Економічне і соціальне життя будь-якого суспільства потребує певної упорядкованості діяльності людей, які беруть участь у виробництві, шлюбно-сімейних, трудових та інших відносинах, в управлінні суспільством. Підпорядкування маси одиничних відносин людей загальному порядку досягається за допомогою правил, що регулюють їх поведінку, і мають назву соціальних норм (правових, моральних, релігійних і т. ін.).
Двом основним способам господарювання первісно-суспільного ладу — добувній та виробничій економіці — характерні і дві принципово різні системи регулювання, пов'язані з економічними, екологічними умовами існування первісного суспільства, з комплексом матеріальних, соціальних і духовних відносин. Якщо при добувній економіці переважали стихійні самоорганізаційні процеси взаємодії між людиною і природою, то приблизно в ІV — ІІІ тисячолітті до н. е. при переході до виробничого господарювання вони вже змінюються свідомим регулюванням організації сільськогосподарського виробництва, ремесла, скотарства, іригаційних робіт.
Соціальні норми первісно-суспільного ладу складалися як мононорми на базі міфів, традицій, ритуалів, звичаїв тощо. Поступово основним засобом регулювання поведінки людей в умовах родового ладу стали звичаї.
Звичаї — це правила поведінки, які склалися на основі постійного їх повторення і стали звичкою. Для них було характерним те, що вони:
випливали з природної необхідності;
мали універсальний характер, регламентували всі сторони життєдіяльності суспільства (господарські, сімейні, побутові та інші відносини);
не знали поділу на права і обов'язки;
були неписаними правилами поведінки, виконувалися свідомо або навіть автоматично.
Вирішальними гарантіями від порушення цих норм і забезпечення їх реалізації була сила звички, їх підтримка старішими членами роду та примус, який інколи походив від роду чи племені в цілому (вигнання з общини, тілесні пошкодження).
Особливе значення мали табу — обов'язкові і незаперечні заборони, які захистили рід від біологічного виродження (заборона кровозмішування) і природної стихії, дозволили забезпечити відтворення життєвих благ, певні умови існування людей у колективі.
При первісно-суспільному ладі права ще не існувало, його регулятивна система була спрямована на підтримку добувної економіки, гармонійного існування людей у природному середовищі, їх відтворювання як біологічного виду. Основною формою цієї системи були звичаї, які тісно перепліталися з релігією і зачатками моральних устоїв цього суспільства.
Теорія права
Виникнення права.
Исследуя вопрос об историческом возникновении права, прежде всего необходимо различать два пути правообразования:
1) связанный с деятельностью государства;
2) не связанный с деятельностью государства.
Право возникает вместе с государством, и это проявляется:
•в непосредственном правотворчестве государства: издание им нормативно-правовых актов (например, Законы XII таблиц Древнего Рима), а также появление прецедентов (административных и судебных)— решений административных и судебных органов по конкретным юридическим делам, ставших образцами, которыми обязательно необходимо руководствоваться при решении последующих аналогичных дел;
•в перерождении норм-обычаев, свойственных "догосударственным" обществам, в нормы обычного права, состоящего из обычаев, признаваемых и охраняемых государством, поддерживаемых его принудительной силой.
История распорядилась так, что формирование права путем издания нормативных актов преобладало в странах континентальной Европы, а например, в Англии право складывалось преимущественно на основе судебных прецедентов.
Исследование древнейших юридических памятников, таких, например, как индийские Законы Ману, Кодекс законов царя Хаммурапи, Законы XII таблиц Древнего Рима, Русская Правда и др., показывает, что в них содержатся и нормы обычного права, и судебные прецеденты, и прямые законодательные установления.
Право появляется и независимо от государства. На этоуказывает, в частности, факт появления в Европе в конце Средневековья так называемого "купеческого права" одновременно с возникновением внешней торговли. Негоциантам, управлявшим потоками товаров и денег, было недостаточно обычаев, которые регулировали феодальные отношения. Постепенно купцы ввели в оборот собственное частное право. Так возникли договор между хозяином судна и капитаном-продавцом, страхование от морских рисков, типовые условия продажи на ярмарке и в порту, вексель, институт банкротства и многое другое.
