1. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:
1) Переохолодження;*
2) Вірусна інфекція;*
3) Контакт з хворим на поліморфну ексудативну еритему;
4) Стресові ситуації.
2. Фактори, які мають значення в патогенезі інфекційно-алергічної форми поліморфної ексудативної еритеми:
1) Прийом лікарських препаратів;
2) Вогнища хронічної інфекції;*
3) Підвищена чутливість до бактеріальних алергенів;*
4) Імунодефіцитний стан організму.*
3. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:
1) Плями;*
2) Пухирі;*
3) Горбики;
4) Пустули.
4. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні первинні елементи висипки:
1) Пухирці;*
2) Пухирі;*
3) Папули;*
4) Вузол.
5. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:
1) Ерозії;*
2) Виразки;
3) Кірочки;*
4) Садно.
6. Для поліморфної ексудативної еритеми характерні наступні вторинні елементи висипки:
1) Лусочка;
2) Рубець;
3) Ерозії;*
4) Пігментна пляма.*
7. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Шкіра тильної поверхні кисті;*
2) Шкіра тильної поверхні стоп;*
3) Розгинальна поверхня передпліч;*
4) Шкіра передньої стінки живота;
5) Слизові оболонки ротової порожнини.*
8. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Волосиста частина голови;
2) Бокові поверхні стегон;
3) Статеві органи;*
4) Шкіра долоней.*
9. Найбільш типові місця локалізації для поліморфної ексудативної еритеми:
1) Згинальна поверхня передпліч;
2) Шкіра підошов;*
3) Слизові оболонки ротової порожнини;*
4) Грудна поверхня.
10. До важких форм поліморфної ексудативної еритеми належать:
1) Синдром Лайєла;
2) Синдром Сенір-Ашера;
3) Синдром Стівенса-Джонсона;*
4) Синдром Розенталя.
11. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:
1) Пухирчаткою;*
2) Коростою;
3) Червоним плоским лишаєм;
4) Герпетиформним дерматозом Дюринга.*
12. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати з:
1) Вторинним періодом сифілісу;*
2) Пухирчаткою;*
3) Псоріазом;
4) Алергічним дерматитом.*
13. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:
1) Саліцилати;*
2) Кортикостероїди;*
3) Дезінтоксикаційну терапію;*
4) Антибіотики.
14. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують:
1) Сульфаніламіди;*
2) Анілінові барвники;*
3) Антипаразитарні мазі;
4) Кортикостероїдні мазі.*
15. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:
1) Елоком;*
2) Адвантан;*
3) Еритроміцинова;
4) Герпевір.
16. Для лікування поліморфної ексудативної еритеми застосовують наступні мазі:
1) Бетаметазонова;*
2) Сірчана 10%;
3) Локоїд;*
4) Ламікон.
17. До клінічних форм поліморфної ексудативної еритеми належать:
1) Вегетуюча;
2) Токсико-алергічна;*
3) Ексудативна;
4) Інфекційно-алергічна.*
Які основні патогістологічні зміни при істинній пухирчатці?
1) Спонгіоз;
2) Акантоз;
3) Акантолізіс;*
4) Гіперкератоз;
5) Паракератоз.
19. Найбільш важливим лабораторним дослідженням для підтвердження діагнозу вульгарної пухирчатки є:
1) Посів вмісту пухиря на флору;
2) Клінічний аналіз крові;
3) Дослідження крові на електроліти;
4) Дослідження мазків-відбитків на акантолітичні клітини;*
5) Дослідження вмісту пухиря на еозинофіли.
20. Зазначте найбільш важливий діагностичний симптом для підтвердження діагнозу пемфігуса:
1) Феномен Кебнера;
2) Симптом Нікольського;*
3) Проба Бальцера;
4) Реакція Манту;
5) Ізоморфна реакція.
21. Найбільш характерними морфологічними елементами для герпетиформного дерматозу Дюринга є:
1) Еритематозні плями;
2) Папули;
3) Пухирі;
4) Везикули;
5) Все перераховане вірно.*
