Л.А. Баренбойм затверджує, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм.

ОГЛЯДОВІ ЛЕКЦІЇ

З методики музичного виховання

 

ЗМІСТ

Лекція 1: Музичне виховання за кордоном 4

Лекція 2: Структура музикальності дитини 6

Лекція 3: Види музичної діяльності дошкільників 9

Лекція 4: Характеристика методів і прийомів залучення дітей до музичного мистецтва 12

Лекція 5: Види і структура музичних занять з дітьми 15

Лекція 6: Структура і форма виявлення самостійної музичної діяльності дошкільників 20

Лекція 7: Особливості підготовки до свят на музичних заняттях 24

Лекція 8: Форми планування і обліку музичного виховання в дитячому садку 27

Лекція 9: Керівництво роботою з музичного виховання в ДНЗ 31

Лекція 10: Завдання, зміст і методи роботи методиста з музичного виховання дітей 33

Лекція 11: Роль музики в духовному розвитку особистості 38

 

 

Передмова

Навчальне видання створено з метою допомогти студентам спеціальності „Дошкільне виховання” підготуватися до комплексного державного іспиту за освітньо-кваліфікаційним рівнем „бакалавр” з методик дошкільного виховання.

Тематика оглядових лекцій пропонується відповідно пропозицій за результатами державних іспитів попередніх років.

Навчальне видання містить 11 лекцій, зміст яких відповідає питанням державного іспиту з методики музичного виховання дошкільників і охоплює стисло майже весь курс даної методики.

Студенти мають можливість звернутися до списку літератури, наведеному наприкінці видання, що допоможе їм більш детально опрацювати кожне з питань теми, спираючись на діючи програми виховання і навчання дітей дошкільного віку («Дитина», «Малятко», «Дитина в дошкільні роки»), навчально-методичну літературу, а також ознайомитися з публікаціями у фахових журналах і матеріалами науково-практичних конференцій з питань музичного виховання дошкільників.

Лекція 1: Музичне виховання за кордоном

Мета: висвітлити зарубіжний досвід музичного виховання дітей, зокрема, діяльність австрійського композитора Карла Орфа, його твір „Musikschulwerk”, оркестр дитячих музичних інструментів; охарактеризувати систему музичного виховання Золтана Кодая і Бели Бартока (Угорщина); досвід масового музичного виховання у Болгарії.

План:

1. Масове музичне виховання в Болгарії

2. Система музичного виховання в Угорщині

3. Діяльність композитора Карла Орфа (Австрія)

Найбільш характерні риси музичного виховання за кордоном: мета - сприяти всебічному формуванню особистості; музичне виховання повинне бути загальним; музичне виховання нерозривно пов'язано з життям країни; музика повинна «будити художників» в народних масах, що творчо сприймають і виконують музику.

Болгарія. Мета музичного виховання: засобами музики вирішувати загальні завдання виховання. Через формування навичок сприйняття і виконання музики, умінь «розбиратися» в ній формувати художні смаки, розвивати естетичні відчуття і потреби, розширювати загальну і музичну культуру.

Основний вид діяльності на заняттях - спів. Перехід від співу по слуху до співу по нотах відбувався на підставі застосування так званій «столбици» («драбинки») - методу, розробленому Борисом Трічковим. Перевага «столбици» в її наочності, в наданні можливості співати в зручній теситурі. «Столбица» знайомить з елементами музичної грамоти (побудова мажорної гамми).

Здійснюються такі форми діяльності, як імпровізація на музичних інструментах: ударні інструменти — болгарські (національні) і саморобні, створювані дітьми; металофони, національні духові (сопілки, дудки), деякі з них з хроматичним звучанням; фуруї (угорський народний інструмент); мелодика - невеликий інструмент типу акордеона. Оволодіння цими інструментами не вимагає великих зусиль, але це є ефективним шляхом залучення дітей до активної музичної діяльності.

Введення інструментів не знижує ролі хорового співу в музичному вихованні, але створює умови для більш швидкого розвитку музичного слуху, допомагає оволодінню музичною грамотою, а завдяки об'єднанню в ансамблі, оркестри — більш швидкому розвитку гармонійного і поліфонічного слуху.

