Тема 11.
Планування розслідування у кримінальній справі в цілому по тактичних операціях і окремих слідчих діях
Планом розслідування кримінальної справи про злочин є система організаційних, процесуальних і тактичних рішень, які передбачають порядок, терміни, способи, засоби, конкретних виконавців процесуальних та непро-цесуальних дій. При плануванні розслідування злочину багато що залежить від тактичних прийомів. Відповідними тактичними прийомами з організації планомірного розслідування кримінальної справи про злочин, розробленими на основі наукової організації праці, є:
1) планування досудового слідства кримінальної справи про злочин;
2) мобілізація і розставлення сил;
3) взаємодія слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;
4) організація дослідження обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі;
5) організація дослідження матеріальної обстановки.
Важливість зазначених тактичних прийомів з організації планомірного розслідування злочину цілком об'єктивна. Адже організація розслідування є вагомою складовою в обсязі належних прав і обов'язків слідчого - повноважень, зміст яких становить вирішення питань найоптимальнішої організаційно-управлінської форми розслідування, розподілу обов'язків між слідчими слідчої групи та їх виконання.
Тобто, організація розслідування кримінальної справи про злочин - це застосування суб'єктами криміналістичної діяльності тактичних прийомів щодо планомірного досудового слідства, кримінальної справи про злочин, які розроблені на основі науково організованої методики праці, взаємодії слідчих і оперативно-розшукових дій, дослідження матеріальної обстановки.
Належна організація розслідування кримінальної справи про злочин упорядковує слідчу ситуацію. Організаційно-процесуальною, упорядкованою слідчою ситуацією є різновидність складної слідчої ситуації, що характеризується специфічним співвідношенням суттєвих організаційно-управлінських та кримінально-процесуальних труднощів у ході досудового слідства кримінальної справи про злочин, браком об'єктивних ресурсів і суб'єктивних можливостей слідчого для їх подолання.
Планування розслідування як практичний прийом застосовується в організації слідства у справі в цілому і у провадженні окремих слідчих дій є в основних рисах
єдиним для цілого і для частини розслідування. Тобто, планування розслідування в кримінальній справі про злочин має суцільний характер. Планування слідства є передбаченням роботи з відповідними розрахунками та організаційним забезпеченням її оптимального виконання стосовно мети, затрати часу і засобів.
Отже, планування розслідування, в широкому розумінні - це складова проблема організації досудового слідства кримінальної справи про злочин, що являє собою визначену законодавством процесуальну форму, а також: відповідні шляхи, засоби і способи.
Планування розслідування злочину може бути письмовим і умовно письмовим (комп'ютерний набір). Письмові плани є тільки технічною частиною планування. План має бути науково обґрунтованим дієвим та ефективним. Відповідно до принципів наукової організації праці планування розслідування кримінальної справи про злочин має віддзеркалювати:
1) загальну мету і проміжні завдання;
2) етапи діяльності;
3) конкретні дії на кожному етапі, необхідні для вирішення завдань і досягнення мети кримінального судочинства;
4) засоби й умови, які передбачаються для цих дій;
5) терміни і місце виконання;:
6) склад учасників кожної дії;
7) мобілізацію і розставлення сил, розподіл обов'язків у кожній дії;
8) контроль і облік виконання;
9) підведення підсумків.
Письмове планування може бути сітковим, концентрованим календарним. Сітковепланування є методом планування суб'єкта криміналістичної діяльності у складній, багатоепізодній кримінальній справі про злочин, завдання якого полягає у складанні за допомогою умовних схематичних позначень сіткового графіка з указівкою повного переліку запланованих робіт, з урахуванням часу, необхідного для їх проведення.
Концентрованим календарним плануванням є метод планування, що дозволяє узгодити проведення всіх слідчих дій і заходів у кримінальних справах про злочин шляхом чіткого їх провадження з урахуванням основних положень досудового слідства (його строків) та запобіжних заходів.
Сіткове, концентроване календарне, комплексне чи інші планування (шахматне) можуть зазнавати істотних і неістотних змін з урахуванням слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування кримінальної справи про злочин. Це означає, що кожний письмовий план розслідування кримінальної справи про злочин на відповідному етапі виходить з її складності (один, декілька епізодів), сукупності тих обставин, що підлягають доказуванню, і є ситуативним. Отже, ситуативний план розслідування злочину потрібно складати з урахуванням умов і обставин, що постали перед слідчим. Ситуативний план розслідування злочину є одним з видів сіткового та концентрованого календарного планування.
Організація в розслідування взаємодії слідчого з органами дізнання із судом, прокурором і адвокатом. Форми і методи використання допомоги громадськості і засобів масової інформації
Питання взаємодії слідчого та оперативно-розшукових органів у розкритті злочинів розглядаються в різних розділах криміналістики: у загальнотеоретичному плані — як проблема, що має загальне значення для вирішення тактичних і методичних завдань розслідування в цілому, та окремо — у криміналістичній тактиці та криміналістичній методиці. Однак найбільш повне та предметне вираження дана проблема отримує в методиці розслідування злочинів, де на основі загальнотеоретичних положень криміналістики питання взаємодії реалізуються в окремих методиках розслідування.
Взаємодія слідчого та оперативних підрозділів у процесі розкриття та розслідування злочинів є найбільш поширеним та важливим видом взаємодії, необхідною умовою успіху в розкритті злочинів. Форми взаємодії слідчого, органу дізнання та оперативно-розшукових органів поділяються на: 1) нормативно-правові, що випливають з положень КПК, законів України, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, прокуратури та 2) організаційно-тактичні.
