Найважливішим індикатором, що свідчить про удосконалення системи внутрішньогосподарського контролю, є рівень її ефективності. У дисертації Фоміної Т.В.[11] удосконалена методика визначення ефективності внутрішньогосподарського контролю шляхом виділення трьох аспектів: економічного, соціального й екологічного (рис. 2).
 |
Рис. 2. Ефективність внутрішньогосподарського контролю та підходи щодо її визначення
Впровадження стандартів внутрішньогосподарського контролю, на думку Маренич Т.[12], дозволить вирішити наступні завдання:
- приведення у відповідність норм діючих законодавчих актів щодо внутрішньогосподарського контролю та реалізація функції саморегулювання контрольної діяльності;
- забезпечення єдиної методологічної основи контрольної діяльності господарюючих суб'єктів;
- сприяння в організації чітко структурованої та ефективно діючої системи внутрішньогосподарського контролю підприємства;
- врахування досягнень останніх теоретичних розробок із даних питань і передового досвіду функціонування системи внутрішньогосподарського контролю;
- визначення додаткових умов для урегулювання існуючих і потенційних конфліктів між працівниками на підприємстві.
Однак, стандартизація внутрішньогосподарського контролю не здатна повною мірою вирішити проблему регламентації цієї ділянки на кожному підприємстві, оскільки суб'єкти господарювання відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Тому на кожному підприємстві необхідно розробити власну систему внутрішніх організаційних регламентів, які повинні базуватися на положеннях стандартів внутрішньогосподарського контролю.
Оцінюючи економічну ефективність, Костенко О. М.[13] запропонував розраховувати як прямі, так і непрямі показники. Перші характеризують співвідношення результатів контрольної діяльності з витратами на її здійснення (рівень ефективності внутрішньогосподарського контролю), а також з альтернативними доходами, які можна було б отримати у результаті інвестування даних коштів у інші проекти (коефіцієнт альтернативної ефективності). Непрямі показники відображають ефективність діяльності та фінансовий стан підприємства в цілому.
При розрахунку ефективності внутрішньогосподарського контролю існує ймовірність суб'єктивності оцінювання результатів контрольної діяльності, що зумовлено неможливістю оцінити всі результати контролю в кількісному вимірнику. Саме тому слід виходити не лише з кількісних оцінок, але враховувати і якісні показники ефективності.
Отже, ми можемо підсумувати, що проблеми внутрішньогосподарського контролю висвітлені в дисертаційних досліджень, на цю тему багато статей в періодичних виданнях та видано посібники, що вивчають господарський контроль на підприємстві.
Висновки
Методологія контролю ґрунтується на загальних філософських засадах. Застосування онтологічного, аксіологічного, гносеологічного та праксеологічного аспектів контролю доцільне, оскільки сприяє досягненню мети контролю.
Методологія контролю передбачає наявність мети, застосування певних прийомів і способів для досягнення цієї мети, а також сукупність принципів, підходів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності. Методологія контролю не зводиться до сукупності методів, методик. Вона має більш складну структуру.
Існуючі класифікації завдань і принципів внутрішньогосподарського контролю не враховують ринкових вимог щодо його економічності та ряду практичних аспектів здійснення внутрішньої контрольної діяльності. Зважаючи на це, завдання запропоновано класифікувати за групами: забезпечення процесу прийняття управлінських рішень; забезпечення збереження активів, ресурсів і документації; ефективне використання ресурсів; дотримання встановлених принципів ведення обліку. Принципи внутрішньогосподарського контролю слід поділяти на загальнонаукові, професійні та організаційні. Удосконалення теоретичної бази здійснення внутрішньогосподарського контролю дозволяє привести її у відповідність до особливостей сучасного етапу розвитку аграрного сектора економіки.
Відповідність внутрішньогосподарського контролю основним системним властивостям і наявність типової структури (вхід, процесор, вихід) доводять, що він є самостійною системою. Елементами системи внутрішньогосподарського контролю визначено об'єкти, суб'єкти, методи (процесор системи) та інформаційне середовище (вхід і вихід системи). Системний підхід забезпечує раціональну побудову сукупності складових внутрішньої контрольної діяльності.
Під методикою фінансового контролю розуміють сукупність методів (прийомів) контролю, яка передбачає послідовне використання методів і прийомів, чіткий опис способу виконання контрольних процедур, який дає змогу всебічно, повно і об'єктивно дослідити господарські і фінансові операції підконтрольного об'єкта з метою виявлення, усунення і попередження порушень використання фінансових ресурсів. На підставі застосування обраних методик із використанням методів проведеного контролю готується заключний документ — акт, висновок, обґрунтування тощо та приймаються відповідні рішення.
Під методом економічного контролю розуміють сукупність специфічних прийомів, які використовуються при додержанні відповідних принципів для вивчення законності, доцільності, достовірності фінансово-господарських операцій на основі облікової, звітної, нормативної та іншої інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану підконтрольних об'єктів. Методи контролю, як правило, задаються заздалегідь, набір таких методів (способів, прийомів) обирає суб'єкт контролю залежно від об'єкта контролю для досягнення мети контролю.
