Сутність страхового ринку, його суб’єкти та об’єкти.

Завершення теми №9 пит.9.5.

Процес управління державним боргом включає три етапи:

1) залучення коштів;

2) використання коштів;

3) повернення боргу і виплата відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в ході бюджетного процесу, де законом „Про державний бюджет” на відповідний рік встановлюються граничні розміри державного боргу та державні гарантії його повернення.

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Для ефективності державних запозичень вони повинні використовуватись на фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшитись виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, але й експорт продукції, необхідний для одержання іноземної валюти, для примноження валютних резервів держави і для обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Інакше платежі з обслуговування зовнішнього боргу можуть досягнути неприпустимо високої частки експорту.

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів, сьогодні застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики.

Найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація заборгованості.

Рефінансування державного боргу – це погашення основної заборгованості та відсотків за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу.

Іншими методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація,відстрочення погашення та анулювання позики.

Конверсія - це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір відсотків, які мають виплачуватися за позиками.

Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно.

Уніфікація позик – це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики.

Відстрочення погашення позики як правило провадиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовуються на обслуговування раніше випущених позик.

Анулювання боргу означає відмову уряду від його погашення. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає також комплекс заходів щодо його обслуговування – це погашення позик, виплата відсотків за ними, уточнення і зміна умов погашення випущених позик.

Виплата відсотків, виграшів, коштів із погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення та інші витрати.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування державного боргу. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене у відсотках. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника не більше 25%.

 

Тема 10.

Страхування і страховий ринок

Сутність та функції страхування.

Сутність страхового ринку, його суб’єкти та об’єкти.