Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕредмет вивченн€ еколог≥њ.

ѕлан

1. ѕредмет вивченн€ еколог≥њ.

2. «авданн€ еколог≥њ.

 

Ћ≥тература

1. Ћ.ѕ. ÷арик, ѕ.Ћ. ÷арик, ≤.ћ. ¬≥тенко Ђ≈колог≥€ї. Ц  ињв: √енеза, 2011. Ц 96с.

2. Ѕ.Ѕ. √авриленко, ј.√. “ун≥к, Ћ.ѕ. ќсаул, ≤.¬. «убко Ђ≈колог≥€ р≥дного краюї. Ц «апор≥жж€: ѕремТЇр, 2012. Ц 128 с.

3. –.ќ. –оманчук Ђ≈колог≥чна осв≥таї. Ц «апор≥жж€: Ћ≤ѕ—, 2015. Ц 160 с.

 

ѕредмет вивченн€ еколог≥њ.

≈колог≥€ Ц це наука, €ка вивчаЇ в≥дносини орган≥зм≥в (особин, попул€ц≥й, б≥оценоз≥в) м≥ж собою та з навколишньою неорган≥чною природою, загальн≥ закони функц≥онуванн€ екосис≠тем р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн€, середовище мешканн€ живих ≥стот (включаючи людину). ѕосиленн€ впливу людини на природу надаЇ все б≥льшоњ гостроти еколог≥чним проблемам взаЇмод≥њ людини та природи, людства та б≥осфери.

≈колог≥€ €к наука сформувалас€ в середин≥ ’≤’ стол≥тт€, коли виникло розум≥нн€, що не т≥льки будова та розвиток орган≥зм≥в, але ≥ њх взаЇмов≥дносини ≥з середовищем ≥снуванн€ п≥дпор€дкован≥ певним законом≥рност€м.

ѕон€тт€ Ђеколог≥€ї вперше вжив у 1866 роц≥ н≥мецький вчений ≈. √еккель. ¬оно походить в≥д грецьких сл≥в oikos, що означаЇ д≥м, помешканн€, м≥сце перебуванн€ та logos Ц наука. Ђѕ≥д еколог≥Їю ми розум≥Їмо суму знань, Ц писав ≈. √еккель, €к≥ належать до економ≥ки природи: вивченн€ вс≥Їњ сукупност≥ взаЇмов≥дносин тварини з навколишн≥м середовищем €к орган≥чним, так ≥ неорган≥чним ≥ насамперед Ц њњ дружн≥х ≥ ворожих стосунк≥в з тими тваринами ≥ рослинами, з €кими вона пр€мо чи опосередковано вступаЇ в контакт. ќдним словом, взаЇмов≥дносин, що њх ƒарв≥н називаЇ умовами, €к≥ породжують боротьбу за ≥снуванн€ї.

—початку цей терм≥н застосовувавс€ тод≥, коли йшлос€ про вивченн€ взаЇмозвТ€зк≥в м≥ж рослинними та живими сп≥льнотами, що вход€ть до складу ст≥йких та орган≥зованих систем, котр≥ склалис€ в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту та навколишнього середовища.

≈колог≥€ Ц це наука майбутнього. —аме ≥снуванн€ живоњ природи на наш≥й планет≥ та процв≥танн€ людського сусп≥льства залежить в≥д того, наск≥льки об'Їктивно та своЇчасно будуть розкрит≥ глобальн≥ законом≥рност≥ ≥снуванн€ б≥осфери, ≥ на ц≥й основ≥ сформульована та реал≥зована стратег≥€ д≥й людини щодо природи. Ќа сучасному етап≥ розвитку сусп≥льства еколог≥€ вир≥шуЇ коло проблем ≥ користуЇтьс€ методами, що виход€ть далеко за меж≥ суто б≥олог≥чноњ науки. јнтропогенний вплив на природне середовище живих орган≥зм≥в дос€г таких масштаб≥в, що загрожуЇ самому життю на «емл≥.