Перша форма взаємодії стосується питань:
а) передачі слідчому матеріалів про виявлені шляхом оперативно-розшукових заходів ознаки злочину для вирішення питання про порушення кримінальної справи;
б) проведення слідчим процесуальних дій одночасно зі здійсненням органом дізнання узгоджених оперативних заходів;
в) проведення оперативно-розшукових заходів у справі, в якій не встановлена особа, яка вчинила злочин, після передачі цієї справи слідчому;
г) виконання доручень слідчого щодо проведення розшукових дій;
ґ) здійснення заходів щодо встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений після припинення досудового слідства;
д) отримання інформації та документів про операції, рахунки, внески, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб.
Друга форма взаємодії стосується питань:
а) спільної розробки версій і узгодженого планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
б) організації слідчо-оперативних груп (СОГ), до складу яких входять слідчі та оперативні працівники. Дана форма взаємодії отримала поширення як одна з ефективніших, особливо коли йдеться про розслідування складних тяжких злочинів, вчинених організованою злочинною групою, багатоепізодної злочинної діяльності.
Взаємодія прокурора із слідчим має місце, коли:
а) прокурор дає доручення та вказівки слідчому щодо конкретних справ;
б) слідчий передає кримінальні справи за підслідністю та приймає до свого провадження кримінальні справи;
в) прокурор сам бере участь у розслідуванні та проводить слідчі дії;
г) прокурор бере участь у проведенні окремих слідчих дій.
Необхідність наукового забезпечення розслідування визначає види взаємодії слідчого з експертом, спеціалістом у відповідних галузях знань. Така взаємодія здійснюється в процесі:
а) виконання доручень правоохоронних органів при проведенні ревізій, перевірок та інших дій щодо контролю за дотриманням законодавства України;
б) підготовки та проведення огляду місця події;
в) проведення інших слідчих дій (слідчого експерименту, перевірки показань на місці, обшуку тощо);
г) підготовки та збирання матеріалів для експертного дослідження;
ґ) складних експертних досліджень, коли попередні результати потребують уточнення питань, поставлених слідчим, або виникає потреба у додаткових матеріалах.
Форми і методи використання допомоги громадськості та засобів масової інформації
Використання допомоги громадськості у розслідуванні злочинів корінням сягає у давнину. На першочерговому етапі розслідування слідчий майже завжди звертається по допомогу до громадськості, щоб отримати інформацію стосовно події злочину, його учасників, свідків. Надання окремими особами та організаціями допомоги у боротьбі зі злочинністю - це громадський обов'язок та законна повинність організацій та їх керівників брати участь у встановленні причин та умов вчинення злочинів.
Використовуючи допомогу громадськості в розкритті злочинів необхідно розрізняти:
а) процесуальних учасників громадськості;
б) непроцесуальних.
До процесуальних належать поняті, спеціалісти. Відомості щодо цих осіб заносяться до протоколу слідчої дії. Однак, у слідчих діях беруть участь і інші особи, стосовно яких відомості не вказуються. Зокрема, при ексгумації трупа залучають копачів, для реконструкції обстановки та створення умов експерименту слідчий залучає столяра, тесляра, пічника, а оглядаючи місце події або обшуку для розкриття сховищ, вилучення слідів залучають відповідного спеціаліста-виконавця. Такі особи є виконавцями якихось дій, технічної роботи під час збирання доказів, яку слідчий зобов'язаний проводити сам. Тому таких осіб доцільно називати учасниками-виконавцями, які не мають процесуальної регламентації.
Залучення громадськості до участі в розслідуванні злочинів може здійснюватись з особистої ініціативи особи, або після запрошення її слідчим чи органом дізнання. В першому випадку громадянин діє з власної доброї волі, виконуючи свій громадський обов'язок. Таким чином, він діє на свій страх і ризик, наприклад, у разі затримання та доставляння у міліцію хулігана, грабіжника, злодія. Якщо особа допомагає органам за запрошенням слідчого, оперативного працівника, її діяльність підпорядковується певним принципам, положенням:
1) добровільна участь у наданні допомоги органам дізнання та попереднього слідства;
2) забезпечення особистої безпеки осіб, які залучаються до участі в слідчих діях та оперативних заходах;
3) економність у використанні допомоги громадськості (припустимо, залучення мінімальної кількості громадян для «прочісування» великих територій при оглядах, розшуках злочинців тощо);
4) ефективність використання допомоги громадськості, тобто зменшення витрат усіх видів ресурсів у прагненні одержати бажані результати;
5) припустимість, тобто функції слідчого - порушення кримінальної справи та провадження розслідування - не можна передоручати представникам громадськості. Сприяння та допомога громадськості не повинна стосуватися провадження слідчих дій;
6) дії, які доручаються громадськості, повинні відповідати морально-етичним нормам, бути гуманними і не суперечити законові.
Дотримання перелічених принципів використання громадськості повинно стати нормою повсякденної діяльності органів дізнання та попереднього слідства.
Форми участі громадськості в розкритті та розслідуванні злочинів діляться на дві групи:
1) не пов'язані з провадженням слідчих дій;
2) пов'язані з підготовкою та провадженням слідчих дій. Форми, не пов'язані з провадженням слідчих дій:
а) з власної ініціативи громадянин може припиняти злочинні дії, повідомляти в правоохоронні органи про вчинені злочини;
б) створення громадських формувань - добровільних народних дружин (ДНД), громадських помічників слідчого, державної автоінспекції (ДАІ), оперативних загонів по кримінальному розшуку, відділах охорони економіки від злочинних посягань (державної служби боротьби з економічними злочинами - ДСБЕЗ).
