Особливості управління інноваційнимми інвестиціями підприємства

ЛЕКЦІЯ 6

План лекції:

1. Поняття інноваційних інвестицій та характеристика їх форм

2. Формування потреби в інноваційних інвестиціях на майбутній період

3. Оцінка ефективності окремих проектів інноваційних інвестицій (самостійно)

 

1. У найбільш загальному вигляді поняття інноваційної діяльності можна охарактеризувати як процес нового прикладення наукових, технічних і технологічних знань в цілях досягнення комерційного успіху. Ефективність цього процесу в значній мірі визначається об’ємом і видами інноваційних інвестицій підприємства.

Інноваційні інвестиції здійснюються в двох основних формах:

1) шляхом придбання готової науково-технічної продукції;

2) шляхом розробки нової науково-технічної продукції.

1. Інноваційні інвестиції в формі придбання готової науково-технічної продукції мають наступні види:

- придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки;

- придбання „ноу-хау”. Воно представляє собою сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації тої чи іншої виробничої діяльності, але не запатентованих.

Придбання патентів і „ноу-хау” здійснюється на основі ліцензійних угод.

2. Інноваційні інвестиції у формі розробки нової науково-технічної продукції мають наступні види:

- розробка нової науково-технічної продукції в рамках самого підприємства. В цьому випадку фінансові засоби інвестуються у відповідний об’єкт інновацій (нематеріальних активів), що створюється на даному підприємстві з можливою участю третіх осіб;

- розробка нової науково-технічної продукції сторонніми організаціями на замовлення підприємства. В найбільш узагальненому вигляді цей напрямок носить назву „інжиніринг”. Він представляє собою комплекс робіт по проведенню науково-дослідних і конструкторських робіт з ціллю розробки рекомендацій по вдосконаленню організації виробництва і управління, техніки і технології, форм реалізації готової продукції і надання послуг.

Результати розробки нової науково-технічної продукції як при першій, так і при другій формі цього виду інноваційних інвестицій оформляються звітами про науково-дослідну роботу, комплектами технологічної і конструкторської документації, методичними рекомендаціями, описами комп’ютерних програм і т.п.

При цьому основними етапами розробки політики управління інноваційними інвестиціями підприємства є такі:

1) аналіз стану інноваційних активів, що використовуються підприємством;

2) формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях відповідно до інноваційної стратегії підприємства;

3) вибір і оцінювання вартості окремих об’єктів інноваційного інвестування;

4) планування потреби в інвестиційних ресурсах за окремими етапами здійснення інвестиційної діяльності підприємства;

5) визначення ефективності інноваційних інвестицій.

 

2. Формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях в плановому періоді виходить з необхідності використання окремих їх видів у відповідності з вибраною інноваційною стратегією підприємства.

Розрізняють наступні чотири типи інноваційної стратегії підприємства, які визначають об’єм і види інноваційних інвестицій: і

• „Все нове – сам”. Цей тип інноваційної стратегії пов’язаний з діяльністю підприємств, які самі розробляють і першими впроваджують інновації.

• „Швидкий другий”. Суть цього типу інноваційної стратегії полягає в тому, що підприємство, не претендуючи на і самостійну розробку або пріоритет у впровадженні інновацій, і тим не менш уважно спостерігає за інноваційною діяльністю своїх конкурентів і швидко підхоплює та реалізує здійснені ними інновації, „прив’язуючи” їх до специфіки своєї виробничої і діяльності.

• „Відставання з мінімальними витратами”. Цей тип інноваційної стратегії також заключається в тому, що підприємство свідомо не здійснює розробку власними силами нової науково-технічної продукції, а чекає її появи на ринку. Однак у випадку успіху інноваційної діяльності якогось „ризикового” підприємства, старається використати основні види цієї продукції і технології в своїй діяльності. На відміну від стратегії другого типу, де головним принципом є швидкість впровадження інновації, що появилася, цей тип стратегії і побудований на принципі впровадження інновації, що появилася, цей тип стратегії і побудований на принципі впровадження інновації з найменшою сумою інвестованого капіталу.

• „Заповнення прогалин”. В основі цього типу інноваційної стратегії лежить реалізація не кардинальних інновацій, що вимагають суттєвої перебудови виробничо-технологічного або господарського процесу, а тільки окремих їх елементів, що не вимагають ні значного об’єму інвестицій, ні швидкої їх реалізації. Цей тип інноваційної стратегії є найменш ефективним, але самим дешевим з позиції об’єму інвестованого капіталу. На практиці рідко зустрічаються випадки, коли підприємство на протязі тривалого періоду незмінне притримується одної й тої ж інноваційної стратегії. Зміна стадії життєвого циклу підприємства або кон’юнктури ринку можуть призвести до зміни інноваційної стратегії або її диверсифікації по окремих напрямках діяльності або видах продукції.

Вибір і оцінка вартості об'єктів інноваційних інвестицій здійснюється у два етапи.

На першому етапі в розрізі видів інноваційних інвестицій, передбачених до реалізації у відповідності з вибраною стратегією, вивчається пропозиція і формуються конкретні об’єкти інвестування, що вимагають фінансування в плановому періоді.

На другому етапі проводиться оцінка вартості окремих об’єктів інноваційного інвестування. Така оцінка базується на наступних принципах:

• по науково-технічній продукції, ринкова вартість якої визначена і зафіксована продавцем, оцінка здійснюється на основі цін пропозиції;

• по науково-технічній продукції, яка купляється і не має аналогів, оцінка здійснюється на основі договірних цін, що формуються за згодою сторін з врахуванням корисного ефекту від її використання;

• по науково-технічній продукції, що розробляється підприємством самостійно, оцінка здійснюється по об’єму відповідного бюджету на її розробку.

Планування потреби в інвестиційних ресурсах по етапах здійснення інноваційної діяльності основується на оцінці вартості об’єктів інвестицій і життєвому циклі інновацій. Життєвий цикл інновацій представляє собою період часу з моменту зародження інноваційного рішення до його заміни іншою інновацією і охоплює наступні стадії:

• розробка інноваційного рішення,

• первинне впровадження в сферу експлуатації,

• розширене впровадження інновацій,

• вдосконалення інновації,

• припинення інновації.

При плануванні потреби в інвестиційних ресурсах з врахуванням окремих стадій життєвого циклу інновацій слід мати на увазі, що інноваційні інвестиції на „ризикових” підприємствах найбільш активно здійснюються на першій і другій стадіях (на цих стадіях ними) витрачається до 90% передбачуваних у відповідності з проведеною оцінкою інвестиційних ресурсів). Невеликий об’єм інвестиційних ресурсів (до 10 % загального розміру) їм може бути потрібно на четвертій стадії. Третя і п’ята стадії життєвого циклу інновацій на таких підприємствах не плануються і відповідно не інвестуються.

На інших підприємствах основний об’єм інноваційного інвестування (до 80% загального розміру інвестиційних ресурсів) здійснюється на третій стадії життєвого циклу інновацій і лише незначний об’єм (до 20% загальної суми інвестицій). - на четвертій стадії. Перша, друга і п’ята стадії життєвого циклу інновацій на таких підприємствах інвестиційних ресурсів не потребують.

В процесі планування потреби в інвестиційних ресурсах необхідно також враховувати, що їх об’єм пов’язаний з окремими етапами придбання (розробки) науково-технічної продукції.