—учасна еколог≥€ Ц наука про стратег≥ю ≥ тактику збереженн€ ≥ стаб≥льного розвитку житт€ на «емл≥. ѕров≥дним у вивченн≥ природних комплекс≥в Ї принцип системност≥, €кий забезпечуЇ п≥дх≥д до них €к до орган≥чно ц≥л≥сних систем. ¬иход€чи з системного п≥дходу, об'Їктом вивченн€ еколог≥њ Ї екосистеми р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн€.

≈колог≥€, €к ≥ б≥льш≥сть наук (в основному природничих), повинна в≥дпов≥сти на два питанн€: €к побудований об'Їкт досл≥джуваноњ науки або €ка його структура ≥ друге питанн€ Ц €к в≥н функц≥онуЇ ≥ розвиваЇтьс€. ¬≥дпов≥дно до цього, еколог≥€ й ус≥ њњ п≥дрозд≥ли повинн≥ м≥стити дв≥ частини. ѕершу можна назвати структурною, а другу Ц динам≥чною. ѕриродно, структурна ≥ динам≥чна частини знаход€тьс€ в т≥сн≥й взаЇмод≥њ м≥ж собою.

¬иход€чи ≥з системного п≥дходу, можна дати таке визначенн€ еколог≥њ:

≈колог≥€ Ц наука про структуру, властивост≥ ≥ закони функц≥онуванн€ екосистем р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн€.

јмериканський еколог ёджин ќдум дав найкоротше ≥ найменш спец≥альне визначенн€ еколог≥њ €к б≥олог≥њ навколишнього середовища.

‘ормуванн€ еколог≥њ €к науки в≥дбувалос€ на початку ’’ сто≠л≥тт€ ≥ довгий час вона розвивалас€ серед б≥олог≥чних наук. ¬ажливу роль у диференц≥ац≥њ еколог≥чноњ науки в≥д≥грав ≤≤≤ Ѕотан≥чний конгрес, €кий в≥дбувс€ 1910 року в Ѕрюссел≥. Ќа ньому було вир≥шено под≥лити еколог≥ю рослин на еколог≥ю особин (аутеколог≥ю) та еколог≥ю угрупувань (синеколог≥ю). ÷ей под≥л поширивс€ також на еколог≥ю тварин та загальну еколог≥ю.

«агальна еколог≥€ займаЇтьс€ досл≥дженн€м ус≥х тип≥в екосистем. ≈колог≥€ рослин вивчаЇ звТ€зки рослинних орган≥зм≥в ≥з середовищем. ≈колог≥€ тварин досл≥джуЇ динам≥ку та орган≥зац≥ю тваринного св≥ту.

 р≥м того, ≥снуЇ еколог≥€ людини та еколог≥€ м≥кроорган≥зм≥в. « 70-х рок≥в ’’ стол≥тт€ складаЇтьс€ соц≥альна еколог≥€, що вивчаЇ особливост≥ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ навколишнього середовища та його охорони. ѕроте висок≥ темпи зростанн€ населенн€ на земн≥й кул≥, бурхливий розвиток промисловост≥, транспорту, буд≥вництва супроводжувалис€ дедал≥ б≥льшими обс€гами споживанн€ природних ресурс≥в. “ехногенний характер цив≥л≥зац≥њ зах≥дного типу з њњ потужн≥м потенц≥алом засоб≥в знищенн€ всього живого на «емл≥, розвиток науково-технолог≥чного прогресу обумовив п≥д впливом д≥€льност≥ людини (антропогенноњ д≥€льност≥) велик≥ зм≥ни в навколишньому середовищ≥.

” багатьох крањнах св≥ту Ц ѕ≥вн≥чноњ јмерики, «ах≥дноњ ™вропи, япон≥њ Ц загострилась еколог≥чна ситуац≥€, виникли рег≥они еколог≥чноњ кризи, де €к≥сть середовища проживанн€ не в≥дпов≥дала нормальним умовам функц≥онуванн€ живих орган≥зм≥в. ” друг≥й половин≥ ’’ ст. виникла необх≥дн≥сть досл≥джувати середовище проживанн€ людини. ј це, у свою чергу, обумовило Ђеколог≥зац≥юї багатьох галузей сучасноњ науки. ѕитанн€ми охорони середовища проживанн€ людини, рац≥онального природокористуванн€ нин≥ активно переймаютьс€ так≥ науки, €к економ≥ка, географ≥€, геолог≥€, х≥м≥€, ф≥зика, математика та ≥н. —правдилос€ передбаченн€ ¬.≤. ¬ернадського про те, що наш≥ знанн€ розвиватимутьс€ не з наук, а з проблем.

