Тактика проведення окремих слідчих дій при розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачає необхідність проведення відповідних слідчих дій чи тактичних операцій, як засобів впливу на ситуації, що виникають. Йдеться в першу чергу про такі слідчі дії, як обшук, виїмка, огляд документів, допит підозрюваних (обвинувачених) та свідків, призначення судових експертиз. При цьому своєрідність тактики проведення зазначених слідчих дій полягає в тому, що у переважній більшості випадків процес розслідування легалізації відбувається паралельно з розслідуванням предикатного злочину. Такий стан речей вимагає від слідчого застосування комплексного підходу як до організації розслідування в цілому, так і до тактики проведення окремих слідчих дій.

Обшук і виїмка віднесені до розгляду першочергових слідчих дій даної категорії злочинів, і це не випадково, оскільки своєчасно проведені обшук і виїмка, а також якісна робота з документами є найважливішою особливістю розслідування легалізації (відмивання) злочинних доходів.

Об’єктами обшуку в справах про легалізацію виступають:

– місця роботи і проживання підозрюваних (обвинувачених) осіб та їх співучасників;

– інші належні цим особам приміщення, транспортні засоби.

Під час обшуків підлягають виявленню і вилученню:

– грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом;

– документи, що підтверджують право власності на майно;

– предмети і документи, що можуть містити сліди легалізації або мають інше значення для справи (наприклад, банківські пластикові картки, платіжні квитанції тощо);

– комп’ютери, периферійні пристрої до них, електронні носії інформації.

Майже по кожній кримінальній справі даної категорії злочинів вилучаються електронні носії інформації. Вилучення таких доказів для виявлення інформації і запобігання її автоматичному знищенню необхідно здійснювати за обов’язкової участі спеціаліста. Так, інформація, що зберігається на жорсткому диску ЕОМ, може бути знищена автоматично при розкритті кожуха комп’ютера, відкритті кімнати, в якій знаходиться комп’ютер, та й при інших обставинах. Після вилучення комп’ютерної техніки, огляду інформації на електронних носіях доцільно доручити спеціалісту обстежити стан файлів або призначити судову комп’ютерно-технічну експертизу.

Виїмка по даній категорії злочинів проводиться у відповідних установах, організаціях, підприємствах з метою вилучення в першу чергу документів – носіїв слідів легалізації. Об’єктами проведення виїмки виступають:

– банківські установи, в яких відкриті рахунки юридичних та фізичних осіб, які залучались до легалізаційних схем і через які «проходили» грошові кошти, що відмивалися. Йдеться про особисті справи клієнтів, квитанції на внесення готівки, документи, що відображають рух коштів по рахунку (списання – платіжні доручення; надходження – електронно-платіжні документи), наприклад, документи щодо перерахування з відділення Державного казначейства грошових коштів на рахунок суб’єкта підприємницької діяльності у разі відшкодування із бюджету податку на додану вартість або документи, які свідчать про перерахування грошових коштів на адресу фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності в механізмі легалізації майна злочинного походження тощо;

– державні органи, які здійснювали реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, видавали відповідні ліцензії, дозволи, в тому числі на участь у приватизаційних аукціонах, тендерах. Це копії паспортів для засновників фізичних осіб та свідоцтв про державну реєстрацію для засновників юридичних осіб, заявки з необхідними додатками до них;

– органи та особи, які провели реєстрацію відповідних операцій з майном, що легалізується (нотаріуси, бюро технічної інвентаризації, підрозділи державної автомобільної інспекції тощо);

– податкові органи відповідного регіону з метою вилучення звітних документів та документів на одержання певних пільг, відшкодувань, наприклад, документів, які надані суб’єктом підприємницької діяльності у ході відшкодування із бюджету податку на додану вартість або які свідчать про проведення перевірки обґрунтованості подання заяви щодо відшкодування із бюджету зазначеного податку та ін.;

– регіональні митниці з метою вилучення документів, що підтверджують факт ввезення конкретного товару (продукції) суб’єктом підприємницької діяльності;

– біржі, інвестиційні компанії, благодійні фонди, інші комерційні структури, що були задіяні у легалізації злочинних доходів з метою вилучення документів, які відображають характер та зміст здійснених фінансово-господарських операцій.

