Шлунок (gaster) це мішкоподібне розширення травної трубки (canalisalimentarius), що розміщується між стравоходом (oesophagus) і тонкою кишкою (intestinumtenue).
У шлунку (gaster) відбувається хімічна переробка їжі завдяки виділенню шлункового соку.
Крім того, шлунок (gaster) виконує такі функції:
- екскреторну;
- ендокринну;
- всмоктувальну (воду і розчинені в ній речовини);
- знешкоджуючу (соляна кислота та імунна система шлунка знешкоджують більшість шкідливих речовин і мікробів).
У стінці шлунка (pariesgastris) утворюється також антианемічний фактор.
Шлунок має такі частини:
- кардію (cardia), або кардіальну частину (parscardiaca) з кардіальним отвором (ostiumcardiacum);
- дно шлунка (fundusgastricus), або склепіння шлунка (fornixgastricus);
- тіло шлунка (corpusgastricum) з шлунковим каналом (canalisgastricus);
- воротарну частину (pars pylorica).
Воротарна частина (parspylorica) має:
- воротарну печеру (antrum pyloricum);
- воротарний канал (canalis pyloricus);
- воротар (pylorus) з воротарним отвором (ostiumpyloricum).
У шлунку розрізняють:
- передню стінку (paries anterior);
- задню стінку (paries posterior).
Ці стінки, сходячись, утворюють:
- малу кривину (curvaturaminor), спрямовану вгору і вправо (на ній розміщена кутова вирізка - incisuraangularis);
- велику кривину (curvatura major), спрямовану донизу і вліво.
Топографія шлунка:
Голотопія: шлунок розташований у верхньому відділі черевної порожнини під діафрагмою й печінкою. Три чверті шлунка розміщується в лівій підребровій ділянці (regio hypochondriaca sinistra), одна чверть шлунка — в надчеревній ділянці (epigastrium).
Скелетотопія: кардіальний отвір розташований на рівні XI грудного хребця зліва;
воротарний отвір — на рівні правого краю XII грудногохребця.
Дно шлунка розміщується там, де проектується верхівка серця — в п'ятому лівому міжребровому просторі, на 1,5 см досерединивід середньоключичної лінії.
Мала кривина розташовується на рівні мечоподібного відростка груднини.
Велика кривина може змінюватисвоє положення залежно від наповнення шлунка: у разі нормального наповнення шлунка вона розташована на рівні лінії, яка з'єднуєпередні кінці X ребер, тобто на рівні другого поперекового хребця.
Синтопія: до передньої стінки шлунка (paries anterior) вгорі прилягає діафрагма (diaphragma);
- до середини передньої стінки шлунка прилягає ліва частка печінки (lobus hepaticus sinister);
- задня поверхня шлунка прилягає до:
- селезінки (splen);
- підшлункової залози (pancreas);
- лівої нирки (ren sinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis);
- поперечної ободової кишки (colon transversum).
Нижня частина передньої поверхні шлунка вільнаі при наповненому шлунка стикається з передньою черевною стінкою.
Кровопостачання шлунка забезпечують п'ять артерій, які належать до системи черевного стовбура (truncus coeliacus;
Ліва шлункова артерія(a. gastrica sinistra) — найбільша артерія шлунка, що в більшості випадків відходить від черевного стовбура, зрідка — від загальної печінкової або від селезінкової артерії.
Права шлункова артерія(a. gastrica dextra) найчастіше відходить від власної печінкової артерії, рідше — від загальної печінкової артерії. Проходячи в товщі печінково-дванадцятипалої зв'язки, артерія досягає воротарної частини шлунка, після чого прямує між листками малого чепця справа наліво, вздовж малої кривини шлун-ка, та сполучається з лівою шлунковою артерією.
Ліва шлунково-чепцева артерія (a. gastroepiploica sinistra) відходить від селезінкової. Розташована судина між шлунково-селезінковою та шлунково-ободовою зв'язками і, йдучи вздовж великої кривини, віддає гілки до шлунка та великого чепця. Кінцевою частиною артерія сполучається з правою шлунково-чепцевою артерією, утворюючи артеріальну дугу великої кривини шлунка.
