Екологічна шкода не завжди має майнову оцінку, оскільки з різних причин визначити її буває просто неможливо, в тому числі в зв’язку з відсутністю певних технічних можливостей для її підрахунку. Підтримуючи позицію НаришевоїО.В. про те, що розмежування шкоди екологічної і економічної є умовним,оскільки шкода походить з одного джерела заподіяння, має одні і ті ж способи заподіяння [6, c.15], не можна погодитись з її твердженням щодо їх однакового майнового характеру. Таке розмежування має не стільки практичне значення, скільки відображає різноманітні характеристики шкоди, оскільки для визначення екологічної шкоди в першу чергу має значення виявлення зниження якісних, а немайнових показників. Грошова оцінка заподіяної шкоди має значення лише при вирішенні питання про розмір її відшкодування. Суттєвою обставиною є і той факт, щоекологічна шкода не завжди може бути визначена і виражена в грошовому виразі, а грошове відшкодування не завжди еквівалентне відшкодуванню шкоди в натурі, що являється специфічною відмінністю екологічної шкоди від загально цивілістичної.
Для встановлення сутності шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в юридичній науці ставиться питання про виявлення соціальної ролі шкоди, дослідження її як багатопланового соціального явища. Новікова О.В. зазначає, що соціальна роль шкоди природному середовищу проявляється: 1) в її антропогенному походженні і 2) спрямованості її в кінцевому підсумку на умови існування суспільства [8, c.21]. Дослідження сутності шкоди в соціальному аспекті видається нам необхідним, оскільки з метою дослідження теми даної статті повинні бути розглянуті всі види прояву цивільно-правової шкоди, заподіяної природі, в тому числі і немайнового характеру, так званої моральної шкоди, витоки заподіяння якої закладені в її соціальній обумовленості.
Дійсно, заподіяння шкоди стало можливим, коли зі зростанням масштабів і інтенсивності господарської діяльності, збільшенням чисельності населення Землі, обсяги використання природних ресурсів почали перевищувати, умовно висловлюючись "гранично допустимі навантаження".
Підсумовуючи викладене щодо характеристики економічної і екологічної шкоди, вважаємо, що: 1) шкода економічна, в тому вигляді, як вона представлена Петровим В.В., Мироновим В.Г., не може взагалі бути співвіднесена з загально цивілістичною шкодою, оскільки природне середовище не виступає в якості об’єкта охоронюваних прав, в результаті заподіяння економічної шкоди зачіпаються інші права їх власників; 2) поняття шкоди екологічної є більш широким, ніж поняття загальноцивілістичної шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, оскільки включає в себе: а) негативні наслідки антропогенного впливу на нього, які виражаються в натурально-вартісній оцінці і, які ймовірні до відшкодування шляхом застосування цивільно-правової відповідальності; б)інші негативні наслідки, які не піддаються правовій і вартісній оцінці зважаючи на недосконалість технічних можливостей на сучасному етапі розвитку суспільства;в) негативні наслідки, які настають в результаті дозволеного державою природокористування, у вигляді забруднення та іншого впливу на навколишнє середовище (викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів), не відносятьсядо цивільно-правової шкоди, оскільки за них встановлена плата (збори) згідно зіст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Методика визначення розміру обов’язкових (фіксованих) зборів, які стягуються з підприємств в межах установлених їм лімітів забруднення навколишнього середовища і штрафних зборів (за перевищення зазначених лімітів) базується на розрахунку з неособленої шкоди, яка завдається господарському комплексу в цілому [13,c.141].
