ІV. Інші обʼєктивні методи оцінки фізіологічного статусу при стресі

Крім стану серцево-судинної, дихальної та мʼязової систем людини, рівень стресу можна оцінити за функціонуванням його системи терморегуляції за величиною шкірно-гальванічної реакції (або опором шкіри). Показано, що при актуалізації старого стресу (при спогадах про психотравмуючу ситуацію) відбувалося різке збільшення частоти і амплітуди шкірно-гальванічної реакції. Ці характеристики і характеристики дихання широко використовують у поліграфах.

Субʼєктивні методи оцінки рівня стресу

І. Психологічні тести (бланкові і проективні)

У теперішній час існує багато варіантів тестів, що виявляють тривожність, кожен з яких по-різному відображає компоненти тривожного стану при стресі. В одних тестах враховуються тільки субʼєктивні компоненти тривоги, в інших – її вегетативні прояви.

У психології традиційно прийнято виділяти два типи тривожності:

1) особистісну (тривожність як більш-менш стійка риса особистості);

2) ситуативну (тривожність як реакція індивіда на загрозливу ситуацію).

Для вимірювання індивідуальних відмінностей в тривожності Дж. Тейлор розробив спеціальний тест для визначення рівня особистісної тривожності. Для виявлення рівня особистісної і ситуативної тривожності Спілбергер створив два опитувальники. Показники особистісної і ситуативної тривожності, як правило, корелюють між собою. Слід відмітити, що методика Спілбергера не достатньо обʼєктивно відображає «глибинну» тривогу, так як досліджувані далеко не завжди бажають демонструвати свої проблеми і свою тривожність перед експериментатором. Інколи дуже низька тривожність, яку показує тест, є результатом витіснення особистістю своєї високої тривоги з метою показати себе «в кращому світлі».

Тим не менше, на даний час саме опитувальник Спілбергера найчастіше використовується для оцінки вираження тривоги під час психологічного стресу. Вважається, що рівень ситуативної тривожності до 30 балів вказує на низьку тривожність, показник від 31 до 45 балів – на середню, а рівень ситуативної тривожності 46 балів і більше вважається високим. Згідно деяких авторів, виділяють четверту групу осіб, що мають надто високу ситуативну тривожність з показниками вище 70 балів. У таких осіб проявляється симптоматика, близька до психопатологічних форм реагування (гострих невротичних реакцій).

Приклад. Дослідження показують, що відсотки людей з низьким, середнім та високим рівнем ситуативної тривожності значно відрізняються в нормі і перед екзаменом. В міжсесійний період більшість студентів (61%) мали середні показники тривожності, високі – 22,4%, низькі – 0,7%. В той же час в умовах екзаменаційного стресу взагалі не було студентів з низькою тривожністю, частина студентів з середнім рівнем тривожності була рівна 16,4%, у більшості студентів (75%) спостерігались високі, а у 8,6% - надто високі рівні тривожності.

Попри традиційні вимірювання тривожності як особистісної риси останнім часом намітилась тенденція до виявлення прихованої чи явної причини цієї тривожності, яка реалізується у вигляді конкретних страхів (обʼєктів).

У кожної людини існує індивідуальна ієрархізована структура страхів особистості, яка визначає, на які подразники, в першу чергу, у людини розвивається психологічний стрес. Для визначення цієї структури створений опитувальник, що виявляє систему актуальних страхів особистості – ОАС.

Приклад. В групі здорових досліджуваних інтегральний показник страхів (ІПС), обчислений за опитувальником ОАС, для мужчин = 77,9±4,7, а для жінок – 104,0±2,5 бали (р<0,001). Таким чином, загальний рівень актуальних страхів був достовірно вищим в осіб жіночої статі.

Кореляційний аналіз дозволив виявити тісний взаємозвʼязок рівня особистісної тривожності, по Спілбергеру, з ІПС (r=0,49; р<0,001). В той же час величина ІПС практично не корелювала з рівнем ситуативної тривожності, виміряної у здорових досліджуваних у звичайних умовах (r>0,10), однак показувала тісну кореляцію з рівнем ситуативної тривожності, виміряної під час емоційного стресу (r=0,47; р<0,001).

Люди, які мають велику кількість актуальних страхів, у звичайних, буденних ситуаціях можуть не проявляти своїх негативних емоцій, однак у стресовій ситуації демонструють різко виражену тривожність. Таким чином, завчасне визначення величини ІПС дозволяє прогнозувати і виявляти «приховану» ситуативну тривожність на фоні емоційного стресу.

У деяких дослідженнях для експрес-діагностики рівня стресу пропонується використовувати кольоровий тест Люшера.

На даний час у психологічній практиці досить часто використовується деякий набір засобів (пакет інструментів спеціаліста), з основним складом якого ви ознайомитесь на практичному занятті і під час виконання самостійної роботи.