Права шлунково-чепцева артерія (a. gastroepiploica dextra) починається від шлунково-дванадцятипалої артерії, проходить справа наліво в товщі шлунково-ободової зв'язки, вздовж великої кривини шлунка. Сполучається зазначена судина з лівою шлунково-чепцевою артерією, утворюючи артеріальну дугу, від якої відходять гілки до воротаря та дна шлунка, а також до правої половини великого чепця.
Короткі шлункові артерії (аа. gastricae breves) відходять від основного стовбура селезінкової артерії або від її гілок 1—6 гілками поблизу воріт селезінки. Вени, які відводять кров від шлунка, належать до системи ворітної вени.
Ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra) супроводжує однойменну артерію. Прямуючи донизу, розміщується в ішіунково-підшлунковозалозовій зв'язці, дещо спереду або нижче однойменної артерії. Потім переходить на задню поверхню підшлункової залози, перетинає загальну печінкову артерію (рідше — селезінкову) і впадає у ворітну або селезінкову вену.
Права шлункова вена (v. gastrica dextra) супроводжує однойменну артерію і в товщі печінково-дванадцятипалої зв'язки досягає воріт печінки, де і впадає у ворітну вену. Іноді права шлункова вена прямує окремим стовбуром у паренхіму печінки.
Ліва шлунково-чепцева вена (v. gastroepiploica sinistra) разом з однойменною артерією розміщується на великій кривині шлунка та прямує вліво від воріт селезінки. Впадає зазначена вена в селезінкову вену або в її притоку.
Права шлунково-чепцева вена (v. gastroepiploica dextra) супроводжує однойменну артерію на великій кривині шлунка. Потім сполучається із середньою ободовою веною та впадає у верхню брижову вену поблизу вирізки підшлункової залози.
Короткі шлункові вени (w. gastricae breves), супроводжуючи однойменні артерії, проходять у шлунково-селезінковій зв'язці і впадають у стовбур селезінкової вени або в ліву пілунково-чепцеву вену.
Іннервація шлунка
здійснюється симпатичною та парасимпатичною частинами вегетативної нервової системи.
Симпатичні нервові волокна відходять від черевного сплетення (Plexus Coeliacus) і його похідних (Plexus Liena-Lis,Plexus Mesentericus Superior). Вони розміщені вздовж малої і великої кривин шлунка навколо артеріальних і венозних судин, а далі вступають у товщу стінки шлунка.
Парасимпатична іннервація здійснюється гілками правого та лівого блукаючих нервів, які в черевній порожнині, нижче діафрагми, формують два (передній та задній) стовбури.
3.Спинний мозок,зовнішня і внутрішня будова,функції.Утворення спинномозкових нервів
СПИННИЙ МОЗОК (medulla spinalis)
Це довгий тяж циліндричної форми, який розміщений в хребтовому каналі і тягнеться від великого отвору потиличної кістки до рівня I–ІI поперекових хребців.
Спинний мозок закінчується мозковим конусом (conus medullaris), від якого до окістя другого куприкового хребця тягнеться кінцева нитка, спинномозкова частина (filum terminale, pars spinalis), яка фіксується до задньої поверхні тіла другого куприкового хребця. Ця нитка є залишком редукованого хвостового відділу спинного мозку. Край великого отвору потиличної кістки вважається верхньою межею спинного мозку, де він переходить у довгастий мозок.
На рівні від II шийного – II грудного хребців спинний мозок утворює:
- шийне стовщення (intumescentia cervicalis), яке найбільшого свого розміру досягає на рівні VI шийного хребця.
На рівні X – XII грудних хребців утворює:
попереково–крижове стовщення (intumescentia lumbosacralis), яке переходить в мозковий конус (conus medullaris), розташовані відповідно до центрів іннервації верхніх і нижніх кінцівок.
Всередині спинного мозку проходить центральний канал (canalis centralis), який продовжується вгорі в IV шлуночок головного мозку, а донизу закінчується кінцевим шлуночком (ventriculus terminalis).
