Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування контрабанди та програма дій слідчого щодо їх розв’язання.

 

Останнім часом у криміналістичній літературі запропоновано різні підходи типізації та дослідження слідчих ситуацій про розслідуванні контрабанди. Так, відомі російські вчені-криміналісти Т.В. Авер’янова, Р.С. Бєлкін, Ю.Г. Корухов, О.Р. Росинська, розглядаючи питання розслідування контрабанди, виділяють дві типові слідчі ситуації й рекомендують характерні для їх вирішення слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: 1) коли розслідування контрабанди розпочинається з факту її виявлення прикордонниками або митними органами, при цьому затримано особу, в якої виявлено предмети контрабанди; 2) випадки, коли власник виявленої контрабанди невідомий (має місце, як правило, при митному огляді потягів, морських суден, інколи – літаків).

О.С. Подшибякін зазначає, що порушення кримінальної справи про контрабанду може бути наслідком вирішення наступних типових ситуацій: 1) порушення кримінальної справи як спосіб реалізації оперативних матеріалів; 2) порушення справи по ситуаційній («випадковій») контрабанді у разі затримання контрабандиста на місці вчинення злочину при проведенні митного огляду; 3) порушення справи за фактом виявлення так званої безхазяйної контрабанди; 4) порушення справи за результатами перевірки правоохоронними та іншими контролюючими органами зовнішньоторговельної або іншої фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій; 5) інколи кримінальна справа про контрабанду може виділятися в окреме провадження з інших кримінальних справ.

Т.О. Диканова до найбільш поширених відносить такі типові ситуації, коли в розпорядженні слідства є достатні дані: 1) про ознаки контрабанди, проте інформація про особу, причетну до її вчинення, повністю відсутня або її недостатньо для індивідуалізації цієї особи (безхазяйна контрабанда); 2) про ознаки контрабанди й особу, яка її вчинила, проте місцезнаходження цієї особи невідомо або вона перебуває за кордоном; 3) про ознаки контрабанди й особу, яка її вчинила, і місцезнаходження цієї особи, вона затримана або відомо, де перебуває.

І.В. Постіка, взявши за основу класифікацію вихідних слідчих ситуацій, запропонованих О.М. Васильєвим, вирізняє такі ситуації: 1) встановлена подія з ознаками злочину, вчинити який і використати його результати могла конкретна особа або тільки особа з певного кола за своїм офіційним становищем (при затриманні на місці вчинення злочину, реалізації оперативних матеріалів, виявленні ознак контрабанди при провадженні справ про порушення митних правил, розслідуванні інших кримінальних справ); 2) є відомості про подію злочину і конкретну особу, яка його вчинила (групу осіб), проте необхідно встановити, чи мала місце ця подія (при заявах громадян або повідомленнях підприємств, установ чи організацій).

Ми пропонуємо усі слідчі ситуації у справах про контрабанду, що виникають на початковому етапі розслідування, класифікувати на три групи залежно від обсягу та змісту даних, що послужили підставою порушення кримінальної справи, та інформації про злочинця. Ці ситуації, при яких:

1) є ознаки – достатні дані про вчинення контрабанди, відома особа, яка її вчинила;

2) є ознаки про вчинену контрабанду, але особа, яка її вчинила, невідома;

3) є ознаки контрабанди і відомості про злочинця, але останній зник з місця події.

Розглянемо їх більш докладно.

Перша група типових слідчих ситуацій характеризується наявністю достатньої кількості ознак, що вказують на вчинення контрабанди й особу, яка її вчинила. Залежно від змісту й обсягу вихідних (початкових) даних, за якими порушується кримінальна справа, можуть виникати такі конкретні ситуації.

А. Вихідні (початкові) дані – ознаки контрабанди одержано працівниками митниці при здійсненні митного контролю під час затримання злочинця з речовим доказом безпосередньо при незаконному перетинанні кордону.

Б. Вихідні (початкові) дані про вчинення злочину одержано в результаті прикордонного контролю особовим складом Прикордонних військ.

В. Інформацію про вчинення контрабанди одержано в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів, коли кримінальну справу було порушено за матеріалами Служби безпеки або МВС України.

Г. Інформацію про ознаки вчинення контрабанди одержано в ході розслідування інших злочинів.

Ґ. Початкові дані про підготовлювану або вчинену контрабанду одержано із заяв, повідомлень громадян, а також інформації, що надійшла від інших правоохоронних органів.

Перша найбільш типова ситуація характеризується тим, що працівники митних органів у результаті здійснення ними митного контролю виявляють предмети контрабанди, які за найменуванням, кількістю, вартістю, способом переміщення та приховування від митного контролю вказують на ознаки контрабанди. При цьому відома особа, яка її вчинила. Вихідним матеріалом для митниці як органу дізнання служить протокол про порушення конкретною особою правил переміщення через митний кордон певних предметів, що підпадають під ознаки такого злочину, тобто виявлено самі предмети посягання, документи і правопорушник. У таких ситуаціях контрабандист, затриманий з речовим доказом на місці вчинення контрабанди, визнає свою винність, його викривають наявні докази.