ІІ. Інтроспекція (самомоніторинг внутрішнього стану при стресі)

У деяких випадках використання бланкових методик ускладнене або ж не дозволяє провести повний аналіз причин стресу. В таких ситуаціях більш інформативними є методи інтроспекції, що дозволяють провести структурний аналіз причин стресу і його перебігу. При перших ознаках стресу буває корисно задати собі кілька стандартних запитань.

Ø Чи переповнюють мене негативні емоції?

Ø Про що я зараз думаю (про те, як вирішити проблему, чи про те, як все жахливо складається)?

Ø В якому стані мої мʼязи? Чи немає в них зайвого напруження?

Ø Як я дихаю?

При аналізі стресу важливо не тільки оперативно реагувати на проблему в цілому, але й уміти провести ретельний аналіз ситуації, виділяючи:

Ø Передумови – це події чи ситуації, які спричиняють стресові реакції

Щоб виявити передумови стресу, слід відповісти на наступні запитання.

v Що передувало розвитку стресу?

v Коли це відбулось?

v Що я робив(ла)?

v Хто був поряд?

v Які почуття і думки були у мене до початку розвитку стресу?

Ø Поведінка – безпосередня реакція на стрес (включає в себе думки, почуття і дії).

Щоб зрозуміти, як саме проходить у вас стрес, варто розібратися в наступних запитаннях.

v Які почуття і емоційні переживання були при стресі?

v Які фізіологічні відчуття я переживав(ла) при стресі?

v Про що я тоді думав(ла), які думки заполонили голову?

v Які дії я здійснював(ла), а які навпаки, переставав(ла) робити?

Ø Наслідки – те, що слідує за вашою безпосередньою реакцією (в тому числі оцінка того, наскільки адекватною була ця реакція).

Для цього слід відповісти на такі запитання.

v Що відбулось після того, як гострий стрес минув?

v Як я оцінив(ла) ситуацію потім?

v Як довго я переживав(ла) наслідки стресу?

v Чи звинувачував(ла) я в усьому себе, інших людей чи обставини?

Самоспостереження – ключ до пізнання своїх стресорів і їх подолання. Якщо людина соромливо чи налякано ухиляється від вивчення своїх слабкостей і проблем, то тим самим вона віддається на волю обʼєктивної випадковості чи інших людей.

Якщо ж людина знаходить мужність для безпристрасного дослідження своїх проблем, то тим самим робить перший крок до їх радикального вирішення. Тут доцільно навести аналогію із зайвим вживанням їжі деякими людьми. За даними американських лікарів, люди, які регулярно записували всі моменти прийому їжі впродовж дня, за місяць втрачають в середньому два кілограми ваги, навіть не докладаючи цілеспрямованих зусиль для зміни свого харчування. Так само і людина, яка фіксує особливості протікання своїх стресів, уже в якійсь мірі починає їх контролювати, а тим самим, і зменшувати їх негативний вплив на своє життя.

Повний структурний аналіз стресу включає в себе декілька позицій, які відображені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Структурний аналіз стресу

Стресова ситуація і її передумови	Поведінка при стресі (думки+дії +почуття)	Що допомагає мені подолати стрес?
Приклад. Стрес. Тривога перед здачею екзамену. Передумови. Зазвичай починається за добу до нього і посилюється, якщо готуюсь наодинці. Наслідки. В результаті хвилювання я погано відповідаю, збиваюсь, не можу повністю продемонструвати свої знання і потім ще довго переживаю з цього приводу.	Думки. «Я провалюсь», «Мені всього цього ніколи не вивчити».   Дії. Не можу займатися, відволікаюсь, дивлюся телевізор, багато палю.   Почуття. Побоювання, напруження, тривога.	Думки. «Я справлюсь!», «Я вже багато разів успішно здавав екзамени»   Дії. Повертаю телевізор до стіни, прибираю сигарети подалі, раз в день ходжу в тренажерний зал. Почуття. Згадую про свої удачі в житті і заново переживаю почуття впевненості в себе.

Прогноз рівня стресу

Прогнозування стресових реакцій має наукове, прикладне і практичне значення в різних сферах людської діяльності. Зокрема, це дозволяє завчасно виявляти осіб, у яких може бути порушення функціонального стану під час екстремальних ситуацій і проводити з ними відповідну роботу щодо профілактики стресу. Фахівці в галузі фізіології праці відмічають, що різні види несприятливих функціональних станів (втома, монотонія, неадекватні реакції при стресах і т. д.) не тільки суттєво знижують успішність і якість праці, але й заставляють людину платити «надто високу психофізіологічну ціну» за роботу, яку вона виконує. Тому завчасний прогноз можливих відхилень в нормальному функціональному стані у окремих осіб і своєчасна реалізація корекційних заходів не тільки допомогли б цим людям зберегти здоровʼя, але й за рахунок оптимізації їх функціонального стану підвищити ефективність їх діяльності.