Розрізняють такі частини спинного мозку:
- шийна частина; шийні сегменти [1–8] (pars cervicalis; segmenta cervicalia [1–8]), їх є 8;
- грудна частина; грудні сегменти [1–12] (pars thoracica; segmenta thoracica [1–12]), їх є 12;
- поперекова частина; поперекові сегменти [1–5] (pars lumbalis; segmenta lumbalia [1–5]), їх є 5;
- крижова частина; крижові сегменти [1–5] (pars sacralis; segmenta sacralia [1– 5]), їх є 5;
- куприкова частина; куприкові сегменти [1 – 3] (pars coccygea; segmenta coccygea [1–3]), їх є 1–3.
Відрізок спинного мозку, який відповідає двом парам корінців (два передніх та два задніх) називається сегментом (segmentum).
Спинний мозок, відповідно, складається з 31 – 33 сегментів.
Спинний мозок складається із сірої речовини (substantia grisea), яка оточена з усіх сторін білою речовиною (substantia alba).
Сіра речовина спинного мозку (substantia grisea medullae spinalis)
Це скупчення тіл нейронів та їх коротких відростків. Вона складається з:
- переднього стовпа (columna anterior);
- заднього стовпа (columna posterior);
- проміжного (бічного) стовпа (columna intermedia), цей стовп чітко виражений лише в грудо–поперековому відділі спинного мозку;
- центральної драглистої речовини (substantia gelatinosa centralis) – проміжної зони, що розташована навколо центрального каналу, який висланий епендимою.
На поперечному розрізі стовпи мають вигляд рогів і тому в сірій речовині розрізняють парні:
- передній ріг (cornu anterius);
- задній ріг (cornu posterius);
- бічний ріг (cornu laterale).
У передніх стовпах (cornua anteriora) розташовані рухові клітини, які формують 5 рухових ядер:
- передньобічне ядро (nucleus anterolateralis);
- передньоприсереднє ядро (nucleus anteromedialis);
- задньобічне ядро (nucleus posterolateralis);
- задньоприсереднє ядро (nucleus posteromedialis);
- цетральне ядро (nucleus centralis).
Аксони цих клітин утворюють передні корінці, які в складі спинномозкових нервів досягають поперечносмугастих м’язів шиї, тулуба та кінцівок.
Задні роги (cornua posteriora) мають:
- верхівку (apex);
- головку (caput);
- шийку (cervix);
- основу (basis).
Задні роги, які формують задній стовп, складаються із вставних (асоціативних) клітин.
Вони приймають імпульс від чутливих клітин спинномозкового вуза і передають його на інший нейрон спинного мозку або головного мозку.
Вставні клітини задніх рогів формують:
- на верхівці – крайове ядро; спинномозкова пластинка I (nucleus marginalis; lamina spinalis I);
- у головці – драглисту речовину; спинномозкова пластинка II (substantia gelatinosa; lamina spinalis II);
- у шийці – власне ядро; спинномозкова пластинка III та IV (nucleus proprius; lamina spinalis III et IV) заднього рогу та спинномозкова пластинка V (lamina spinalis V);
- у основі, в присередній частині рогу попереду від власного ядра і зміщене на бічний ріг – грудне ядро; (дорсальне ядро – nucleus dorsalis) спинномозкова пластинка VI (nucleus thoracicus; lamina spinalis VI) чи стовпи Кларка–Штіллінга.
Біла речовина спинного мозку (substantia alba medullae spinalis)
Вона представлена аксонами нервових клітин головного та спинного мозку, які утворюють висхідні шляхи (чутливі, аферентні) і низхідні шляхи (рухові, еферентні).
За допомогою борозен біла речовина поділяється на:
- передній канатик (funiculus anterior);
- задній канатик (funiculus posterior);
- бічний канатик (funiculus lateralis).
Правий і лівий передні канатики за допомогою передньої білої спайки (comissura alba anterior) сполучаються між собою.
У задніх канатиках проходить два висхідні шляхи:
- тонкий пучок (fasciculus gracilis), пучок Голя, який розташований присередньо;
- клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus), або пучок Бурдаха, розташований збоку від нього.
