Завдання 8. Відредагувати уривки з наукового тексту з погляду дотримання мовних та стилістичних норм.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Проаналізуйте 10 статей вашої фахової проблематики з погляду дотримання норм української літературної мови. Знайдіть випадки порушення мовних норм. Класифікуйте знайдені анормативи за типами (лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні).

Завдання 2. Відредагуйте словосполучення відповідно до лексичних норм української літературної мови. Який тип помилки вони ілюструють? Які причини виникнення цих помилок?

Вільна вакансія, інформаційне повідомлення, морально-етичний, народно-демократичний, опустити вниз, підняти вгору, повний аншлаг, прейскурант цін, мережа інтернет, взаємна співпраця, головна суть, продовжувати далі, складові частини, числові розрахунки, автентичний факт, міжсуб’єктна комунікація, аксіологічна оцінка, гіпотетичне передбачення, ілюстративний приклад, інтегральна цілісність, компонентний склад, майбутня перспектива, практичний досвід, сутнісна природа, токсичне отруєння, функціональне призначення.

Завдання 3. Замініть інтерфереми висловами, природніми для української мови:

Подивитися фільм, обоюдна згода, по ділам служби, на видному місці, закон на стороні позивача, питання вияснено, корінним образом, вмішатися в розмову, ведуча організація, приступити до обговорення, як находиш потрібним, бути на хорошому рахунку, будьте добрі, знаходиться при владі.

Завдання 4. Поясніть особливості функціонування кожного значення слова чи сполучення слів наведених рядків, виділені слова введіть у контекст:

– отже, тому, так, відтак;

– власний, особистий, особовий;

– протягом, на протязі;

– ефективний, ефектний;

– уява, уявлення.

Завдання 5. Поміркуйте, чи є нормативними такі вислови. При потребі виправіть помилкові варіанти.

Наукова ступінь; дякуючи вам; згідно наказу; приведені показники співпадають; можемо привести слідуючі приклади; по нашій кафедрі два аспіранта; ведуча організація; завідуючий відділом; по крайній мірі; співпадіння обставин; як нами вже відзначалось; дані експерименту виявили більш кращий результат; питання по подальшому вивченню; на етапі дослідження були допущені такі дефекти, беззаперечні докази, більше всього, в залежності від, в значній мірі, виключати можливість, дана праця, діючі документи, другими словами, експеримент проведено з 2007 по 2010 р., задавати питання, звідси слідує, зустрічаються помилки.

Завдання 6. Поставте слова в родовому відмінку однини і прокоментуйте вживання закінчень.

Бакалавр, деканат, факультет, інструмент, відсоток, будинок, епізод, графік, синтаксис, секретар, доповідач, абітурієнт, магістрант, зиск, практикум, засіб, метод, аргумент, відбиток, інвентар, механізм, вектор, гектар, документ, фах, об’єкт, процент, проект, дослід, дефект, випадок, елемент, екран, стенд, баланс, огляд, прецедент, принцип.

Завдання 7. Виправте помилки, пов’язані з неправильним уживанням суфіксів.

Розробка, обробка, вкладиш, комп’ютерщик, відправка, парковка, арочний, рамочний, одиночний, виставочний, ностальгічний, пануючий, гармонічний, хвилюючий, руйнуючий, знаючий, знеболюючий, розшифровка, перевозка

Завдання 8. Відредагувати уривки з наукового тексту з погляду дотримання мовних та стилістичних норм.

Зверніть увагу! Редагуючи науковий текст, зверніть увагу на часто поширені лексичні (змішування паронімів, мовленнєва недостатність і надмірність; експресивно забарвлені слова в неекспресивному мовленні, недоречне використання розмовних, просторічних слів, вульгаризмів, застарілих слів і неологізмів, неправильне вживання слів з переносним значенням) і граматичні помилки (помилки словотворення; в утворенні форм іменників, прикметників, займенників, дієслів; порушення принципу узгодження, керування, зв’язку між підметом і присудком; помилки в побудові речень з дієприслівниковим зворотом, у реченнях з однорідними членами тощо).

Для наукових текстів характерні різноманітні стильові недоліки: неточності у визначеннях і положеннях; літературно-художнє й публіцистичне стильове забарвлення не популярного, а саме наукового тексту; сухість і не цікавість тексту; книжність і зайва науковість тексту; дискретність тексту, що являє собою погано погоджені між собою текстові шматки; низький рівень інтелекту автора або його недостатня ерудиція, що, відповідно, або не дозволяють ефектно подати думку, або, навпаки, закривають її ефектами.

