Комерційне (фірмове) найменування

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту. Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов’язане з його діловою репутацією.

Суб’єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

З позиції науковців потребує формулювання поняття «фірмове найменування». Це будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Правовою ознакою фірмового найменування має бути вимога щодо оригінальності найменування. Найменування фірми має чітко відрізнятися від інших подібних.

Чинність права на фірмове найменування (фірму) настає з дати державної реєстрації найменування в Україні. Без такої реєстрації право на найменування не настає. Для фірмового найменування має бути передбачена норма про право попереднього користування.

Право на фірмове найменування (фірму) полягає в тому, що юридична особа, яка ним користується і зареєструвала його у встановленому порядку, має виключне право на його використання.

Володілець фірмового найменування повинен бути наділений правом використовувати його в будь-який спосіб, що не суперечить закону.

За міжнародною практикою фірмове найменування може також використовувати володілець у товарних знаках, які належать йому.

Використання зареєстрованого на ім'я певної юридичної особи фірмового найменування іншими юридичними особами без дозволу володільця не допускається.

Об‘єкти авторського права та суміжних прав

Об’єкти авторського права

Відповідно до ст. 8(3) Закону України «Про авторське і суміжні права» правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору, а не ідеї, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі. Ідеї не є творами, а тому їх можна вільно використовувати.

Об’єктом авторсько-правової охорони є твір. Твором – називається продукт інтелектуальної (літературної, художньої та наукової) авторської творчості, втіленій у будь-якій об’єктивній, доступній для сприйняття формі. Твір має належати до певної галузі людської діяльності: науки, літератури чи мистецтва.

Поняття «твір» і «об’єкт авторського права» нетотожні. Авторське право на твір не пов’язане із правом власності на матеріальний об’єкт, у якому він втілений. Ознаками твору, який визначено об’єктом авторського права, є творчий, оригінальний характер і об’єктивна форма вираження.

Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право набувають:

- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру;

- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;

- комп’ютерні програми;

- бази даних;

- музичні твори з текстом або без тексту;

- драматичні, музично-дрматичні твори, пантоміми;

- хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами подібними до фотографії;

- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні тощо;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- похідні твори;

- збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або упорядкування змісту та не порушують авторські права на твори, що входять до них як складові частини;

- тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

Результати наукових-дослідних робіт та наково-дослідних конструкт-торських робіт найчастіше фіксуються у наукових звітах та проектно-конструкторській документації, як і являють собою письмові твори науково-технічного характеру.

Правова охорона поширюється винятково на форму творів і надається всім авторським творам, як оприлюдненим, так і неоприлюдненим, як завершеним, так і незавершеним, незалежно від їхнього призначення, жанру, мети.

Попереджувальне маркування:

Суб’єктами авторського права – є особи, яким належить авторське право на твір. Творцями інтелектуальних творів здатні бути тільки фізичні особи. Авторське право виникає з інтелектуальної творчості.

Юридичні особи можуть набувати тільки похідне авторське право (за винятком випадків створення енциклопедії, енциклопедичних словників, періодичних і таких, що мають продовження, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань, коли видавець отримує самостійне право).

Спадкоємці автора – особи, до яких майнові авторські права перейшли в результаті смерті автора.

Правонаступники – фізичні або юридичні особи, до яких майнові авторські права перейшли за договором з авторами або їхніми спадкоємцями.

Авторське право містить виключні правомочності. З одного боку, це повноваження особистого характеру, які утворюють особисті немайнові права, а з іншого боку, правомочності майнового характеру, які утворюють майнові, що дозволяють автору здійснювати використання свого твору чи дозволити робити це третім особам, одержуючи за це винагороду.

Немайнові права автора:

1) право на визнання його автором твору і право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) право забороняти згадування свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) право вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) право на недоторканність твору й право протидіяти будь-якому посяганню на авторське право, що може зашкодити честі або репутації автора.

Майнові права автора:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права автора, встановлені законом.

