Відсутність наступності в діяльності дитячого садка, батьків, що виховують дитину вдома і початкової ланки школи.

Відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці

Несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей

Відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Фактори, що впливають на формування особистості важковиховуваного школяра можна класифікувати як соціальні та біологічні. Провідними є соціальні фактори. Педагогічно занедбані діти в переважній більшості є психічно і фізично здоровими. Провини та порушення дисципліни стали для них звичними, перетворилися у норму поведінки.

У їх стосунках з отчуючими виявляється стійкий психологічний бар’єр. За своїми діями це ще не злочинці, але найменший зовнішній негативний вплив може призвести до правопорушень – «важковиховуваний» переходить до категорії «правопорушника», а потім і злочинця.

Причинами відхилень у поведінці є такі фактори:

Втрата інтересу до школи

Надзвичайно ускладнена життєва ситуація

Несприятливе мікросоціальне середовище

Психопатія та інші патології мозку

Труднощі адаптації до шкільного життя

Генетичний фактор

Загалом виокремлюють такі чинники злочинності неповнолітніх:

Негативний вплив сім’ї. Дослідження показують, що у переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучну сім’ю. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків до дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, пияцтво. Неблагополучною може бути сім’я, в якій панує як злиденність, так і забезпеченість. Нині щодня у середньому 32 дитини (на рік близько 12 тис.) стають сиротами при живих батьках. Загалом, в Україні родинної опіки не мають 2,5 мільйона дітей. Близько 40 % неповнолітніх злочинців походять з неповних сімей, 5 % – взагалі не знали батьків. Між тим, кількість сімей, що розпадаються, постійно зростає. Це призводить до того, що діти почувають себе у своїй сім’ї непотрібними, чужими, починають шукати контактів поза родиною і, на противагу їй, переносять негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих.

Недоліки у шкільному вихованні. В умовах глибокої соціально-економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища далекі від того, що від них вимагається. Частина вчителів має низький рівень культури і професійної підготовки, не користується авторитетом в учнів. Кращі вчителі переходять до елітних шкіл – ліцеїв, гімназій тощо. Відсутня нова концепція освіти і виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес. Кумирами у підлітковому середовищі стають удачливі бізнесмени, незважаючи на те, якою ціною вони розбагатіли (на зразок героїв телесеріалу „Бригада”), й валютні повії. У вкрай скрутному становищі опинилася система професійно-технічної освіти. Значна кількість профтехучилищ ліквідована або злита з іншими закладами, не забезпечена належним фінансуванням. Але саме в них перебувають десятки тисяч дітей з неблагополучних сімей, які потребують підвищеної уваги. Дозвілля та спорт все більше втрачають для них виховне значення, оскільки комерціалізуються.

Незайнятість суспільно корисною працею. Щорічно багатьом випускникам середніх шкіл не вдається працевлаштуватись впродовж року. Нині підприємства відмовляються брати їх на роботу. Не можуть знайти постійної роботи і «відсіяні» зі шкіл. Як наслідок, близько половини неповнолітніх злочинців ніде не вчилися й не працювали. А щодо працюючих неповнолітніх, то говорити про виховний вплив на них з боку трудових колективів сьогодні взагалі не доводиться. Для підприємств, які перебувають у скрутному економічному становищі, головне завдання – вижити будь-якими засобами. На жаль, неповнолітніх робітники відраховують у першу чергу. I це незважаючи на те, що в п. 2 розділу III Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» записано: «Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах».

Негативний вплив мікросередовища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їх соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем у ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими, які пропонує йому така група, сприймаються як еталон поведінки. Авторитетами нерідко є особи з солідним кримінальним досвідом. I тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочинної діяльності прослідкується досить чітко.

Недоліки у діяльності правоохоронних органів з профілактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють підрозділи кримінальної поліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже скоєних злочинів. Має місце небажання працівників проявляти активність у виявленні підлітків, яких потрібно ставити на облік та проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби в справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кадрів і фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники упевнюються у своїй безкарності, що, в свою чергу, сприяє їх подальшій криміналізації.

Отже, сучасний стан розвитку суспільства, складний характер політичної та соціально-економічної ситуації в державі вимагають визначити правову підготовку та правове виховання як пріоритетні напрями в освіті.

Загальновідомо, що моральний стан будь-якого суспільства залежить від того, як воно відноситься до своїх дітей. Якщо сьогодні юні громадяни визнаються самостійними особистостями зі своїми правами, то в цьому є велика заслуга сучасних стандартів прав людини, прав дитини, системи правової освіти та правового виховання школярів, яка існує та розвивається в Україні.

Я вважаю, що розвиток правової компетентності учнів повинен складати основу життєтворчості громадянина — патріота України. Подолати всеосяжний правовий нігілізм, розвинути високу правову культуру в суспільстві неможливо без зусиль сучасної школи, системи освіти в цілому, демократизації засад, що базуються на загальнолюдських правових цінностях: виховання поваги до прав людини й основних свобод, піднесення культури прав людини, утвердження людської гідності та вартісності особистості.

Сучасна школа, соціум має готувати конкурентоспроможну особистість, яка вміє планувати стратегію власного життя, орієнтуватися і у системі цінностей, визначати життєве кредо і стиль. Мета виховного процесу – підготувати підростаюче покоління до участі у розв’язанні завдань державного будівництва, виконання функцій трудівника і господаря, керівника і виконавця, громадського діяча і захисника Вітчизни. Актуальним залишається питання морального і правового виховання. Сьогодні воно означає систему матеріальних і духовних цінностей, що створені людством, впливають належним чином на поведінку людини і спрямовані на формування свідомості і почуттів.