Організація виконання спеціального завдання

Виконання спеціального завдання як негласна слідча (розшукова) дія здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування або постанови прокурора із збереженням в таємниці достовірних відомостей про особу (ст.272)[9].

Постанова повинна відповідати вимогам ст. 251 КПК і містити:

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- правову кваліфікацію злочину і з зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність;

- відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

- початок, тривалість і мета негласної слідчої (розшукової) дії;

- відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;

- обґрунтування прийнятої постанови, в тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила в інший спосіб;

- вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

У постанові на виконання спеціального завдання крім відомостей, передбачених ст. 272 КПК України, зазначається:

- обґрунтування меж спеціального завдання;

- використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності – термін його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії, в тому числі виконання спеціального завдання, має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи МВС України та інші підрозділи правоохоронних органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи (п.6 ст. 246)[10].

Виконання спеціального завдання із розкриття злочинної діяльності полягає у проникненні в злочину групу або злочину організацію штатного негласного працівника або особи, яка конфіденційно співпрацює з оперативним підрозділом.

Для вирішення цього завдання оперативні підрозділи можуть створювати легендовані підприємства. Порядок їх створення і використання проникнення штатного негласного працівника, особи, яка конфіденційно співпрацює з оперативним підрозділом, регламентується окремим нормативним актом МВС України.

Про проникнення зазначених осіб до організованої групи чи організації для виконання спеціального завдання виноситься постанова, документально оформляється завдання при наявності відповідного кримінального провадження.

Аналогічні вимоги ставляться до документального оформлення і у разі виконання спеціального завдання учасником групи чи організації, з якими досягнута згода про конфіденційне співробітництво[11]. Дотримання цих вимог дає право особі на правомірне заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання і звільнення від кримінальної відповідальності (часткове або повне).

Організація проникнення в злочинне середовище являє собою систему цілеспрямованих організаційних, матеріально-технічних та інших заходів, що забезпечують, з огляду на змінність обстановки, найраціональніше комплексне використання сил і засобів для такого проникнення з метою вирішення завдань, що зумовлюють застосування цього виду діяльності.

Упровадження штатного негласного працівника або іншої особи в злочинне середовище потребує проведення таких організаційних заходів:

- добір і підготовка кандидата для провадження;

- оперативне прикриття працівника і здійснення керівництва його діяльністю;

- матеріальне і технічне забезпечення операції;

- адаптація працівника (після його виведення) до діяльності в звичайних умовах.

Організаційна модель проникнення в злочинне середовище складається з таких елементів:

- інформаційне забезпечення;

- ухвалення управлінського рішення;

- робота з виконавцем;

- планування заходу;

- облік і контроль;

- корегування та регулювання[12].