Це прості ситуації, «які зазвичай складаються за так званими «очевидними» злочинами, коли сам злочин і особа, яка його вчинила, очевидні, відомі з самого початку розслідування». Початкові дані, які є в розпорядженні дізнавача, зумовлюють комплекс і послідовність проведення невідкладних слідчих дій: 1) обшук особи, затримання й допит підозрюваного; 2) огляд місця затримання з метою з’ясування обстановки події, виявлення слідів злочину та речових доказів; 3) слідчий огляд предметів, що мають відношення до злочину (предметів контрабанди, документів, транспортних засобів, схованок, записних книжок, листів тощо); 4) допит осіб, які виявили і спіймали з речовим доказом злочинця, а також допит свідків-очевидців про обставини злочину та затримання; 5) призначення експертиз (трасологічної, біологічної, товарознавчої, вибуховотехнічної, балістичної, а також криміналістичної експертизи документів); 6) обшук за місцем проживання підозрюваного та в інших місцях, де, судячи з обставин справи, можуть зберігатися документи та інші предмети, що мають значення для справи.

Значні труднощі при розслідуванні контрабанди викликають випадки затримання контрабандиста безпосередньо на митному кордоні, коли особа, незважаючи на наявність доказів, заперечує сам факт вчинення цього злочину і заявляє, що вилучені предмети контрабанди їй не належать. Це досить складна конфліктна ситуація, в якій інформаційна невизначеність і суперечності між фактами вимагають правильного і кваліфікованого проведення комплексу невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Їх кількість і послідовність проведення залежать від обставин конкретної справи і багато в чому подібні до розглянутого вище комплексу. Проте особливого значення в таких ситуаціях набувають слідчий огляд і фіксація виявлених предметів контрабанди, а також вилучених при обшуку особи й затриманні підозрюваного. У разі необхідності до огляду треба залучати спеціаліста-криміналіста, який допоможе встановити сліди, залишені контрабандистом, і довести причетність останнього до злочину. Слід старанно оглянути пакувальний матеріал предметів контрабанди, звернути увагу на саморобні упаковки з паперу, газет, оскільки їх частини можуть бути виявлені в результаті наступних обшуків за місцем проживання або роботи злочинця. Пакувальний матеріал слід детально описувати при наявності на ньому рукописних позначок, текстів, цифр, що надалі може послужити предметом криміналістичної експертизи.

Друга типова ситуація характеризується тим, що початкові дані про вчинення контрабанди одержано в результаті прикордонного контролю військовослужбовцями Прикордонних військ, коли виявлено предмети посягання і затримано особу, яка переміщує їх. У цьому випадку прикордонники складають протокол затримання, в якому необхідно фіксувати всі обставини вчинення контрабанди, фотографують місце події, складають схеми і плани. При переміщенні контрабанди шляхом обходу митного контролю рекомендується вказувати маршрут проходження, наявність дорожніх та інших знаків тощо. Але нерідко при затриманні прикордонниками правопорушників – як безпосередньо на митному кордоні, так і поза межею митного контролю – протоколи і схеми затримання не оформляються належним чином (нечітко вказується маршрут слідування, відсутні свідки та ін.), а первісні пояснення не відображають сутності й характеру правопорушення. І як результат цього – при розгляді справ у судах правопорушники часто змінюють первісні свідчення, посилаючись на незнання чинного законодавства або примушування до давання зізнавальних свідчень.

Дізнавач митниці, одержавши початкові матеріали про контрабанду, за наявності достатніх даних порушує кримінальну справу і провадить невідкладні слідчі дії, перелік й послідовність яких істотно не відрізняються від ситуацій, розглянутих раніше. Проте в подібному випадку обов’язково необхідно допитати представників Прикордонних військ, які виявили контрабанду, й осіб, при цьому присутніх.

Третя типова слідча ситуація характеризується тим, що початкові дані про вчинення контрабанди одержані в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів. У цій ситуації до початку розслідування, як правило, відомі причетні до злочину особи й місце події, дані про підготовку, безпосереднє вчинення контрабанди або про результати контрабандної діяльності (транспортування, зберігання, реалізація тощо), проте інші обставини відомі не повністю. У такому випадку матеріали оперативно-розшукової діяльності є приводом і підставою для порушення кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій (п. 1 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). До таких ситуацій, наприклад, належить вчинення контрабанди представниками підприємницьких структур при сприянні працівника митниці, коли в результаті оперативної розробки й за допомогою технічних засобів виявляються факти контрабанди.