Біла речовина передніх канатиків утворює в основному такі низхідні шляхи:
- передній кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis anterior) чи передній пірамідний шлях;
- покрівельно–спинномозковий шлях (tractus tectospinalis);
- сітчасто–спинномозкові волокна (fibrae reticulospinales);
- мосто–сітчасто–спинномозковий шлях (tractus pontoreticulospinalis);
- оливо–спинномозкові волокна (fibrae olivospinales);
- присінково–спинномозковий шлях (tractus vestibulospinalis).
У передньому канатику проходить також один висхідний шлях – передній спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus anterior).
У бічних канатиках збоку проходять такі висхідні шляхи:
- задній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior) – шлях Флексіга;
- передній спинномозково–мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris anterior) – шлях Говерса;
- бічний спинномозково–таламічний шлях (tractus spinothalamicus lateralis).
Присередньо в бічних канатиках проходять низхідні шляхи:
- бічний кірково–спинномозковий шлях (tractus corticospinalis lateralis), або бічний пірамідний шлях;
- червоноядерно–спинномозковий шлях (tractus rubrospinalis) – шлях Монакова.
Спинномозкові нерви (nervi spinales) утворюються за рахунок посегментного злиття рухового черевного корінця та чутливого спинного корінця спинного мозку. Таким чином утворюється мішаний короткий спинномозковий нерв.
Спинномозкових нервів є 31 пара: 8 шийних (nervi cervicales), 12 грудних (nervi thoracici), 5 поперекових (nervi lumbales), 5 крижових (nervi sacrales) та 1 куприковий (nervus coccygeus). Кожен із спинномозкових нервів, вийшовши з міжхребцевого отвору, розгалужується на дві мішані гілки: спинну, більш тонку, та черевну значно товстішу. Спинні гілки іннервують шкіру потилиці, спини та частково сідничної ділянки, а також власні м'язи потилиці та спини. Черевні гілки, об'єднуючись, утворюють сплетення. Розрізняють такі сплетення: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки II—XI грудних нервів сплетень не утворюють, а йдуть симетрично в міжреберних проміжках.
4.Велике,мале коло кровообігу.Серце,будова. Провідна система серця.
Велике коло кровообігу (circulus sanguineus major) починається з лівого шлуночка, з якого виходить аорта і закінчується в правому передсерді, куди впадають верхня порожниста вена (vena cava superior) та нижня порожниста вена (vena cava inferior). Це тілесне коло кровообігу забезпечує артеріальною кров’ю всі органи та тканини організму.
Мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) починається з правого шлуночка (ventriculus dexter), де виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), і закінчується в лівому передсерді (atrium sinistrum), куди вливаються 4 легеневі вени (venae pulmonales). Це є легеневе коло кровообігу, в артеріях якого тече венозна кров, а у венах – артеріальна. Воно виконує функцію газообміну.
Серце (cor) це порожнистий м’язовий орган, що розміщений в порожнині грудної клітки (cavitas thoracis) у середньому середостінні (mediastinum medium).
Серце має:
- верхівку серця (apex cordis), яка направлена вперед, униз і вліво;
- основу серця (basis cordis), яка направлена в протилежну сторону.
Серце має такі поверхні:
- груднинно–реброву поверхню; передню поверхню (facies sternocostalis; facies anterior);
- діафрагмову поверхню;нижню поверхню (facies diaphragmatica; facies inferior);
- праву/ліву легеневі поверхні (facies pulmonalis dextra/sinistra).
По діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) і частково по груднинно–ребровій поверхні (facies sternocostalis) проходить вінцева борозна (sulcus coronarius), яка є проекцією межі між шлуночками (ventriculi) і передсердями (atria) серця (cor).
Від вінцевої борозни (sulcus coronarius) по передній та нижній поверхнях проходять передня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis anterior) та задня міжшлуночкова борозна (sulcus interventricularis posterior), які є проекцією межі між правим шлуночком (ventriculus dexter) та лівим шлуночком (ventriculus sinister).