≈колог≥€ значно розширила предмет свого вивченн€. Ѕ≥льше того, за короткий час, переважно з 60 Ц 70 рок≥в ’’ ст. в≥дбулас€ диверсиф≥кац≥€ науки. «а ћ.‘. –еймерсом, еколог≥€ Ц це:

1) частина б≥олог≥њ (б≥оеколог≥€), €ка вивчаЇ в≥дносини (стосунки) орган≥зм≥в (особин, попул€ц≥й, б≥оценоз≥в) м≥ж собою та навколишн≥м середовищем, тобто маЇ той предмет вивченн€, що його окреслив ще ≈. √еккель;

2) дисципл≥на, €ка вивчаЇ загальн≥ закони функц≥онуванн€ екосистем р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн€. ѕ≥д ≥Їрарх≥Їю розум≥ють розташуванн€ елемент≥в, рег≥он≥в, систем ступ≥нчастим р€дом. Ќа кожному щабл≥ (або р≥вн≥) внасл≥док взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем (енерг≥Їю та речовиною) виникають характерн≥ функц≥ональн≥ системи;

3) комплексна наука, €ка досл≥джуЇ середовище проживанн€ живих ≥стот, у тому числ≥ й людини;

4) сфера знань, €ка розгл€даЇ де€ку сукупн≥сть предмет≥в ≥ €вищ п≥д кутом зору субТЇкта чи обТЇкта (здеб≥льшого живого ≥ за участю живого);

5) досл≥дженн€ становища людини €к виду ≥ сусп≥льства в екосфер≥ планети, њњ звТ€зки з екосистемами ≥ величина впливу на них.

ƒуже широким Ї спектр п≥дрозд≥л≥в еколог≥њ. ƒо нього вход€ть спец≥ал≥зован≥ еколог≥чн≥ науки, €к≥ розр≥зн€ютьс€ за обТЇктом та предметом досл≥дженн€.

Ѕ≥оеколог≥€ Ц частина б≥олог≥њ, що вивчаЇ в≥дносини орган≥з≠м≥в (особин, попул€ц≥й, б≥оценоз≥в) м≥ж собою та з навколишн≥м середовищем. ƒо њњ складу включаЇтьс€ еколог≥€ особин (аутеколог≥€), попул€ц≥й (попул€ц≥йна еколог≥€, демеколог≥€) та сп≥льнот (синеколог≥€).

јутеколог≥€ досл≥джуЇ взаЇмозвТ€зки представник≥в виду з навколишн≥м середовищем. ¬она, головним чином, вивчаЇ меж≥ ст≥йкост≥ виду ≥ його взаЇмод≥ю з р≥зними еколог≥чними факторами: теплом, св≥тлом, вологою, родюч≥стю та ≥н., а також досл≥джуЇ вплив середовища на морфолог≥ю, ф≥з≥олог≥ю ≥ повед≥нку орган≥зм≥в, розкриваЇ загальн≥ законом≥рност≥ д≥њ фактор≥в середовища на жив≥ орган≥зми.

—инеколог≥€ анал≥зуЇ стосунки м≥ж окремими представниками певноњ сукупност≥ живих орган≥зм≥в, що належать до р≥зних попул€ц≥й, а також м≥ж ними ≥ довк≥лл€м.

” тридц€т≥ роки ’’ стол≥тт€ сформувалас€ попул€ц≥йна еколог≥€ Ц демеколог≥€. ¬она вивчаЇ структуру виду (б≥олог≥чну, статеву, в≥кову, еколог≥чну) та описуЇ коливанн€ чисельност≥ р≥зних вид≥в ≥ встановлюЇ њхн≥ причини.

