Бакалаврська робота
Українська національно-демократична партія (УНДП)
Зміст
Вступ……………………………………………………………………С. 3.
Розділ І. Утворення та організаційні засади УНДП……………..С.11.
1.1. Передумови та заснування Української національно-демократичної партії………………………………………………….С.11.
1.2. Формування партійної структури. Роль УНДП в інституціалізації українського громадського життя…………………………………..С.15.
Розділ ІІ. Ідейно-політичні концепції УНДП…………………….С. 19.
2.1. Етапи формування української національно-демократичної доктрини……………………………………………………………………..С. 19.
2.2. Партійна програма………………………………………………С. 22.
2.3. Тактичні принципи ……………………………………………..С. 25.
Розділ ІІІ. Основні напрямки практичної політики Української національно-демократичної партії……………………………………..С. 28.
3.1. Ідея автономії в діяльності партії……………………………...С. 28.
3.2. Національно-демократична партія в роки світової війни. Політика орієнтації……………………………………………………………………..С. 32.
3.3. У переддень Першого листопада………………………………..С. 38.
Висновки ……………………………………………………………..С. 44.
Список використаних джерел та літератури…………………....С.48.
Вступ
Політична історія України 20-го ст. є надзвичайно багатою і насиченою подіями. Важливе місце в ній займає політичне життя Галичини, яка наприкінці 19-го поч. 20-го століть відігравала важливу роль в українському національно-політичному русі. З огляду на забезпечення конституційних гарантій в державі Габсбургів і відсутність таких у Російській імперії, ця територія стала єдиним острівком, де українська ідея мала змогу розвиватися. Налагодження тісної співпраці між українськими політиками з обох боків кордону дало важливі результати для всього українського руху.
Об’єктом дослідження є Українська національно-демократична партія як феномен українського суспільно-політичного розвитку.
Предметом роботи є історія виникнення УНДП, її ідейні засади, політична організаційна та парламентська діяльність в контексті суспільно-політичних відносин у Галичині.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів дослідження при підготовці узагальнюючих праць з історії України, громадських і суспільних рухів, біографічних і бібліографічних довідників, а також у навчальному процесі у вищих навчальних закладах.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг бакалаврської роботи складає 50 стр.
Розділ І. Утворення та організаційні засади УНДП
1.1. Передумови та заснування Української національно-демократичної партії
На злам ХІХ-ХХ ст. припадає завершення процесу структуризації українського політичного руху в Галичині. Саме в цей час завершується період кристалізації політичних напрямків і перетворення їх в партії. Результатом цього процесу стало утворення в грудні 1899 р. Української національно-демократичної партії. Її поява була зумовлена злиттям двох важливих політичних течій в українському русі: правого (національного) крила Русько-Української радикальної партії, та народовців – прихильників політичного товариства “Народна Рада”. У свій час утворення у 1890 р. РУРП, було реакцією молодого покоління політиків української орієнтації на угодову та компромісну політику народовців. Заснування Русько-Української радикальної партії було протестом і водночас викликом старшому галицькому громадянству, його ідеям та методам ведення політичної діяльності. РУРП стала першою в українському русі опозиційною партією. Спроба угоди, яка дістала назву “нова ера”, закріпила за політичним проводом народовців стереотип угодової політичної сили. Ця акція викликала певну диференціацію і в самій “Народній Раді”. Але поряд із цими розмежуваннями існувала й інша тенденція, яку характеризувало прагнення до об’єднання на широкій національній платформі.
1.2. Формування партійної структури. Роль УНДП в інституціалізації українського громадського життя
Після закінчення з’їзду, партія не опублікувала остаточного варіанту прийнятого статуту, обмежившись лише заміткою в “Ділі” про те, що оголошений в часописі “Діло” текст “Народної програми”, “Народної тактики” дослівно згідний з ухвалами першого народного з’їзду [26, с.88]. Відсутність у повітових партійних осередках повної інформації про статут партії, робота в основному згідно циркулярів партійного проводу, часто призводили до непорозумінь. За таки обставин, дуже багато залежало від конкретного організатора, або помічника організатора. Тільки починаючи з січня 1903 року, “Діло” розпочало публікацію тексту “Народної організації”, доповненої народним з’їздом 1901 року, і на додаток з поширенням коментарями[26, с.91].
Розділ ІІ. Ідейно-політичні концепції УНДП
2.1. Етапи формування української національно-демократичної доктрини
Процес диференціації на окремі фракції в Русько-Українській радикальній партії та в таборі народовців призвів наприкінці 19-го століття до появи ряду нових політичних партій. Будучи ще на фракційному рівні ці групи інтенсивно працювали над виробленням своєї стратегії і тактики на подальше.
Найбільш активним в Радикальній партії було “соціал-демократичне” крило, яке після ряду спроб ревізії існуючої програми, оформилася в окрему політичну партію. Хоча Українська соціально-демократична партія взяла собі за основу програму австрійської соціал-демократії[59, с.5], для українського політичного руху важливим було те, що діяльність цієї групи не тільки викликала дискусію про первинність соціального і національного, але й спонукала до прискорення процесу перетворення існуючих фракцій в окремі політичні партії. В свою чергу дискусії, дали поштовх до вироблення нових політичних програм і взагалі принесли в український рух ряд нових прогресивних ідей.