Щоб провадження виїмки було найбільш ефективним і цілеспрямованим і не було пов’язане із суцільним вилученням усіх документів, наприклад, за якийсь період, що значно ускладнює подальше призначення і проведення судово-бухгалтерської експертизи, слідчому необхідно вивчити документообіг підприємства, тобто визначитись стосовно характеру і місцезнаходження документів, що фіксують сумнівну фінансову операцію. Для цього, готуючись до виїмки, він може запросити фахівців і скласти з їх допомогою схему руху фінансових документів, що відображають конкретну операцію, або призначити документальну ревізію для перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку даним суб’єктом підприємницької діяльності в цілому.

Крім того, треба враховувати, що документи (фінансові, цивільно-правові), які підлягають вилученню, ззовні можуть складати враження цілком законних. Проте вчинення одних правочинів (дарування, позики, позички, схову, купівлі-продажу та ін.) може маскувати інші, а їх зміст свідчить про приховування справжнього наміру сторін, наприклад, коли у договорах містяться відкладені або скасовані умови. Ось чому необхідно вилучати повний пакет документів, що стосуються правочину, і окремо допитувати не тільки його учасників, а й усіх осіб, що брали участь в його оформленні.

Допит як найбільш інформативна слідча дія початкового етапу розслідування легалізації проводиться з метою одержання свідчень від підозрюваних, тобто осіб, які безпосередньо здійснили легалізацію, а також широкого кола свідків – осіб, які брали участь у вчиненні предикатного злочину, але не є співучасниками легалізації злочинних доходів; осіб, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинної природи походження майна чи коштів, з якими здійснювались фінансові операції або укладались цивільно-правові правочини; осіб, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації.

Тактика допиту підозрюваного і насамперед його предмет видозмінюються залежно від того, до якої категорії належить допитуваний. Як уже відзначалося, до першої категорії входять особи, що здійснюють легалізацію «своїх» злочинно здобутих доходів. Другу категорію утворюють особи, які здійснюють легалізацію «чужих» злочинних доходів, тобто надають «допомогу» власникам цих злочинних доходів у перериванні безпосереднього зв’язку між цими доходами і злочином, у результаті вчинення якого вони утворились, маскуванні (заплутуванні) слідів цього злочину та подальшому введенні злочинних доходів у легальний цивільно-правовий обіг з метою остаточного надання їм видимості законно одержаних.

У підозрюваних другої категорії на додаток до встановлення обставин безпосереднього здійснення легалізації з’ясовуються питання стосовно каналів надходження злочинних капіталів, характеру стосунків з власником цих капіталів, умов, за яких здійснюються операції з легалізації, сума винагороди за проведені операції), наявності корумпованих зв’язків з працівниками правоохоронних органів, органів державної влади та управління, депутатським корпусом та ін.

Як свідки у справах про легалізацію злочинних доходів можуть бути допитані такі особи.

1. Особи, які брали участь у вчиненні предикатних злочинів, але не є співучасниками легалізації «брудних» коштів. Йдеться про ситуацію, коли легалізуються «чужі» злочинно здобуті кошти або майно і коли справу про предикатний злочин уже розслідувано чи вона розслідується окремо від справи про легалізацію (відмивання). У цієї категорії свідків з’ясовують обставини одержання злочинних доходів і порядок їх передачі безпосередньому суб’єкту легалізації, умови, за яких обіцяно здійснити легалізацію, характер стосунків із легалізатором (як давно знайомі, хто познайомив, наявність корупційних зв’язків), а також ступінь його обізнаності відносно злочинного походження предмета легалізації, характер фінансових операцій чи укладених правочинів.

2. Особи, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинної природи походження майна чи коштів, з якими здійснювались фінансові операції або вчинювались цивільно-правові правочини:

а) працівники банківських та інших фінансових установ, через які здійснювались операції з легалізації «брудних» коштів – про обставини відкриття рахунків юридичним чи фізичним особам, що причетні до легалізації; характер здійснених фінансових операцій за їх рахунками; особам, що звертались до банку в ході здійснення цих операцій; наявність певних відхилень від установленого порядку здійснення банківських операцій при обслуговуванні цих клієнтів, причини таких відхилень та винних осіб; додержання вимог проведення внутрішнього або обов’язкового моніторингу щодо сумнівних фінансових операцій та ін. У тих випадках, коли буде встановлено, що працівники банківської установи умисно порушують вимоги законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто не подають або подають завідомо неправдиву інформацію до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, то необхідно вирішувати питання про порушення кримінальної справи відносно цих осіб за ознаками ст. 209¹ КК України;

