ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1. Поняття соціології, її об'єкт і предмет.
2. Основні категорії соціології.
3. Закони соціології.
4. Функції соціології
5. Методи соціології.
Поняття соціології. Її об'єкт та предмет
Соціологія - від латинського societas - суспільство та грецького logos - поняття, вчення. Термін "соціологія" введений французьким вченим Огюстом Контом (1798-1857 рр.) в праці "Курс позитивної філософії" (1839 р.).
Об'єкт науки і пізнання - оточуючий нас матеріальний чи нематеріальний світ, реальність, яка існує незалежно від нашого знання (чи незнання) про цю реальність. Це можуть бути фізичні тіла, які взаємодіють один з одним, живі організми, люди.
Об'єктом соціології є суспільство як сукупність осіб, що взаємодіють між собою. Об'єкт соціології збігається з об'єктами інших суспільних наук - історії, етнографії, демографії, права.
Соціологія розглядає суспільство на трьох рівнях:
макрорівень - суспільство загалом, як цілісна система;
мезорівень - соціальні групи, спільноти й соціальні інститути;
мікрорівень - окремі об'єкти суспільства.
| Огюст Конт | Соціологія - це наука про фундаментальні закони розвитку суспільства - вищої реальності, яка підпорядковується лише природничим законам. |
| МаксВебер | Соціологія (в широкому значенні) - це наука, яка прагне, витлумачуючи, зрозуміти соціальну дію і тим самим каузально (причинно) пояснити її процес та вплив. |
| Нейл Смелзер | Соціологія - один із способів вивчення людей. Соціологи прагнуть з'ясувати, чому люди ведуть себе певним чином, чому вони утворюють групи, йдуть на війну, поклоняються комусь, одружуються, голосують, тобто все, що відбувається у взаємодії один з одним. Якщо коротко, соціологію можна визначити як наукове вивчення суспільства і соціальних відносин. |
| Питирим Сорокін | Соціологія вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, та явища, які виникають внаслідок цього процесу взаємодії, з іншого боку. Суспільство - це не сума індивідів, а ансамбль людських відносин. |
| Тетяна Заславська | Соціологія - наука про закономірності функціонування, розвитку і взаємодії соціальних спільнот різного типу. |
Предмет соціології - закони та закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти та суспільства загалом. Соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб'єктів із проблем, пов'язаних із їхнім соціальним статусом, роллю та соціалізацією.
Основні категорії соціології.
Категорії соціології - це основні стрижеві поняття, які відображають, описують певні явища, процеси, аспекти об'єкта соціології, тобто суспільства.
| Категорії | |
| макросоціології | мікросоціології |
| суспільство, культура, соціальні інститути, соціальні системи й соціальні структури, глобальні соціальні процеси.. | соціальна поведінка, міжособистісна взаємодія, мотивація соціальної поведінки, стимули групових дій... |
ЗАКОНИ соціології
У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв’язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, епізодичне, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними законами і закономірностями.
Під законом звичайно мається на увазі існуючий зв’язок або існуючі відносини, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю за даних умов.
Соціальний закон — об’єктивний та повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись у їх діяльності. Це відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними та соціально-професійними групами, містом та
селом, суспільством та соціальною організацією, суспільством та трудовим колективом, суспільством та родиною, суспільством та особистістю.
Функції соціології:
теоретико-пізнавальна (соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощення нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних пере-творень і змін тощо);
описово-інформаційна (соціологи проводять систематичний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у подальшому робляться практичні висновки, ухвалюються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється соціальний контроль над соціальними процесами, інформація соціологів допомагає проаналізувати стан соціально-психологічного клімату й напруженості у трудових колективах, навчальних групах, установах, запобігти виникненню і вибуху соціальних конфліктів);
функція соціального планування (соціологи надають результати своїх досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя, завдяки чому соціальне планування здійснюється в усіх країнах світу незалежно від соціальних систем; воно охоплює різні галузі, від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і до соціального планування життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів тощо);
прогностична функція (соціологія здатна виробляти науково обґрун-товані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів і спільнот у майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як нині, епохи розвитку суспільства. У цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов'язаних із кожним з обраних
Методи соціології
Дослідницька діяльність є неможливою без використання певних методів. Метод (з гр. — "шлях до чого-небудь", у ширшому розумінні — шлях, спосіб дослідження) — це спосіб, сукупність прийомів і процедур практичного і теоретичного пізнання дійсності, технологічний принцип вивчення об'єкта.
Методи — це правила, за допомогою яких здійснюється дослідницька діяльність, вони мають бути стандартними й однозначними; якщо немає стандартизації й однозначності — немає правил, а немає правил — немає методу; немає методу —
немає логіки.
У соціологічних дослідженнях розрізняють методи теоретичні й емпіричні (практичні).
1. Теоретичні методи. їх ще називають загальнонауковими, оскільки ними послуговуються усі без винятку наукові дисципліни: хімія, математика, фізика, астрономія, історія та ін. Вони включають у себе основні процедури логіки, вимоги до обґрунтування знання, правила виведення висновків тощо.
До теоретичних методів належать:
Абстрагування — сходження від конкретного до абстрактного, від емпіричного до теоретичного. Цей метод включає три способи застосування:
абстрагування за допомогою відволікання (розгляд окремих рис або властивостей об'єкта без зв'язку з іншими й об'єктом в цілому);
абстрагування за допомогою ототожнення (вивчення об'єкта на підставі обмеженого набору його ознак, що є певним його спрощенням і узагальненням);
абстрагування за допомогою ідеалізації (розумове конструювання ідеальних об'єктів).
Системно-структурний метод — розглядає об'єкт пізнання як систему, що складається ві структурних елементів з визначеними функціями. Кожне соціальне явище є складною системою, яка, одночасно, є структурним елементом іншої, ширшої системи і складається з елементів, які, в свою чергу, є системами з іншими структурними елементами.
Порівняльний (компаративний) метод — це встановлення подібності та відмінності, що ґрунтується на підставі спів падання чи не спів падання певних ознак об'єктів.
Типологічний метод — групує факти у якісно визначені типи на підставі властивих їм спільних ознак.
Емпіричні методи (практичні). Саме ці методи складають науковий апарат для вивчення конкретних соціальних подій і фактів.
