Роль законодавства в енергозбереженні.

На сьогодні, у сфері енергозбереження діють близько 100 нормативно пра­во­вих актів, система стандартів та значна кількість нормативно-методичних до­ку­ментів. Ці акти та документи шляхом прямого або опосередкованого правового регулювання відносин у сфері енергозбереження дали змогу створити структуру державного управління та контролю у сфері енергозбереження, запровадити сис­тему нормування паливно-енергетичних ресурсів, енергетичного аудиту, держав­ної експертизи з енергозбереження та стандартів з енергозбереження, встановити санкції за порушення законодавства у сфері енергозбереження.

Нижче, наведено перелік державних стандартів у сфері енергозбереження.

Загальні:

Паливно-енергетичні баланси:

Нормування питомих витрат та втрат:

Енергетичний аудит:

Енергетичний менеджмент:

Ресурсозбереження:

Вторинні енергетичні ресурси:

Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії:

Проте, слід зауважити, що не зважаючи на проведену протягом останнього деся­ти­річчя роботу із створення правової бази енергозбе­реження, на сьогодні основ­ним законом, що регулює відносини у сфері енергозбереження в Україні залиша­ється є Закон України „Про енергозбереження”. Визначальним недоліком чинного Закону України „Про енергозбереження” є відсутність визначених методів право­во­го регу­лювання у сфері енергоефективності та засобів його впровадження.

Недосконалість правових норм вищої юридичної сили призводить до не­­ефе­к­­тив­ність підзаконних актів з питань енергозбереження та породжує функці­ональ­но не структуровану, аморфну систему державного управління в цій сфері.

В умовах чинного правового регулювання питання підвищення енергоефектив­ності економіки фактично залежить від добросовісності власників, а фактичний стан енерго­ефективності на енергоємних підприємствах доводить, що власники таких підприємств різними способами, подекуди шляхом політичного тиску, до­мог­лися перекладення тягаря забезпечення прибутковості своїх підприємств на плечі держави, через списання боргів за енергоресурси, пільгові тарифи (ціни) на ене­р­го­ресурси, податкові та митні пільги, зловживання монопольним становищем тощо. Таким чином, економічна ефективність роботи цих підприємств на сьогодні до­сягається не за допомогою запровадження енергоефективного обладнання та технологій, а шляхом компенсації невиправдано великих енерговитрат за рахунок пільгових режимів господарювання.

Досягнення інтенсивного зниження енергоємності ВВП можливо за умови ство­рен­ня правових підстав, які б зобов'язували суб'єктів господарювання забезпечити відповідний рівень енергоефективності в усіх галузях суспільного виробництва, уни­ка­ючи безпосереднього втручання в господарську діяльність.

Найбільш ефективним шляхом досягнення цієї мети було би прийняття нової реда­к­ції Закону України „Про енергозбереження” та проекту Закону України „Про енергоефективність”, в якому зокрема необхідно передбачити: