналізуються у зв'язку з розглядом основного питання. 2. За основу аналізу треба брати вимоги до сучасного уроку та програмні вимоги щодо викладання конкретного предмета.

Найбільш характерні недоліки уроку

• Нехтування вчителем підготовкою плану проведення уроку.

• Не приділяється належна увага мотивації й інтересу учнів до уроку.

• Тема уроку не записується на дошці.

• Мета уроку не узгоджується в процесі обговорення з учнями, а за­дається самим учителем.

• Не проводиться оперативна перевірка якості виконання учнями письмових завдань, підготовки до уроків.

• Час активної роботи учнів на уроці набагато менший за час ак­тивного пояснення вчителя.

• Мовчання більшості учнів на уроці.

• Відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку.

• Учні на уроці пасивні.

• Робота з обмеженим колом школярів.

• Відповіді учнів на запитання вчителя в основному мають репро­дуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань реп­родуктивний за алгоритмом.

• Учитель виступає репродуктором навчання.

• Мало уваги приділяється виділенню основного, найбільш сут­тєвого із змісту вивченого матеріалу та його багаторазовому повто­ренню.

• Не приділяється достатньої уваги підготовці учнів до тематич­ного оцінювання.

• Панує напруженість, страх.

• Нераціонально використовується час уроку.

• Домашнє завдання не записано на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує обсяг роботи, виконаної на уроці.

• Невчасно завершується урок.

• Невміння якісно побудувати урок.

• Зосередження уваги лише на учневі, який відповідає.

• Неувага до відповіді учня, втручання у відповідь.

• Гостра реакція на будь-які відхилення у поведінці учнів на уроці.

• «Загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон.

• Невміння спрямувати навчання та виховання на колектив учнів.

• Погрози, грубі зауваження як основні засоби впливу на учнів.

• Невиразність мови.)

• Невміння поставити акцент на найголовніше.

• Монотонність голосу.

• Нерухомість фігури.

• Неврахування інтересів, захоплень учнів або повна їхня відсут­ність.

• Механічне запозичення педагогічного досвіду.

• Намагання скопіювати побачене.