Розвиток науки і техніки у сучасному суспільстві призвів до появи складних технологій, які висувають підвищені вимоги до працівників. Це зумовлює зростання ролі людського фактору виробництва, а відтак і підвищення суспільного інтересу до дослідження людини.
Поняття людського фактору об'єднує "настрої і почуття людей, їх звички, соціальні установки, ціннісні орієнтації, стереотипи індивідуальної і групової поведінки, наслідування, навіювання, здібності, нахили, мотиви, суб'єктивне ставлення особистості до оточуючої дійсності, міжособистісні взаємини, психологічний клімат у колективах, психологічні бар'єри та багато інших явищ, що виникають у процесі дій людей та їх спілкування між собою" (Б.Ф. Ломов, 1991).
Дещо пізніше у науковий обіг запроваджено поняття особистісного фактору, що розуміється як індивідуальні характеристики людини, які впливають на її виробничу діяльність. Так, робітник може зробити помилку через поганий настрій, авіадиспетчер здатен попередити аварію завдяки своїм сміливим діям.
Відтак, саме суспільні потреби зумовили зростання уваги до людинознавчих дисциплін, спричиняють їх інтенсивний розвиток.
У системі тих чи інших зв'язків людина вивчається то як продукт біологічної еволюції й природний індивід з притаманною йому програмою розвитку і певним діапазоном можливостей, то як суб'єкт і об'єкт історичного процесу – особистість.
Розвиток сучасної науки, включаючи такі її розділи, як точні та технічні дисципліни, зумовлений значною мірою саме проблемами людини, які поступово посіли центральне місце у всій науці. Людинознавчі дисципліни утворюють розгалужену систему, до якої належать історія, логіка, антропологія, соціологія тощо. Разом з тим, у психології є розділи, які досліджують психіку тварин. Тому слід точніше визначити місце психології серед інших наук про людину. Складність виділення полягає в існуванні міждисциплінарних зв'язків з психологією. Багато її проблем знаходяться на межі або з філософією, або з медициною, або з педагогікою.
Тривалий час психологічні знання були частиною філософії (до кінця XIX ст.), і сучасна психологія базується на філософських уявленнях. Відокремлення напрямів психології пояснюється різною філософською позицією щодо принципових питань взаємовідношення психіки і дійсності, людини і суспільства, людини і тваринного світу тощо.
Для вітчизняної психології характерний матеріалістичний погляд на психіку як властивість мозку відображати об'єктивну реальність. Оточуючий світ первинний, а психіка вторинна. Ідеалісти вважають навпаки. Філософія, спираючись на дані наук про людину, в тому числі і психології, у змозі розглянути проблему людини в цілому, розкрити її сутність, закономірності буття.
Існує тісний зв'язок психології з природознавством. Поява психологічного експерименту та роботи Сеченова "Рефлекси головного мозку" у другій половині XIX ст. показали, що психічні явища такі ж природні, як і інші функції організму, вони не безпричинні, а є однією з ланок рефлексу. Але психічні явища не тотожні з фізіологічними процесами. Так, на основі однакових фізіологічних змін виникають різні психічні явища. Наприклад, будь-які сильні емоції (гнів, радість, ненависть) викликають підвищення адреналіну, що можна легко визначити за допомогою аналізу крові. Однак, цей аналіз не покаже, яку саме емоцію переживає людина. Для розуміння розвитку психіки велике значення мала еволюційна теорія Дарвіна.
Міцний зв'язок психологія має із педагогікою. Задачі психології в розв'язанні педагогічних проблем полягають у тому, щоб психологічні дослідження спрямовувати не стільки на обгрунтування вже існуючих педагогічних підходів, скільки на пошук нового, що випереджає звичну практику. Зразки таких досліджень виконали Л.В. Занков, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов. Першочергового розв'язання потребують проблеми формування властивостей мислення, що дозволяють самостійно засвоїти інформацію, проблеми розвитку здібностей до самоосвіти й самовиховання.
Своєрідність місця психології в системі наук в тому, що вона існує на межі природничих і гуманітарно-суспільних наук. Деякі розділи психології наближаються до біологічних і фізіологічних наук (порівняльна психологія, зоопсихологія, психофізіологія, нейропсихологія), а деякі – до гуманітарних (соціальна психологія, психолінгвістика, психологія особистості тощо).