На основі серця (basis cordis) випинають вперед і присередньо передсердні вушка (auriculae atriorum):
- праве вушко (auricula dextra) охоплює справа легеневий стовбур (truncus pulmonalis);
- ліве вушко (auricula sinistra) охоплює зліва висхідну частину аорти (pars ascendens aortae; aorta ascendens).
На основі серця (basis cordis) спереду з правого шлуночка (ventriculus dexter) виходить легеневий стовбур (truncus pulmonalis), який роздвоюється на праву і ліву легеневі артерії (arteriae pulmonales dextra et sinistra).
Позаду легеневого стовбура (truncus pulmonalis) проходить аорта (aorta), що виходить з лівого шлуночка (ventriculus sinister).
Позаду від аорти праворуч розташовані кінцеві відділи:
- верхньої порожнистої вени (vena cava superior);
- нижньої порожнистої вени (vena cava inferior);
- з лівої сторони чотири легеневих вени (venae pulmonales).
Порожнина серця (cavitas cordis) поділяється на;
- праве і ліве передсердя (atrium cordis dextrum et sinistrum);
- правий і лівий шлуночок серця (ventriculus cordis dexter et sinister).
Через ліву половину серця протікає артеріальна кров, а через праву половину – венозна кров.
Складовою частиною правого передсердя є його:
- власне передсердя;
- праве вушко (auricula dextra).
Внутрішня стінка правого передсердя (atrium dextrum) гладка, але в ділянці вушка є ”складкоподібні” структури – гребенясті м’язи (mm. pectinati).
У праве передсердя (atrium dextrum) впадають:
- верхня порожниста вена (vena cava superior);
- нижня порожниста вена (vena cava inferior).
Ці вени відкриваються:
- отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris);
- отвором верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris).
Між отворами порожнистих вен (ostia venarum cavarum) виступає міжвенний горбок (tuberculum intervenosum).
Верхня порожниста вена має заслінку нижньої порожнистої вени (valvula venae cavae inferioris).
Розширена задня ділянка порожнини передсердя, куди впадають дві порожнисті вени (venae cavae), називається пазухою порожнистих вен (sinus venarum cavarum)
Праве передсердя (atrium dextrum) відокремлене від лівого передсердя (atrium sinistrum) міжпередсердною перегородкою (septum interatriale), на якій є добре помітна овальна ямка (fossa ovalis). Вона обмежована кантом овальної ямки (limbus fossae ovalis).
Праве передсердя (atrium dextrum) сполучається з правим шлуночком (ventriculus dexter) через правий передсердно–шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare dextrum).
Між правим передсердно–шлуночковим отвором (ostium atrioventriculare dextrum) і отвором нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris) розташований отвір вінцевої пазухи (ostium sinus coronarii), в яку впадають серцеві вени (venae cardiacae), отвір прикритий заслінкою вінцевої пазухи (valvula sinus coronarii).
Поряд з отвором вінцевої пазухи містяться отвори найменших вен (foramina venarum minimarum).
Правий шлуночок
(ventriculus dexter)
Правий шлуночок складається із:
- власне шлуночка;
- артеріального конуса (conus arteriosus) – верхньої частини шлуночка, яка переходить через отвір легеневого стовбура (ostium trunci pulmonalis) у легеневий стовбур (truncus pulmonalis).
Правий шлуночок (ventriculus dexter) і лівий шлуночок (ventriculus sinister) відокремлені міжшлуночковою перегородкою (septum interventriculare), яка має:
- м’язову частину (pars muscularis), що є більшою за розмірами;
- перетинчасту частину (pars membranacea), що менша.
На внутрішній поверхні правого шлуночка (ventriculus dexter) розташовані м’ясисті перекладки (trabeculae carnеae), які формують такі м’язи конусоподібної форми:
- передній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris anterior);
- задній сосочкоподібний м’яз (m. papillaris posterior);
- перегородковий сосочкоподібний м’яз (m. papillaris septalis).
Від верхівки цих м’язів починаються сухожилкові струни (chordae tendineae), які закінчуються в стулках (cuspides) правого передсердно–шлуночкового клапана; тристулкового клапана (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis).