2.2. Програма партії.
Вироблення національно-демократичної програми здійснювалося на спільних нарадах народовців і радикалів. По декількох тижнях роботи, як зазначали самі ініціатори нарад, “між проводирями народовців і деякими виднішими радикалами пройшло порозуміння”[26, с.112.]. Сторони домовилися про те, що проект програми буде опубліковано в пресі для ширшого обговорення і для “апробати”. 15 грудня 1899 року “Будучність” опублікувала проект програми нової партії, застерігши, що “ні програма, ні організація не можуть бути змінені в “ессенціональних точках” і, що на випадок якоїсь зміни вони “застерігають собі цілком вільну руку”[26, 113].
2.3. Тактичні принципи.
Третьою складовою блоку документів, прийнятих установчим з’їздом УНДП була “Народна тактика”. Публікуючи текст “Народної тактики”, газета “Діло” повідомляла, що крім програми, яка містить основні думки та ідеї, на яких базується партія, не менш важливими є намічання шляхів та визначення засобів для реалізації поставленої мети[26, с.145].
Розділ ІІІ. Основні напрямки практичної політики Української національно-демократичної партії
3.1. Ідея автономії в діяльності партії
Основним завданням, яке поставила перед собою УНДП, було якнайшвидше врегулювання правового і політичного статусу українського народу в Австро-Угорській монархії. Адекватно оцінюючи свої сили і можливості, партія обрала вимогою української політики ліквідацію системи коронних країв та утворення з об’єднаних українських етнічних територій національно-адміністративної автономії в складі Австрійської держави. Для здійснення цього плану було необхідним проведення широкої організаційної роботи в українському суспільстві, а тому головний натиск було зроблено на створення цілісної партійної структури в краї і поглиблення її в середовищі українського селянства і міщанства. До основних напрямків діяльності було зараховано розвиток економічної сфери, підтримку національної культури та політичну просвіту народу [65, с.221].
3.2. Національно-демократична партія в роки світової війни. Політика орієнтації.
Війна внесла істотні корективи в діяльність Української національно-демократичної партії. Окрім того, що вона вимушена була пристосувати свою стратегію і тактику до діяльності в умовах еміграції, вона втратила зв’язок зі своєю матірною територією. Для кращої співпраці і координації дій 1 серпня 1914 року українські політичні партії об’єдналися в Головну Українську Раду [6, с.201]. До названої організації увійшли представники: Української національно-демократичної, Радикальної та Української соціал-демократичної партій. Новостворена структура ставила собі за мету стати міжпартійною організацією, “котра мала би вказувати напрям загальноукраїнської політичної акції в часи війни, як також формувати українських добровольців: українських січових стрільців” [33, с.720].
У переддень Першого Листопада
Література мемуарного характеру, що належала перу діячів лівого спрямування, спричинилася до створення стереотипу в українській політичній історії, ніби в політиці Української національно-демократичної партії, фактор орієнтації на власні сили не був присутнім. Як партія ліберально-демократичного спрямування і лояльно налаштована до австрійської держави, УНДП не мала можливості відкрито декларувати свої наміри, особливо ті, що могли бути трактовані як зрада державним інтересам. Серед напрямків політичної діяльності УНДП найяскравішим проявом орієнтації на власні сили, були заходи спрямовані на витворення національної міліарної сили.
Висновки
Постання Української національно-демократичної партії на зламі століть було результатом тривалого розвитку народовецького руху та національного напрямку в Русько-українській радикальній партії. УНДП виникла як продукт процесів кристалізації та диференціації політичних сил української орієнтації. Її поява була символом реалізації консолідаційної ідеї, що супроводжувала український рух протягом всієї другої половини ХІХ ст.
Список використаних джерел та літератури:
1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства. – Львів: Червона калина, 1935. – 178 с.
2. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст.: Програмні документи перших українських партій / Упоряд. В. С. Журавський. – Київ: Науково-інформ. підприємство «Пошук», 1992. – 96 с.
3. Баран С. Наша програма і організація. – Львів: 1913. – 24 с.
4. Велика історія України від найдавніших часів до 1923 року / З передмовою Крип’якевича. Злідив М. Голубець. – Львів, 1935. – 864 с.
5. Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті). Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 498 с.
6. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ - початку ХХ ст. Львів: Львівський державний університет ім. І. Франка; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. – 204 с. (2-е вид. доповн. 1999. – 226 с.)
7. Грицак Я. …Дух, що тіло рве до бою…. – Львів: Каменяр, 1990. – 176 с.
8. Грушевський М.С. Наша політика. – Львів, 1911. – 119 с.
Привіт. Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент бакалаврської на тему: «УНДП» об’ємом 60 сторінок. Для отримання повного варіанту роботи напишіть нам.
https://vk.com/club129840625
aib1512@ukr.net
