У порівнянні з іншими видами діяльності в організації, управлінська діяльність має свої особливості, що проявляються в її характері, меті, предметі, результатах і засобах, які використовуються.
Мета управлінської праці:
–створення умов для досягнення мети організації;
– координація та узгодження спільної діяльності.
Предмет управлінської праці
–люди та їх трудова діяльність;
– інформація, яку вони використовують.
Засоби управлінської праці:
–засоби організаційної техніки;
– інформація як засіб зв’язку.
Характеристика управлінської праці:
розумова праця, що поєднує творчі, логічні і технічні операції;
- опосередковано виробнича праця;
- робота з людьми;
- інформаційна харктеристика;
- різноманітність завдань, що вирішуються;
- творчий характер.
Продукт управлінської праці:
- управлінський вплив;
- управлінське рішення.
Визначимо зміст понять „управлінський персонал” і „менеджер”.
Управлінський персонал – це сукупність фахівців, що здійснюють функції управління.
На практиці – це працівники апарату управління організації, помічники керівника.
У плановій і обліковій практиці України прийнято виділяти наступні основні посади управлінського персоналу на підприємствах і організаціях: керівники і їхні заступники; головні спеціалісти; інженери, техніки, механіки; економісти, інженери – економісти; лічильно–бухгалтерський, канцелярський і юридичний персонал та інші прцівники. Керівники складають одну з найбільш значимих груп управлінського персоналу.
У сучасному розумінні менеджер – це керівник, управляючий, що займає постійну посаду в організації і наділений повноваженнями щодо прийняття рішень у конкретних видах діяльності.
Менеджер є посадовою особою фірми, у якій працює і входить у її керуючий склад. Разом із тим цей термін є досить поширеним і вживається в загальному вигляді стосовно:
- керівника організації в цілому чи її підрозділів;
- керівника по відношенню до підлеглих;
- організатора конкретних видів праці у рамках окремих підрозділів;
- адміністратора будь–якого рівня управління, що організує роботу на основі сучасних методів.
Менеджер – це член організації, що здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські задачі.
У теорії і практиці управління розрізняють лінійних і функціональних менеджерів. До лінійних менеджерів відносяться осіб,що діють на основі єдиноначальності, відповідальні за стан і розпорядок організації уцілому чи її підрозділів. У соціальних службах – це директори, начальники відділів, окремих підрозділів.
До функціональних менеджерів зараховують працівників, відповідальних за визначену сферу в системі управління і функціональних підрозділів, які вони очолюють (наприклад: головний економіст, начальник відділу праці і заробітної плати).
У сучасних організаціях виділяють наступні види поділу праці менеджерів:
1. Функціональний – грунтується на формуванні груп із працівників управління, які виконують однакові функції менеджменту: планування, організація, контроль та ін.
Відповідно до цього одні працівники органу управління спеціалізуються на плануванні, інші на організації виконання планів, а треті – зосереджені на контролі і т.ін.
2. Структурний – будується, виходячи з характеристик об’єкта управління (організаційна структура служби, масштаби і сфери її діяльності).
3. Технологічний (професійно-кваліфікаційний) – враховує види і складність робіт, що виконуються.
За цими критеріями у складі апарата управління організацією виділяють три категорії працівників: керівників, фахівців і службовців.
Якщо розгядати їхню працю з погляду технології процессу управління, то завдання керівників в основному зводяться до прийняття рішень і організації їх практичної реалізації.
Фахівці, у свою чергу, здійснюють проектування і розробку варіантів рішень. Службовці займаються, головним чином, інформаційним забезпеченням усього процессу управління..
Базовы операцї (функції), які виконує менеджер:
1. Визначає мету організації і вирішує, що необхідно зробити для її досягнення, забезпечує її реалізацію шляхом постановки конкретних завдань.
2. Менеджер організовує, класифікує роботу, розподіляє її, створює необхідну організаційну структуру, підбирає відповідний склад працівників і виконавців.
3. Забезпечує спонукальні мотиви. Досягає необхідної узгодженості дій всього колективу.
4. Аналізує діяльність організації, визначає нормативи, а також оцінює діяльність всіх осіб.
5. Забезпечує професійне зростання працівників у залежності від того, як вони виконують свої функції; менеджер або сприяє їх зростанню або навпаки.
Функції менеджера-керівника:
1. Функції-процеси:
а) функції попереднього управління: цілепокладання, прогнозування, планування;
б) функції оперативного управління: організація процесу виробництва, організація процесу праці, стимулювання і мотивація праці;
в) функції заключного управління: контроль, облік, аналіз.
2.Функції-завдання:
- представницька;
- кадрова;
- соціальна;
- юридична;
- інформаційна;
- координаційна.
Управлінські ролі менеджерів:
1) роль щодо ухвалення рішення;
2) інформаційна роль;
3) роль керівника.
Вимоги до професійної компетенції менеджерів соціальної роботи:
1) Знання і розуміння природи управлінської праці і процесів менеджменту.
2) Знання посадових і функціональних обов’язків менеджера, засобів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації.
3) Уміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, які необхідні в управлінському процесі.
4) Володіння мистецтвом управління людьми.
5) Володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв’язків.
6) Здатність до самооцінки, уміння робити правильні висновки і безперервно підвищувати кваліфікацію (тобто свої знання й уміння).
1,2,3 – уміння й знання виконувати професійну роботу в області менеджменту.
4,5,6 – уміння і здатність працювати з людьми і керувати самим собою.
Вимоги до сучасного менеджеру (англ. Майкл,Вудкок, Дейв Френсис):
1) здатність керувати собою;
2) розумні особисті цінності, чіткі особисті цілі;
3) навичка вирішувати проблеми;
4) винахідливість і здатність до іновацій;
5) висока здатність впливати на оточуючих;
6) знання сучасних управлінських підходів;
7) здатність управляти;
8) уміння навчати і розвивати підлеглих;
9) здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.