Ќа сучасному етап≥ розвитку сусп≥льства еколог≥€ вир≥шуЇ коло проблем ≥ користуЇтьс€ методами, матер≥алами, принципами, €к≥ далеко виход€ть за меж≥ суто б≥олог≥чних наук. Ќезважаючи на те, що окрем≥ вчен≥ (переважно б≥ологи) продовжують в≥дносити њњ до б≥олог≥чних наук, б≥льш≥сть ≥з них, зокрема геоекологи, вважають, що нин≥ еколог≥€ сформувалас€ в принципово нову ≥нтегральну дисципл≥ну, €ка поЇднуЇ вс≥ природнич≥, точн≥, гуман≥тарн≥ й соц≥альн≥ науки.

≈колог≥ю за розм≥рами обТЇкт≥в вивченн€ под≥л€ють на географ≥чну, або ландшафтну, обТЇктами вивченн€ котроњ Ї велик≥ геосистеми, географ≥чн≥ процеси та на глобальну еколог≥ю, пред≠метом досл≥дженн€ €коњ Ї б≥осфера та антропогенна д≥€льн≥сть в њњ межах.

√лобальна еколог≥€, €к наукова дисципл≥на вивчаЇ б≥осферу, тобто екосистему, що охоплюЇ всю планету. ѕредметом досл≥дженн€ глобальноњ еколог≥њ Ї також еколог≥чн≥ звТ€зки б≥осфери з процесами, що в≥дбуваютьс€ в надрах «емл≥ та в космос≥. √лобальна еколог≥€ стала Їдиним вченн€м про еколог≥чн≥ взаЇмов≥дносини б≥осфери з чинниками р≥зного походженн€, намагаючись комплексно досл≥джувати вплив на нењ антропогенних, косм≥чних, географ≥чних, геох≥м≥чних та ≥нших фактор≥в. ќсновн≥ завданн€ глобальноњ еколог≥њ пол€гають у вивченн≥ антропогенних зм≥н природного довк≥лл€, обірунтуванн€ метод≥в його збереженн€ та пол≥пшенн€ в ≥нтересах людства, зТ€суванн€ законом≥рностей еволюц≥њ б≥осфери. ѕершочерговим завданн€м Ї прогнозуванн€ зм≥н б≥осфери в майбутньому.

 осм≥чна еколог≥€ Ц галузь еколог≥њ, що вивчаЇ особливост≥ життЇд≥€льност≥ людини та ≥нших орган≥зм≥в у практично повн≥стю замкнутих м≥кросистемах косм≥чних корабл≥в ≥ станц≥й. ¬она розробл€Ї системи життЇзабезпеченн€, вивчаЇ можливост≥ створенн€ умов дл€ тривалих м≥жпланетних польот≥в.

—тосовно предмет≥в вивченн€ еколог≥€ под≥л€Їтьс€ на еколог≥ю м≥кроорган≥зм≥в, гриб≥в, рослин, тварин, людини, с≥льськогос≠подарську, прикладну, ≥нженерну та загальну еколог≥ю Ц теоретичну й узагальнюючу дисципл≥ну.

«а середовищем та компонентами розр≥зн€ють еколог≥ю суш≥, пр≥сних водоймищ, морську, високог≥рну, х≥м≥чну.

«а п≥дходами до предмета вивченн€ вид≥л€ють анал≥тичну та динам≥чну еколог≥ю.

” часовому аспект≥ розр≥зн€ють ≥сторичну та еволюц≥йну еколог≥ю.

” систем≥ еколог≥њ людини ≥снуЇ соц≥альна еколог≥€, що вивчаЇ взаЇмов≥дносини елементарних соц≥альних груп сусп≥льства та людства загалом ≥з життЇвим середовищем.