У даний час існують різні методи прогнозування реакцій людини на стрес. Їх основна задача полягає у врахуванні індивідуальних психічних і фізіологічних особливостей досліджуваного і екстраполяції отриманих даних на аналогічні ситуації в майбутньому. До цих методів відносяться:

1) використання ідентичних стресорів (напр. вивчення психологічних і вегетативних реакцій студента на одному екзамені дає можливість прогнозувати характер і рівень стресу, що переживається на другому);

2) використання дозованих тестових стресів в лабораторних умовах (вплив сильних зорових, звукових і тактильних подразників);

3) мисленнєве моделювання стресорних ситуацій (зокрема, за допомогою методу НЛП);

4) прогнози на основі психологічних тестів і опитувальників;

5) математичні моделі (простої, багатовимірної регресії і т. д.);

6) створення за допомогою різноманітних засобів модельної стресорної ситуації, яка за своїми параметрами була б достатньо близька до реальної ситуації.

Отже, розкриваючи сутність форм прояву стресу та методів оцінки його рівня, ми зʼясували, що існує два види оцінок стресу: обʼєктивні та субʼєктивні методи оцінки рівня стресу. До обʼєктивних відносяться: 1) оцінка стану серцево-судинної і дихальної систем організму, 2) аналіз активності вегетативної нервової системи, 3) оцінка психомоторних реакцій організму людини при стресі та ін. До субʼєктивних методів відносять: 1) психологічні тести (бланкові і проективні), 2) інтроспекцію (самомоніторинг внутрішнього стану при стресі). Показали значення прогнозування рівня стресу.

Висновки до лекції

Таким чином, розкриваючи сутність форм прояву стресу та методів оцінки його рівня, ми зʼясували, що стрес може проявлятися у формах: інтелектуальних, поведінкових, емоційних і фізіологічних. Зміна інтелектуальних процесів при стресі проявляється у зниженні рівня показників уваги, функція памʼяті, переконливі аргументи інколи відкидаються, а помилкові мотиви перемагають. Поведінкові ознаки проявляються у порушенні психомоторики, порушення режиму дня, професійних порушеннях, порушеннях соціально-рольових функцій. Порушення психомоторики ‑ це зайве напруження мʼязів (особливо часто ‑ лиця і «комірцевої» зони); тремтіння рук; зміна ритму дихання; тремтіння голосу; зменшення швидкості сенсомоторної реакції; порушення мовних функцій і т.ін. Порушення режиму дня – це скорочення сну, зміщення робочих циклів на нічний час, відмова від корисних звичок і заміні їх на неадекватні способи компенсації стресу. Професійні порушення проявляються у збільшенні числа помилок при виконанні звичних дій на роботі, в хронічній нестачі часу, в низькій продуктивності професійної діяльності. Порушення соціально-рольових функцій проявляється у зменшенні часу, який приділяється на спілкування з близькими і друзями, підвищенні конфліктності, зниженні сензитивності під час спілкування, появі різних ознак антисоціальної поведінки. Зміна фізіологічних процесів при стресі: підвищення частоти пульсу чи зміна його регулярності; підвищення артеріального тиску, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту; зниження електричного опору шкіри і т.д. Емоційні прояви стресу: реакції дратівливості, гніву, агресії, аж до афективних станів.

Існує два види оцінок стресу: обʼєктивні та субʼєктивні методи оцінки рівня стресу. До обʼєктивних відносяться: 1) оцінка стану серцево-судинної і дихальної систем організму, 2) аналіз активності вегетативної нервової системи, 3) оцінка психомоторних реакцій організму людини при стресі та ін. До субʼєктивних методів відносять: 1) психологічні тести (бланкові і проективні), 2) інтроспекцію (самомоніторинг внутрішнього стану при стресі). Розглянули значення прогнозу рівня стресу.

Питання на практичне заняття:

1. Комплексна оцінка проявів стресу.

2. Структурний аналіз стресу.

Питання на самостійну роботу:

1. Методи оцінки стресу.

2. Методи самооцінки стресових станів.

 

Рекомендована література:

1. Валуйко О. М. Управління професійним стресом керівників органів внутрішніх справ: навчальний посібник / О. М. Валуйко, О. В. Гошкодеря. – К.: Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008 – 106 с.

2. Розов В. І. Адаптивні антистресові психотехнології: навч. посібн. / В. І. Розов. – К.: Кондор, 2005. – 278 с.

3. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции / Ю. В. Щербатых. – СПб.: Питер, 2008. – 256 с. ил. – (Серия «Учебное пособие»).

4. Інтернет ресурси: пошук за ключовими словами лекції.