Тема 11. Підприємство: загальні характеристики та організаційні форми. Витрати виробництва та прибуток

План

1. Підприємство: особливості, види, умови функціонування.

2. Витрати виробництва та їх види.

3. Капітал підприємства і його структура.

4. Прибуток підприємства.

 

Методичні матеріали

Національне господарство країни є сукупністю з одного боку відокремлених, а з іншого взаємопов’язаних фірм та інших організаційних утворень, що здійснюють індивідуальне відтворення продукту, використовуючи капітал.

Підприємство – основний спосіб організації підприємницької діяльності. Це юридична особа, яка самостійно здійснює господарську діяльність із метою отримати прибуток. Однак слід знати про наявність винятків. У деяких країнах окремі підприємства можуть мати за головну мету неприбуткове виробництво товарів соціального спрямування чи створення робочих місць для соціально незахищених верств населення. Також необхідно зважати на особливу роль державних підприємств як складника державної економічної політики. Державні підприємства первинного сектора (металургійні, паливно-енергетичні, агропромислові, транспортні) можуть бути збитковими й одержувати планові дотації з державного бюджету. Оскільки їх продукція є первинна, базова, установлення високого рівня рентабельності може бути причиною інфляції. І навпаки, утримання цін на певному рівні чи їх зниження є антиінфляційним заходом.

Необхідні характеристики підприємства й особливості реєстрації його діяльності залежать від мети підприємства, організаційно-правової форми й нормативної бази.

Підприємства можуть бути різноманітних форм. Зокрема, їх класифікують за розміром, власністю, механізмом утворення й управління та ін.

Витрати підприємства – це певні втрати економічних ресурсів від господарської діяльності. Витрати становлять невід’ємну частину діяльності підприємства й існують навіть за відсутності виробничої активності.

Існує розбіжність підходів до оцінки різних економічних течій стосовно класифікації витрат. Явні витрати підраховує в процесі господарського обліку й глибоко вивчає досить небагато шкіл, хоч необхідно пам’ятати про багатовимірне математичне моделювання (транспортна задача, симплекс-метод та ін.). Неявні, або альтернативні, витрати − це суто неокласичне утворення, що ґрунтується на твердженні неокласиків та їх послідовників про абсолютну раціональність людини як економічного суб’єкта і її здатність завжди безпомилково визначити цінність кожного блага. Тому проблему явних витрат досліджують в основному прикладні економічні науки в напрямку необхідності й можливих шляхів їх зменшення, альтернативні ж витрати підраховують переважно в бізнес-плануванні в процесі вибору найкращого варіанта діяльності з можливих. Водночас за умов невизначеності зовнішнього економічного середовища та обмеженої визначеності внутрішнього неявні витрати точно оцінити неможливо, тому ця концепція поширена переважно в нормативних течіях економічної теорії.

Поділ витрат на постійні та змінні застосовують також переважно в бізнес-плануванні. При цьому необхідно пам’ятати, що не буває абсолютно постійних і абсолютно змінних витрат. У стратегічному періоді всі витрати є змінні, тоді як у миттєвому періоді майже усі постійні.

Важливий для прийняття господарських рішень є розрахунок загальних, середніх та граничних витрат. Показник загальних витрат демонструє залежність усіх витрат від обсягу виробництва. Показник середніх витрат показує, скільки витрат припадає на одиницю продукції. Він дозволяє знаходити найбільш ефективний (з мінімальними витратами) варіант виробництва. Граничні витрати – це приріст загальних витрат, обумовлений приростом обсягів виробництва. Хронологічна динаміка середніх і граничних витрат дуже важлива для оцінки ефективності діяльності та для коригування довгострокових господарських планів.

Трактування капіталу як економічної категорії значно різниться залежно від економічної школи. Основною характеристикою капіталу слід вважати його спрямованість на самовідновлення і максимальне розширення.

Аналізуючи джерела формування капіталу слід оцінювати такі чинники, як наявність власних джерел, легкість доступу й ціна державних і позикових коштів. Переважання в структурі капіталу позикових джерел збільшує ризик банкрутства, підвищує собівартість і може призвести до втрати контролю над підприємством. Водночас обмеженість джерел фінансування дозволяє за рахунок позикового капіталу додатково розширити виробництво, досягти переваги над конкурентами шляхом збільшення масштабу виробництва і створити резерви.

Напрямки вкладення капіталу треба аналізувати не тільки з погляду прибутковості підприємства, але й з позиції суспільства. За сучасних умов особливого значення набуває розвиток соціальної сфери підприємства. Це дозволяє втримати особливо цінних працівників, отримати державні дотації й оптимізувати податкові зобов’язання (реалізуючи соціальні програми, підприємство часто одержує податкові пільги, також частку соціальних благ можна спрямувати безпосередньо на саме підприємство або його персонал).

За своєю функціональною структурою капітал поділяється на основний і оборотний. У своєму русі він набуває трьох форм: грошової, товарної та продуктивної. Критерієм поділу виступає спосіб перенесення вартості на заново створений продукт. Оборотний капітал переносить свою вартість повністю протягом одного виробничого циклу. Основний капітал переноситься на кінцевий продукт частинами протягом тривалого строку. До основного капіталу відноситься та частина капіталу, яка втілюється у засобах праці. Амортизація – це процес поступового знецінення основних засобів під впливом фізичного та морального зношування, а також наступного відшкодування його шляхом відрахування визначених грошових сум, які включаються до собівартості продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними, а фонд, який вони поповнюють – амортизаційним.

Проблема прибутку є однією із найскладніших в Економічній теорії. Різні економічні школи по різному розв’язують питання в якій сфері утворюється прибуток, ким утворюється, за рахунок чого виникає. У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірми, яка діє в умовах різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал. Через те, що існує 2 підходи до виміру витрат фірми, застосовуються і 2 підходи до аналізу прибутку: бухгалтерський та економічний. Виділяють облікову, розподільчу, стимулюючі функції прибутку.

IОсновні поняття

Підприємство. Малі, середні, крупні підприємства. Фірма. Конгломерат. ФПГ. Концентрація виробництва. Концентрація капіталу. Централізація капіталу. Кругообіг капіталу. Оборот капіталу. Амортизація. Прискорена амортизація. Фізичне та моральне зношення. Відтворення капіталу. Прибуток. Норма прибутку. Рентабельність.

Питання для самоконтролю

1. Які види підприємств існують у ринковій економіці? Охарактеризуйте їх.

2. Визначте позитивні і негативні риси діяльності малих підприємств.

З.Чи може величина прибутку слугувати повноцінним критерієм рівня ефективності виробництва? Обґрунтуйте свою відповідь.

4.Чим відрізняється короткостроковий від довгострокового періоду у функціонуванні підприємства?

5.Яка основна мета діяльності підприємства?

6. Що таке амортизація основного капіталу?

7. У чому полягає сутність фізичного та морального зносу капіталу?

8. За яких умов підприємство одержує максимальний прибуток?

9. Як визначається норма прибутку?

10. Охарактеризуйте структуру часу обороту основного капіталу.