Позитивну роль в постановці музичного виховання в країні відіграють підручники, методичне керівництво для вчителів, в яких розкриті найбільш важливі методичні питання, розроблені окремі теми.

Велика увага в Болгарії надається музичному вихованню через організацію хорової самодіяльності. Дитячий хор «Бадьора смена» (Бончо Миколайович Бончев). Функціонує багато інших дитячих хорів, організовуються самодіяльні дитячо-юнацькі хорові школи (по типу нашої дитячої хорової студії), що піднімають рівень не тільки хорової, але й загальномузичної культури.

Угорщина. Бела Барток і 3олтан Кодай зробили неоцінимий внесок у збереження угорської народної музики, в розвиток на її основі сучасної угорської музики. Головний шлях і зміст музичного виховання дітей Кодай бачив у навчанні «рідній мові», у введенні їх в «царство угорської народної пісні». Народна музика в тому або іншому вигляді входить у всі ланки музичної освіти: від дитячих садків до консерваторії. На принципах, розроблених 3. Кодаєм, побудована вся система музичного виховання в Угорщині. З раннього дитинства по цій системі учать своїх вихованців виховательки дитячих садків, що навчалися по ній в середніх і вищих учбових закладах, по ній ведеться робота у всіх класах школи, її вивчають в професійних учбових закладах. Така організація навчання виключає які б те ні було розриви і суперечності між окремими ланками учбово-виховного процесу. Звідси високий рівень засвоєння школярами програмного матеріалу, головним чином, в області співу і нотної грамоти, на яких, в основному, і будується вся робота. Звідси ж і головний недолік — певна обмеженість музичного виховання, слабка увага до формування спеціальних навичок сприйняття музики, незначне використовування музики інших країн і народів (як класичній, так і сучасній).

Величезна кількість різних невеликих брошур, призначених для учнів, складається із вправ, різного виду завдань (по оволодінню ступенями ладу, метроритмом). Деяка однобічність виражається в недостатній увазі до емоційної зацікавленості дітей. Крім того, такий зміст роботи вимагає великого учбового часу.

Щоденні мелодійні і ритмічні вправи (розроблені З. Кодаєм) впливають на центральну нервову систему і особливо на нервові центри кори головного мозку. Внаслідок цього більш високий рівень розвитку дітей виявляється не тільки в області музичних навичок, але взагалі вони володіють кращою здатністю реагувати. Їх повсякденна діяльність більш координована і відрізняється більшою швидкістю».

Унаслідок збудження музикою різних емоцій створюються певні настрої, а під впливом емоцій формується волі, розвивається сприйняття, увага, спостережливість, пам'ять, уява, мислення, тобто найважливіші якості особистості.

Музично-слуховий розвиток дітей в Угорщині проводиться за системою відносної сольмізації, в якій застосовуються умовні складові позначення і ручні знаки.

Німеччина. Популярна діяльність австрійського композитора Карла Орфа і створеного їм інституту в Зальцбурге. Головна мета – розвиток творчого потенціалу особистості. Музичне виховання здійснюється в системі К. Орфа в процесі так званого елементарного музичення. Суть цієї діяльності в синтезі музики з мовою, з її ритмічною і мелодійною стороною. Музика зв'язується також з рухом, пантомімою, театралізованою грою.

Керуючись теорією Е.-Ж. Далькроза, К. Орф розробив синтетичні форми музичення, поєднання співу і рухів, ритмизованного читання віршів і гри на інструментах. Він склав певну класифікацію музичних інструментів, включаючи навіть ксилофони і металофони, що лунають в різних регістрах (сопрано, альт, бас). З ударних рекомендує тамбурини, тарілки, трикутники, кастаньєти. Діти зображають «грім», «дощ», «спів птахів», «дзюрчання струмка», імпровізують, виконують на слух, по партитурі легкі п'єски, супроводжуючі спів або рух. Склав збірку, в якій широко використовуються народні пісні («Шульверк»).