1. Варто зазначити, що елементи творчості присутні в будь-якій людській діяльності. Вони дозволяють сучасній людині легше опановувати новими видами діяльності шляхом перенесення твочрих стратегій. При цьому накопичується творчий потенціал, готовий розкритися за умови створення суспільних умов для цього, оскільки це саморегульований, синергетичний процес. Однак для підвищення його ефективності варто у кожній людині накопичувати творчий потенціал. Навіть якщо творчі потенціали окремих людей не втілюються у творчі досягнення, вони створюють підґрунтя для цих досягнень. До того ж наявність творчих здібностей і навіть невеличких творчих досягнень в окремих людей створює культурне поле, в якому кожна людина почуває себе психологічно комфортно [307, с. 123-124].

2. Деякі сучасні дослідники, зокрема Є. С. Рапацевич, стверджують, що талант не стільки наукове, скільки побутове поняття, оскільки не існує теорії і методів діагностики талановитості. Навіть значення терміну «талант» цим науковцем визначається доволі розмито. Воно використовується як синонім до поняття «обдарованість» – високий рівень розвитку здібностей, який проявляється у творчих досягненнях; або як соціальна характеристика людини, що зробила значний внесок у розвиток культури, промисловості тощо (тобто поняття, близьке до терміну «геніальність»). [352, с. 564].

3. На думку Ч. Ломброзо геній має підвищену чутливість, сприймаючи багато з того, що не помічають звичайні люди. Однак такими ж вразливими є і люди, які страждають на психічні розлади. Певні події одну людину спонукають до великих відкриттів, а в іншої спричиняють неприродні реакції. Так, наприклад, він вважав геніальними безумцями багатьох відомих композиторів: Моцарта, Шумана, Бетховена, Генделя, Глюка. Отже, невротизм і геніальність, на переконання італійського вченого, схожі.

Ч. Ломброзо виокремлює низку чинників,які на його думку, є загальними як для геніальності, так і для божевілля: географічний (низинні країни з вологим кліматом дають мало геніїв, тоді як у гористій місцевості вони народжуються більш частіше); погодні умови (кількість нападів хвороби, а також великих відкриттів максимально зростає навесні, влітку через спеку дещо зменшується, взимку ця кількість мінімальна); атмосферний тиск (чим вище піднімається тиск, тим більша кількість відкриттів); національність творчих людей (на перше місце серед геніїв і божевільних він поставив єврейську націю, пояснюючи цей вибір тим, що євреї за всіх часів зазнавали жорстоких переслідувань, які відіграли роль своєрідного природного добору) [84, с. 73-74].

Отже, автор стверджує, що обдарованість – це вихід за межі норми, адже така особистість випадає із ряду пересічних людей.

4. Найдавніші філософські міркування про обдарованість, стосувались природи цього феномена. Протягом тривалого часу філософів і вчених турбувало питання: звідки у людини береться унікальний дар та чому він проявляється далеко не у кожного. Ніяких інших пояснень, окрім «божественного осяяння», не існувало. До речі, поняття «обдарованість» до XIX століття не вживалось. Поширення отримав термін «геній». Як підкреслює А. І. Савєнков, в античній культурі «геній» сприймався як фігура міфологічна, яка поєднує в собі безсмертне божество та смертну людину. Саме таке сприйняття поєднання божественного духу з людиною було основою розуміння геніальності в європейській філософії та в повсякденній свідомості до кінця XIX століття. З прадавніх часів геніальність асоціювали з її проявами переважно в мистецтві. Державні діячі, воєначальники і навіть учені не могли називатися геніями, хоча спроби поставити під сумнів такий погляд були.

5. Сучасні дослідники, зокрема О. І. Савенков [444, с. 25], відзначають співіснування двох підходів до пояснення природи обдарованості. Перший, до якого схиляється більшість дослідників, стверджує, що обдарованість – інтегративна (загальна) якість особистості. Тобто якщо людина обдарована, то вона здатна досягти видатних успіхів у багатьох видах діяльності («природа творчості єдина», «самі творці, незалежно від сфери діяльності, володіють якоюсь інтегративною характеристикою», яка й робить можливим цю універсальність) [444,с. 8-9].

Згідно інших підходів загальної обдарованості не існує, вона завжди прив’язана до певного виду діяльності, і кожна людина може бути визнана обдарованою в певному виді діяльності, необхідно лише знайти цю сферу і допомогти їй реалізуватися [444].