б) нотаріуси, працівники бюро технічної інвентаризації, ріелтери, адвокати, суб’єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги або послуги з бухгалтерського обліку, аудитори, які брали участь у підготовці, укладенні та реєстрації правочинів з майном злочинного походження або надавали особам (клієнтам) допомогу в плануванні чи проведенні операцій з цим майном (з купівлі-продажу нерухомості; управління грошима, цінними паперами; управління банківським, ощадним рахунком; організації здійснення внесків для створення, діяльності або управління юридичними особами; з купівлі-продажу об’єктів підприємницької діяльності, в тому числі приватизаційних) – про обставини здійснення зазначених операцій та осіб, що брали в них участь;

в) працівники державних органів – про порядок реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності; додержання вимог чинного законодавства щодо порядку такої реєстрації;

г) працівники митних органів – про обставини оформлення митних декларацій щодо виконання зовнішньоекономічних операцій;

ґ) працівники територіальної податкової інспекції – про обставини оформлення звітних документів та документів на одержання певних пільг, відшкодувань, наприклад, відшкодування із бюджету податку на додану вартість;

д) працівники територіального відділення Державного казначейства – про обставини відшкодування податку на додану вартість;

е) керівники благодійних установ – про обставини надходження грошових коштів чи іншого майна до цих фондів та напрямки їх витрачання;

є) працівники контролюючих органів – про обставини виявлення сумнівних фінансових операцій чи укладених правочинів; поведінку осіб, що мали відношення до цих операцій чи правочинів.

3. Особи, яким відома будь яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації, – родичі, близькі знайомі, друзі підозрюваного.

4. Особи, які мають фахові знання. Що можуть бути використані при виявленні та розслідуванні легалізації, наприклад, економісти, юристи, працівники регіональних відділень Держфінмоніторингу України, які можуть надати роз’яснення щодо характеру сумнівних фінансових операцій, специфіки легалізаційних схем, правильності оформлення зовнішньоекономічних контрактів тощо.

Призначення судових експертиз. Одним з першочергових завдань при розслідуванні злочинів даної категорії є визначенні необхідності проведення різнобічних експертиз, до яких в першу чергу належать судово-економічні та криміналістичні (технічна експертиза документів, почеркознавча, комп’ютерно-технічна та ін.). Враховуючи, що для проведення зазначених експертних досліджень потрібний певний час, їх доцільно призначити спочатку розслідування.

 

В И С Н О В К И

Кожній зазначеній типовій слідчий ситуації притаманна своя програма дій слідчого щодо їх вирішення. Так, у першій типовій слідчій ситуації, яка вважається найбільш сприятливою в інформаційному і організаційному планах, визначальним є закріплення всіх виявлених слідів злочину. Для цього необхідно затримати підозрюваного (якщо його не затримано в рамках кримінальної справи про предикатний злочин), провести обшуки за місцем проживання і роботи підозрюваного, а також виїмки всіх документів, що містять сліди легалізації, призначити документальні ревізії, допитати свідків, здійснити експертні дослідження.

У другій типовій слідчий ситуації, що характеризується відсутністю даних про спосіб легалізації, головні зусилля слідчого повинні бути спрямовані на те, щоб позбавитись інформаційних прогалин саме стосовно цього елемента. Це можливе насамперед шляхом ретельного дослідження руху грошових коштів чи іншого майна з моменту їх злочинного отримання до здійснення операцій з легалізації. Слідчому необхідно встановити джерело походження злочинних доходів і місце їх знаходження після легалізації, осіб, що брали участь в операціях з легалізації, а також вилучити документи, в яких відобразилися матеріальні сліди легалізації.

Головне завдання слідчого в третій типовій слідчий ситуації полягає у тому, щоб встановити особу, яка безпосередньо здійснила легалізацію (відмивання) злочинних доходів. У даній слідчий ситуації, на відміну від двох попередніх, йдеться насамперед про випадки, коли легалізуються чуже злочинно здобуте майно або кошти. Тому і кримінальну справу порушують за фактом виявлення ознак легалізації, а не стосовно конкретного суб’єкта як це робиться тоді, коли легалізатором є особа, що вчинила предикатний злочин. Розпочинати розшукові дії слідчому доцільно з докладного вивчення матеріалів кримінальної справи про предикатний злочин на предмет виявлення даних про суб’єктів цього злочину, кола їх знайомих, з тим щоб через встановлені зв’язки вийти на осіб, які могли б здійснити операції вже безпосередньо з легалізації «брудних» коштів чи майна. Для цього слідчий в першу чергу повинен допитати з цією ж метою осіб, причетних до вчинення предикатного злочину, а також свідків розслідуваного діяння, дати доручення органу дізнання на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів щодо встановлення осіб, які можуть бути потенційними легалізаторами.