“Закон України про охорону атмосферного повітря” із усіх природоохоронних законодавчих актів у найбільшій мері торкається правове регулювання сугубо міських проблем, тому що джерела впливу на повітряний простір розташовані переважно в межах границь міста.
Законом установлені єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносяться гранично припустимі концентрації (ГПК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і гранично припустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого й іншого видів шкідливого фізичного і біологічного впливу на атмосферне повітря. Передбачається можливість установлення більш твердих екологічних нормативів для атмосферного повітря курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних і інших районів, де пред’являються підвищені вимоги до якості повітряного середовища.
З метою обмеження впливу на атмосферне повітря підприємств і інших об’єктів для кожного стаціонарного джерела викидів або шкідливого впливу повинні встановлюватися нормативи гранично припустимих викидів (ГПВ) забруднюючих речовин у повітряний басейн і гранично припустимих шкідливих фізичних і біологічних впливів. Визначено порядок розробки і утвердження цих нормативів.
Для транспортних засобів установлюються нормативи змісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і шкідливих фізичних впливах (шум, вібрація й ін.).
Установлені також граничні технологічні нормативи утворення забруднюючих речовин, що приділяються в атмосферне повітря, при експлуатації технологічного устаткування, окремих споруджень і об’єктів у залежності від часу їхнього введення в експлуатацію, наявності нових науково-технічних розробок і економічної доцільності. Визначено порядок розробки і твердження цих нормативів.
Підприємства й інші об’єкти, що впливають на атмосферне повітря, можуть здійснювати свою діяльність тільки на підставі дозволів, у яких указуються припустимі обсяги викидів забруднюючих речовин (г/с або т/рік) для кожного стаціонарного джерела, а також рівні шкідливих фізичних впливів. Дотримання встановлених нормативів забезпечується наявністю й ефективною експлуатацією повітроохоронного устаткування. На підприємствах повинні бути передбачені заходи для запобігання надзвичайних екологічних ситуацій при аваріях і несприятливих метео-умовах (тривалий штиль, туман).
Виконання вимог по охороні атмосферного повітря не повинне приводити до забруднення ґрунтового покриву, вод і інших природних об’єктів.
Передбачаються заходи для зниження токсичності і знешкодженню відпрацьованих газів автомобілів і інших транспортних засобів, перекладові транспорту на менш шкідливі види енергії і палива, обмеженню в’їзду автотранспорту в житлові зони, місця відпочинку і туризму.
Передбачається раціональне планування і забудова житлових кварталів з дотриманням необхідного видалення їх від транспортних магістралей, пристрій об’їзних доріг для вантажного транзитного транспорту.
Заборонено виробництво й експлуатація транспортних засобів, у яких перевищуються встановлені нормативи змісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах і рівні шкідливого фізичного впливу. З метою запобігання і зниження шуму і вібрації передбачається поліпшення конструкцій транспортних засобів і умов їхньої експлуатації, зміст у належному стані трамвайних і залізничних колій, автомобільних доріг і дорожніх покрить, організація в межах міської риси раціональних схем і режимів руху залізничного, повітряного, водного й автомобільного транспорту.
Відповідно до закону громадяни зобов’язані дотримувати вимоги по запобіганню шуму в дворах, на вулицях, у зонах відпочинку й інших громадських місць.
Законом допускається штучний вплив на атмосферу з метою зміни атмосферних явищ, наприклад, установлення на визначений період ясної безхмарної погоди або навмисне випадання дощу, граду. Така діяльність може здійснюватися тільки з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України за узгодженням з місцевими органами влади.
Розміщення і розвиток міст і інших населених пунктів повинний здійснюватися з урахуванням екологічної ємності територій і дотриманням вимог по охороні атмосферного повітря. Першим кроком до реалізації цього положення є розробка для всього міста зведених нормативів ПДВ. При цьому для окремих підприємств можуть бути встановлені більш тверді нормативи ПДВ, чим при індивідуальному підході. Такі підприємства повинні розробити і впровадити додаткові заходи по охороні атмосферного повітря, щоб забезпечити дотримання встановлених нормативів. Ці міри можуть передбачати установку нових повітроочисних пристроїв, зміна технологічних процесів аж до повного перепрофілювання виробництва. У протилежному випадку діяльність таких підприємств може бути припинена і вирішене питання про їхній перенос за меду міста.
Проектування і введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств, удосконалення існуючих або впровадження нових технологічних процесів і устаткування може вироблятися тільки при обов’язковому дотриманні норм екологічної безпеки, обліку сумарного впливу викидів забруднюючих речовин на атмосферне повітря і шкідливий вплив фізичних і біологічних факторів від усього діючого і планованих до будівництва об’єктів. При цьому враховується нагромадження забруднень в атмосфері, трансграничний перенос забруднюючих речовин і кліматичні особливості місцевості.
Відповідно до класу екологічної небезпеки підприємства довкола нього встановлюється санітарно-захисна зона. З меж санітарно-захисної зони повинні бути відселені жителі і виведені об’єкти соціального призначення. Питання фінансування цих заходів і терміни їхньої реалізації вирішуються підприємствами і місцевими органами влади.
До правопорушень в області охорони атмосферного повітря в міському середовищі відносять:
· порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
· перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин і нормативів ПДВ;
· перевищення нормативів гранично припустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів;
· здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
· експлуатація транспортних засобів, технологічного устаткування й інших об’єктів, що не відповідають установленим вимогам по охороні атмосферного повітря;
· відмова від видачі своєчасної, повної і достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерел забруднення, а також приховання або перекручування зведень про екологічну обстановку, що склалася в результаті забруднення атмосферного повітря.
Відповідно до міжнародних угод, до яких приєдналася Україна, підприємства й інші об’єкти повинні скоротити і надалі цілком припинити виробництво і використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар атмосфери, скоротити викиди діоксиду вуглецю й інших речовин, нагромадження яких в атмосфері може призвести до негативної зміни клімату, скоротити викиди сірчистих і інших кіслото-утворюючих газів, наявність яких в атмосферному повітрі призводить до випадання кислотних дощів.
“Водний кодекс України”, регулюючи в правовому відношенні питання водокористування, зокрема міськими водними об’єктами, установлює наступні нормативи в області використання й охорони вод.
Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлені для оцінки можливостей використання води з водних об’єктів для нестатків населення і галузей економіки. До них відносяться гранично припустимі концентрації (ГПК) речовин, включаючи радіоактивні, у воді водних об’єктів, використовуваних для задоволення питних, господарсько-побутових і інших нестатків населення, і ГПК речовин для води водних об’єктів, використовуваних для рибогосподарських цілей. У разі потреби для вод водних об’єктів, використовуваних для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних і інших цілей, можуть встановлюватися більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.
Для оцінки екологічного благополуччя водних об’єктів і визначення комплексу водоохоронних мір встановлений екологічний норматив якості води водних об’єктів, що містить загально-фізичні, біологічні, хімічні і радіаційні показники і припустимі концентрації забруднюючих речовин.
З метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об’єктів установлені нормативи гранично припустимого скидання (ГПС) забруднюючих речовин.
Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлені галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти. Вони містять ГПК речовин у стічних водах, що утворяться в процесі виробництва одного виду продукції при використанні тієї самої сировини.
Для оцінки і забезпечення раціонального використання води в галузях економіки встановлюються екологічні нормативи використання води. Передбачено два рівні технологічних нормативів:
· для існуючого рівня технологій – поточні;
· на рівні досягнень передових технологій – перспективні.