ѕрикладна еколог≥€ Ц дисципл≥на, що вивчаЇ механ≥зми антропогенного впливу на б≥осферу, способи запоб≥ганн€ негативним процесам та розробл€Ї принципи рац≥онального використанн€ природних ресурс≥в без деградац≥њ життЇвого середовища. ѕрикладна еколог≥€ базуЇтьс€ на систем≥ закон≥в, принцип≥в та правил економ≥ки природокористуванн€. ѕрикладна еколог≥€ €к наука базуЇтьс€, перш за все, на знанн€х у р≥зних галуз€х б≥олог≥њ Ц ф≥з≥олог≥њ, генетиц≥, б≥оф≥зиц≥, але вона також повТ€зана з ≥ншими природничими науками Ц ф≥зикою, х≥м≥Їю, геолог≥Їю, географ≥Їю, математикою. ѕрикладна еколог≥€, кр≥м того, не може бути в≥дд≥лена в≥д економ≥ки, морал≥, права, оск≥льки лише в союз≥ з ними може докор≥нно зм≥нити ставленн€ людини до природи.

ѕрикладну еколог≥ю за науковими напр€мами под≥л€ють на промислову еколог≥ю, еколог≥ю енергетики, с≥льськогосподарську, канцерогенезу.

ќтже, сучасне тлумаченн€ терм≥ну Ђеколог≥€ї €к галуз≥ знань пол€гаЇ в розгл€д≥ та розкритт≥ законом≥рностей розвитку орган≥з≠м≥в, предмет≥в, компонент≥в сп≥льнот та сп≥льнот загалом у взаЇмод≥€х в системах б≥огеоценоз≥в, нооб≥огеоценоз≥в, б≥осфер≥ з точки зору субТЇкта або обТЇкта, котрий Ї центральним в ц≥й систем≥.

” де€ких випадках до еколог≥њ в≥днос€ть сум≥жн≥ прикладн≥ та нап≥вприкладн≥ галуз≥ знань, головним чином повТ€зан≥ з енварон≠ментолог≥Їю Ц комплексною дисципл≥ною про довк≥лл€ людини, головним чином природне, про його €к≥сть та його охорону. “ерм≥н Ђеколог≥€ї починають ототожнювати з дисципл≥ною Ђќхорона природиї або Ђќхорона навколишнього природного середовищаї. ќднак ц≥ дисципл≥ни традиц≥йно базуютьс€ на введенн≥ заборон та регламентац≥й, а не на загальн≥й рац≥онал≥зац≥њ природокористуванн€.

—учасн≥ еколог≥чн≥ досл≥дженн€ мають бути науковою базою дл€ розробки стратег≥њ й тактики повед≥нки людства в природному середовищ≥, рац≥онального природокористуванн€, охорони та в≥дтворенн€ довк≥лл€. Ќайважлив≥шим висновком еколог≥чних досл≥джень повинно бути визначенн€ еколог≥чноњ м≥сткост≥ територ≥й, що повн≥стю залежить в≥д стану њх екосистем.

 

2. «авданн€ еколог≥њ.

1. ¬ивченн€ загального стану сучасноњ б≥осфери планети, його формуванн€ й особливост≥ розвитку п≥д впливом природних ≥ антропогенних чинник≥в.

2. ѕрогноз динам≥ки стану б≥осфери в час≥ ≥ простор≥, в залежност≥ в≥д впливу р≥зноман≥тних фактор≥в.

3. –озробка шл€х≥в гармон≥зац≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи з метою збер≥ганн€ самого житт€ на «емл≥.

4. —творенн€ науковоњ основи рац≥онального використанн€ природних ресурс≥в.

5. –егулюванн€ чисельност≥ попул€ц≥й.

6. –озробленн€ системи заход≥в, щодо забезпеченн€ м≥н≥муму застосуванн€ х≥м≥чних засоб≥в боротьби ≥з шк≥дниками.

7. ¬≥дновленн€ порушених екосистем.

8. ƒосл≥дженн€ законом≥рностей орган≥зац≥њ житт€, в тому числ≥ ≥ у звТ€зку з урахуванн€м впливу людини на б≥осферу в ц≥лому.

 



<== предыдуща€ лекци€ | следующа€ лекци€ ==>
ћаниакальна€ защита и символизм | ƒо встречи в атмосфере творчества!
ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-04; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 598 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

516 - | 500 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.024 с.