Проте, у системі К. Орфа не одержує належного розвитку активне сприйняття музики, не розкривається зміст виховної роботи, її послідовність при введенні дітей в світ музики. Недостатньо простежується і динаміка формування співацьких навичок відповідно до основ співацької культури.

Лекція 2: Структура музикальності дитини

Мета: охарактеризувати поняття музикальність, підходи до визначення поняття музикальність. Навести класифікацію музичних здібностей, визначити структуру музикальності. Дати характеристику музичних здібностей за Б.М. Тепловим. Охарактеризувати вікові рівні музичного розвитку дітей.

План:

1. Поняття музикальність

2. Вікові рівні музичного розвитку дітей

В процесі музичної діяльності дитина придбаває музичний досвід. Музичність – це комплекс, який містить способи засвоєння досвіду, а також здібності, виступаючі як результат засвоєння дітьми узагальнених способів музичної діяльності. Питання про музичність набуває особливе значення в дошкільному вихованні: якщо відразу віднести дитину до «музикальних» або «немузикальних», деякі діти майже не залучаються до музики, до світу прекрасного. Упускається можливість виховання естетичного відношення до оточуючого.

Музичність – складне поняття, що характеризується різним поєднанням окремих здібностей. Академік ^ Б.В. Асафьєв відзначав у одних хорошу музичну пам'ять, у інших – чуйність до музики, у третіх – наявність абсолютного слуху, у четвертих – нерозвинений слух, що поєднується деколи з глибоким і серйозним інтересом до музики.

Л.А. Баренбойм затверджує, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм.

Звуковисотний слух включає мелодійний, гармонійний і поліфонічний слух. Мелодійний слух – це здатність сприймати, запам'ятовувати і по слуху відтворювати мелодію. Він виявляється у дітей дуже рано.

^ Гармонійний і поліфонічний слух розвивається значно пізніше.

Крім цього, існує абсолютний, а також відносний слух, який має особливе значення і піддається розвитку майже безмежно.

До складу музичності входить і внутрішній слух. Якщо у вузькому значенні слова він розуміється як здатність представити собі ритмічну або мелодійну сторону твору, то в широкому значенні – це здатність внутрішньо чути весь твір.

Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом ^ Б.М. Тепловим. Головна ознака музичності за Б.М. Тепловим – здатність емоційно озиватися на музику, співпереживати. Б.М. Теплов виділяє три основні музичні здібності:

1. Здатність емоційного переживання і розрізнення функцій ладів – відчуття ладу.

2. Здатність довільного користування слуховими уявленнями, що відображають рух мелодії.

3. Здатність активного (рухового) переживання музики, відчуття емоційної виразності її ритму, його точного відтворення – ритмічне відчуття.

За Б.М. Тепловим, музичність – це комплекс різноманітних здібностей, необхідних для будь-якої музичної діяльності, причому можуть успішно формуватися і окремі її види. Наприклад, займаючись ритмікою, діти значно краще вправляються у вдосконаленні відчуття ритму, а правильно організовані заняття співом завжди ведуть до розвитку звуковисотного слуху, відчуття ладу.

Окремі здібності доповнюють або компенсують одна одну; одні з них стають основними, ведучими, інші, вступаючи в контакт, виявляються вже по-новому.

Про музичність у дитини говорять інтерес до музики і достатньо розвинутий слух. Доказом служить дуже ранній вияв цих здібностей в поведінці дітей. Вже в перші місяці життя танцювальний наспів викликає у малюка веселий сміх, пожвавлення, виразну міміку, а некваплива, колискова пісня поступово заспокоює його.

Також рано виявляється і музичний слух. За даними вчених (М.Н. Борісової і І.Н. Нечаєвой), малюки вже на третьому місяці життя правильно реагують і відрізняють крайні звуки інтервалу октави, а до семи місяців багато хто здатний розрізнити тон і півтону.

Відчуття ладу і ритму у дітей через вікові психічні особливості виявляється не в рівному ступені. Їх емоційний відгук на забарвлення музики тривалий час має лише загальний характер. Пізніше виявляється уміння розрізняти мажор і мінор.