Відмінною рисою таких ситуацій є раптовість проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, організаційних та слідчих дій. При цьому типовий перелік невідкладних слідчих дій в розглядуваній типовій ситуації може охоплювати: 1) затримання й обшук особи підозрюваного; 2) допит підозрюваного; 3) огляд місця події; 4) огляд предметів контрабанди, місць їх приховування й транспортного засобу, в якому вони виявленні; 5) огляд документів, пред’явлених митному контролю для переміщення товарів або валюти і для перетинання кордону; 6) допит свідків; 7) обшук за місцем роботи, проживання підозрюваного (підозрюваних) та виявлення його «зв’язків»; 8) призначення за необхідністю експертиз – товарознавчої, трасологічної, криміналістичної експертизи документів тощо; 9) виїмка документів за місцем роботи підозрюваного та їх огляд; 10) огляд складських і виробничих приміщень за місцем роботи підозрюваного і товарів, що там знаходяться; 11) виїмка й огляд дискет і даних, що містяться в пам’яті комп’ютерів за місцем роботи чи проживання підозрюваного, а при необхідності – призначення щодо них експертизи; 12) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію підозрюваного.

Четверта типова ситуація виникає при розслідуванні інших злочинів, коли кримінальна справа про контрабанду виділяється у самостійне провадження із інших кримінальних справ. Вона досить складна і відрізняється від розглянутих вище насамперед чинником раптовості, коли ознаки контрабанди слідчий виявляє в результаті проведення слідчих дій по іншій кримінальній справі, не пов’язаній з контрабандою. Такі ситуації характеризуються певними труднощами їх вирішення, зумовлені насамперед таким чинником, як час, що пройшов з моменту безпосереднього вчинення контрабанди до моменту виявлення її ознак. Тому для подібних ситуацій характерним є незначний обсяг доказової та іншої інформації. Основні напрямки розслідування в цих ситуаціях спрямовані передусім на встановлення події злочину й винуватості особи, яка його вчинила. Діяльність працівників дізнання (слідства) зорієнтовано на збирання доказів і встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування.

П’ята слідча ситуація характеризується тим, що початкові дані про контрабанду одержано в результаті попередньої перевірки заяв і повідомлень фізичних та юридичних осіб про підготовлювану або вчинену контрабанду, а також матеріалів та інформації, що надійшли від інших митних і правоохоронних органів України чи зарубіжних держав. Інколи такі слідчі ситуації виникають у випадках, коли заяви та повідомлення про підготовлювану або вчинену контрабанду надходять від «кримінальних комерсантів», які заінтересовані в припиненні діяльності своїх конкурентів та їх ліквідації». Звичайно, такі особи, враховуючи загрозу помсти, зазвичай діють анонімно або надають в митні органи відомості про злочини і осіб, які їх вчинили, в усній формі з умовою збереження таємниці про джерело їх одержання. Основним завданням наведених ситуацій є встановлення факту незаконного переміщення через кордон предметів контрабанди, а також осіб, причетних до вчинення цього злочину, шляхом використання прийомів і повноважень суб’єктом, який одержав таку заяву або інформацію.

 

В И С Н О В К И

Аналіз практики боротьби з контрабандою свідчить, що в сучасних умовах «асортимент» предметів контрабанди надзвичайно різноманітний і час від часу змінюється залежно від потреб окремих груп населення. Ці потреби детерміновані соціально-економічною обстановкою в країні та соціальними і психологічними особливостями громадян, що проживають у ній. Частіше за все предметами контрабанди виступають продовольчі і промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотичні засоби, ювелірні вироби й дорогоцінні метали, антикваріат, твори мистецтва, вогнепальна зброя, боєприпаси, вибухові, отруйні, сильнодіючі речовини та ін.

Типовий перелік невідкладних слідчих дій в розглядуваній типовій ситуації може охоплювати: 1) затримання й обшук особи підозрюваного; 2) допит підозрюваного; 3) огляд місця події; 4) огляд предметів контрабанди, місць їх приховування й транспортного засобу, в якому вони виявленні; 5) огляд документів, пред’явлених митному контролю для переміщення товарів або валюти і для перетинання кордону; 6) допит свідків; 7) обшук за місцем роботи, проживання підозрюваного (підозрюваних) та виявлення його «зв’язків»; 8) призначення за необхідністю експертиз – товарознавчої, трасологічної, криміналістичної експертизи документів тощо; 9) виїмка документів за місцем роботи підозрюваного та їх огляд; 10) огляд складських і виробничих приміщень за місцем роботи підозрюваного і товарів, що там знаходяться; 11) виїмка й огляд дискет і даних, що містяться в пам’яті комп’ютерів за місцем роботи чи проживання підозрюваного, а при необхідності – призначення щодо них експертизи; 12) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію підозрюваного.