План.
1. Правопис ненаголошених о, у.
2. Правопис ненаголошених и, і.
3. О чи У?
У літературній мові звуки о та у вимовляються чітко. Лише перед складом з наголошеним у або і перевіряємо наголосом.
Запам’ятай: будяк, ворушити.
ашвидкуруч, парубок, мармур, пурхати, яблуня.
На початку слів завжди пишемо і.
4. И чи І
Для милозвучності перед двома кореневими приголосними звуками + і:
розіслати, підібрати, зіскочити, відімкнути, надірвати.
Розрізняй:
іння – ходіння, коріння;
иння – гарбузиння.
Поміркуй і перевір себе.
1. Поясніть правопис ненаголошених голосних о, и, і, у.
Завдання.
1. Вивчити правила.
2. Переписати речення. Вставити пропущені букви. Пояснити правопис слів.
Вранці було пусте небо, хмари убогі пливли над собором, а вітер улігся на сході краєчок неба холодно, кр..ваво ч..рвонів. Гілки д..рев мокро бл..щали, зволожені по-в..сняному. Кр..ло зорі рум’янить тучі у голубій дал..ч..ні. Схололі в хмарах крап..льки води п..рлинами котилося в сади. Під в..селкою у голубінні голуби л..тять.
2. Переписати текст і вставити пропущені букви о та е. Пояснити їх правопис.
Довгі гармати з витягнутими далеко вперед ж..рлами було закрито новими брезентовими ч..хлами. Люди вшлюпці мали ш..стеро весел, і, хоч звичайно вода ходила під чотирма веслами, тепер вони налягли на всі шість. Двоє хлопців, яким прийшла ч..рга кнулись у ч..вен і зайняли місце на лаві.
3. Записати речення. Пояснити правопис слів з ненаголошеними голосними.
Я все забуду тільки лиш за те, що знову небокрай веселкою цвіте, що грає піснею весняний виднокруг, що йду по борозні, узявшися за плуг. Нехай вітрами з високості крилата молодість зліта і на гучнім кленовім мості мої не спиняться літа. І я подивився в очі йому, погладив шинель, поруділу в диму. В моїм краю зелені трави й неба синя глибана. Думко тривожна, куди ти летиш?
4. Виписати слова зі вставленою буквою и у ліву колонку, зі вставленою буквою е у праву колонку.
Бл..зенько, ос..литися, хв..люватися, оп..нитися, справ..дливий, греб..лька, розп..тати, р..вти, тр..мати, зм..вати, дал..чінь, неприм..ренний, поч..нати, вир..нати, сп..нати, дят..л, ст..лити, ущ..мити, тр..вога, в..ршина.
Література.
Український правопис у таблицях і схемах – К.: 2008 р.
Тема № 5 Морфеми та словотвірна структура слова. Основні способи словотвору.
План.
1. Основні поняття морфеміки.
2. Алгоритм морфемного аналізу.
3. Основні поняття словотвору.
4. Способи словотворення.
5. Алгоритм словотвірного аналізу.
Морфеміка – розділ мовознавства, що вивчає будову слова, його внутрішню систему й структуру.
Основа – частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення. Основа може бути непохідною (не поділяється на морфеми – збігається з коренем: сад, льон), похідною (утворена від іншої основи за допомогою суфіксів і префіксів: садочок, льонок), чистою (основа незмінюваних слів, при якій ніколи не буває закінчення: журі, бюро).
Морфема – частина внутрішньої будови споріднених слів, яка виділяється під час їх зіставлення і виконує словотворчу та словозмінну функцію – значуща частина слова: корінь, афікс, закінчення.
Корінь – спільна частина споріднених слів, яка виражає їх загальне значення: весна, весняний, навесні.
Закінчення – така значуща частина слова, яка утворює нові форми слова і служить для зв’язку слів у реченні. Закінчення може бути нульовим (вечір, хлопчик, батьків) і повним (зима, зимовий).
Афікс –будь-яка морфема (крім кореня і закінчення): префікс, суфікс, постфікс, інтерфікс.
Префікс – частна похідної основи, стоїть перед коренем і служить для утворенням слів із новим значенням (прохід, перехід) або новим відтінком у значенні (йшов (недоконаний вид) – прийшов, перейшов (доконаний вид).
Суфікс – частина похідної основи, стоїть після кореня і служить для утворення слів із новим значенням (товстий – товстуватий).
Постфікс – морфема, утворена від зворотної частки –ся (усічена форма зворотного займенника себе), служить для утворення зворотних форм дієслів: грається, милуєшся, збираєтеся.
Інтерфікс – морфема, що використовується у складних словах для зв’язку частин слова: місяцехід, водоспад, зореліт, скломаса.
Для того, щоб правильно розібрати слово за будовою, слід дотримуватися відповідного алгоритму.
-аналізоване слово;
-визначити: змінюване чи незмінюване слово (утворити кілька словоформ, не змінюючи лексичного значення слова);
-виділити основу, з’ясувати: похідна основа чи непохідна;
- виділити закінчення і схарактеризувати його (для змінюваних слів);
- визначити корінь (підібрати кілька споріднених за значенням слів);
- визначити афікси (префікс, суфікс, постфікс, інтерфікс);
- виконати графічне позначення морфемного складу слова.
Зразок морфемного аналізу
1.Запрошення.
2.Слово змінюване: запрошенню, за запрошенням, запрошень.
3.Закінчення: -я – повне.
4. Основа: запрошенн- - похідна.
5. Префікс за; суфікс –енн.
словотворчі моделі.
Способи словотворення – способи утворення новихслів (морфологічні та неморфологічні).
Словотвірна модель – словотвірна модель – морфемна модель, за якою утворюються слова.
Словотворче гніздо (ряд) – ряд спільнокореневих слів, розташований за послідовністю їх творення: школа-шкільний-пришкільний; сад-садок-садочок; писати-написати-написаний.
(споріднені слова): мова, мовлення, промова, вимовити.
Твірне слово – слово, яке є базою для утворення іншого слова: іменники скло, земля, гора виступають твірними для прикметників скляний, земляний, гірський.
Похідне слово – слово, яке утворилося на базі існуючого в мові слова: іменники опис, читання, надбання походять від дієслів описати, читати, надбати.
Твірна основа – спільна частина твірного і похідного слів: для пари слів хмар-а – хмар-ний твірною основою є хмар-, а твірним суфіксом –н; у парі хмарний – хмарність твірна основа хмарн-, а твірний суфікс –ість.
Твірний афікс – афікс, яким похідне слово відрізняється від твірного.
Способи словотворення.
У сучасній українській мові нові слова творяться морфологічними та неморфологічними способами.
