Облік основних засобів і нематеріальних активів

1. Класифікація і оцінка основних засобів і нематеріальних активів

2. Облік наявності і руху основних засобів і нематеріальних активів

3. Облік амортизації та зносу основних засобів і нематеріальних активів

4. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби й інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені в П(С)БО 7 «Основні засоби».

Основні засоби – це матеріальні активи, якими підприємство володіє із метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше року).

До основних засобів відносяться будинки, споруди, транспортні засоби, устаткування, виробничий і господарський інвентар, зелені насадження і т. ін.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи визначаються П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Облік нематеріальних активів ведеться пооб’єктно з узагальненням інформації за однорідними групами.

Групою нематеріальних активів є сукупність однотипних за призначенням і умовами використання нематеріальних активів (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на комерційні позначення, права на об'єкти промислової власності, авторське право та суміжні з ним права тощо).

Основні засоби та нематеріальні активи оцінюються за вартістю: первісною, справедливою, залишковою, амортизуємою, ліквідаційною.

Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів передбачений синтетичний рахунок 10 «Основні засоби».

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється за первинними документами типової форми.

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів». Застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

ОЗ-2 «Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів». Форма застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації.

ОЗ-3 «Акт списання основних засобів». Форма застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні.

ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів». Застосовується для оформлення списання автомобіля вантажного чи легкового, причепа чи напівпричепа при їх ліквідації.

ОЗ-5 «Акт № про установку, пуск та демонтаж будівельної машини». Застосовується в будівельно-монтажних організаціях для оформлення передачі, установки та пуску будівельних машин та наступного їх демонтажу.

ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів». Застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. В ній записуються тільки основні якісні та кількісні показники основного об'єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приналежності, що відносяться до нього, обмежуючись двома-трьома найбільш важливими для даного об'єкта якісними показниками, виключаючи дублювання даних, що є на підприємстві (організації), технічної документації на даний об'єкт.

ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів». Застосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів.

ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів». Застосовується для обліку руху основних засобів по класифікаційних групах при ручній обробці облікової документації.

ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів». Застосовується для пооб'єктного обліку основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації) по матеріально відповідальних особах.

ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств). Застосовується промисловим підприємством для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці.

ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій). Застосовується будівельними організаціями для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці.

ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту». Застосовується для визначення сум амортизації автотранспортних засобів, що належать до нарахування у звітному місяці.

Аналітичний облік нематеріальних активів здійснюється за певними первинними документами типових форм з обліку основних засобів. Окрім того, типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів включають форми:

НА-1 «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

НА-2 «Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

НА-3 «Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

НА-4 «Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».

Основні засоби та нематеріальні активи входять до складу необоротних активів.

Знос необоротних активів – це сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їхнього корисного використання.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації відбувається протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється самим підприємством при зарахуванні такого об'єкта на баланс. Строк корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх допомогою буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Припиняється нарахування амортизації тільки лише на період реконструкції, модернізації, добудовування, дообладнення й консервації об'єкта.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно. Амортизація нараховується із застосуванням наступних методів: прямолінійного (сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта на очікуваний термін корисного використання); зменшення залишкової вартості (сума амортизації визначається множенням відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта); прискореного зменшення залишкової вартості (сума амортизації визначається множенням залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації (яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта), що подвоюється); кумулятивного (сума амортизації визначається множенням первісної вартості об’єкта (за мінусом ліквідаційної) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта, на суму років його корисного використання); виробничого (сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації).

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7.

Узагальнення інформації про нараховану амортизацію здійснюється на рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». По кредиту рахунку відображаються суми нарахованої амортизації й індексації зносу, а по дебету – списана сума зносу при вибутті основних засобів, нематеріальних активів.

Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів здійснюється комісією, яка створюється наказом керівника підприємства.

До початку інвентаризації підбиваються залишки цінностей на день інвентаризації та перевіряються: наявність і стан інвентарних карток (інвентарних книг); наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації; наявність документів на передані та прийняті в оренду основні засоби, передані на зберігання й тимчасове користування.

Комісія здійснює фактичний огляд об’єктів і заносить в інвентаризаційні описи типової форми повне їх найменування, призначення за інвентарними номерами.

У разі виявлення об’єктів, відсутніх в обліку, а також об’єктів щодо яких в обліку немає даних, що їх характеризують, комісія зобов’язана внести в інвентаризаційний опис потрібні відомості й технічні показники стосовно цих об’єктів, а також причини їх наявності.

Оцінка заново виявлених об’єктів повинна бути здійснена, виходячи зі справедливої вартості на дату проведення інвентаризації.

Об’єкти основних засобів заносяться в інвентаризаційні описи за найменуванням за основним їх призначенням.

Установлені комісією непридатні для експлуатації об’єкти заносяться в окремі інвентаризаційні описи.

Виявлені інвентаризацією неоприбутковані об’єкти зараховуються до складу відповідної класифікаційної групи основних засобів із присвоєнням їм інвентарного номера з одночасним відображенням їх як іншого доходу від операційної діяльності.

Виявлені інвентаризацією нестачі та втрати від псування основних засобів до прийняття рішення про конкретних винних осіб відображаються на забалансових рахунках, а після встановлення винних — відносяться до дебіторської заборгованості і включаються до складу іншого операційного доходу як відшкодування раніше списаних активів.

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів і нематеріальних активів, їх знос призначений Журнал 4.