Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту

Державна політика у сфері цивільного захисту - це сукупність основних напрямків та способів діяльності держави щодо запобігання виникнення НС, а також по мінімізації та ліквідації їх наслідків.

Основними напрямами державної політики України у сфері ЦЗ слід вважати:

- формування та постійне вдосконалення системи захисту, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- підготовку керівних кадрів ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС;

- міжнародне співробітництво у відповідності з чинним законодавством України та укладеними міжнародними угодами.

Правова основа цивільного захисту

Цивільний захист — це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігенічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів, з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період [ 8 ];

Правовою основою ЦЗ є:

Конституція України, закони України: "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", міжнародні угоди України та інші акти законодавства.

Принципи та завдання ЦЗ

ЦЗ діє на наступних засадах:

- гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

- добровільне залучення людей до здійснення заходів у сфері ЦЗ, пов'язаних з ризиком для їх життя та здоров'я;

- комплексного підходу до вирішення завдань ЦЗ;

- створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обгрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

- територіальності та функціональності єдиної системи ЦЗ;

- мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

- гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері ЦЗ відповідно до законодавства.

Основними завданнями ЦЗ є:

- збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;

- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС;

- здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;

- розроблення та виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері ЦЗ;

- розроблення та здійснення запобіжних заходів у сфері ЦЗ;

- створення, збереження та раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

- розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;

- оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, заходи, що вживаються для запобігання НС, та подолання їх наслідків;

- організація захисту населення та територій від НС, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків НС і організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів ЦЗ до НС та ліквідації їх наслідків;

- надання, з використанням засобів ЦЗ, оперативної допомоги населенню у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способів захисту у разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

- міжнародне співробітництво у сфері ЦЗ.