Використанням твору визнається:

· публікація твору (випуск його у світ);

· відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі;

· переклад;

· переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

· включення у вигляді складової частини до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій та ін..;

· публічне виконання й публічне сповіщення творів;

· публічна демонстрація й публічний показ;

· будь-яке повторне оприлюднення твору, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, яка здійснила перше оприлюднення;

· поширення творів шляхом першого продажу, шляхом здавання в прокат і шляхом іншої передачі до першого продажу екземплярів твору;

· надання своїх творів для загального відома публіки;

· здавання в прокат після першого продажу;

· імпорт екземплярів твору.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за використання твору встановлює авторський договір, а якщо збір винагороди здійснюють організації управління майновими правами авторів на колективній основі, – у договорах, укладених такими організаціями з користувачами. Розмір авторської винагороди не може бути нижчим за мінімальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України від 18.01.2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об‘єктів авторського права і суміжних прав».

Охорона майнового права на твори, як правило, поширюється на весь строк життя автора та певну кількість років після його смерті (post mortem auctoris), починаючи з 1 січня наступного після його смерті року.

Відповідно до ст. 28(2) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після смерті автора, а відповідно до ст. 28 (10) особисті немайнові права автора охороняють безстроково. Права починають діяти від дати створення твору.

До специфічного виду немайнових прав автора належить право автора сповіщати про належність йому виключних майнових прав на твір шляхом проставлення на екземплярах твору (ст. 437 ЦК України). Для цього сповіщення власник майнових прав інтелектуальної власності на твір вправі використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному екземплярі твору й обов’язково складається з трьох елементів:

- імені (найменування) власника майнових прав інтелектуальної власності на твір;

- року першого опублікування твору [Розділ ІІ ст. 22].

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності (установа), яка складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій. За це сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України.

Комп'ютерні програми

Згідно законодавства України комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, коду, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, здатної зчитуватися комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як операційні системи, так і прикладні програми. Авторським правом охороняється лише форма вираження.

Разом з процедурами та правилами, а також документацією, які відно-сяться до функціонування систем обробки даних, програми складають прог-рамне забезпечення. Тут підкреслюються дві особливості: знаходження програми в пам'яті та її виконання процесором.

Комп'ютерні програми являються об'єктами авторського права. Будь-яка комп’ютерна програма характеризується наявністю «вихідного коду» (вихідного тексту), який написав (створив) програміст (автор) чи група програмістів (авторів) на певній мові програмування. Таким чином, вигадують і створюють комп’ютерні програми люди (за винятком випадків, коли програма самостійно «пише» програму).

Авторське право поширюється як на цілу програму, так і на її частину, якщо вона може використовуватися самостійно, наприклад, модуль, бібліотека.

Немайнові авторські права:

- право визнання авторства - програміст має право на визнання свого авторства шляхом зазначення імені автора на творі та на його примірниках, наприклад, на дисках, на яких записана комп'ютерна програма;

- право на анонімність (забороняти зазначення свого імені, якщо автор хоче залишитися анонімним);

- право на псевдонім;

- право на збереження цілісності твору та протидії його спотворення, інший заміні твору чи посяганню, які можуть завдати шкоди честі та репу-тації автора. Наприклад, програміст може забороняти внесення додаткового коду в його комп'ютерну програму.

Майнові авторські права:

1. виключне право на використання програми;

2. виключне право на дозвіл або заборону використання програми іншими особами.

Виключне право на використання програми означає право її використовувати в будь-якій формі та будь-яким способом, наприклад, встановлювати і використовувати за прямим функціональним призначенням її, викладати в Інтернет для скачування, записувати на диски, удосконалювати програму тощо.

Об‘єкти суміжних прав

Під суміжними мають на увазі права, пов’язані з авторським правом. Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання, права виробників фонограм або відеограм на їхні фонограми або відеограми та права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- та телевізійні програми.

Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії свій творчий задум або іншим способом розповсюдити твори.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 37) надає можливість виробників фонограми та виконавців для сповіщення про свої права проставляти на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному футлярі, що містить її, спеціальний знак охорони суміжних прав. Цей знак складається із трьох елементів:

- латинської літери «P», вписаної в коло;

- імені (найменування) володільця виключних суміжних прав;

- року першого опублікування фонограми.

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після першого виконання.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми чи відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього строку.

Права організації мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю.

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюють визначені установою уповноважені організації колективного управління. Одержані від уповноваженої організації винагороду розподіляє відповідна організація колективного управління в таких пропорціях: виконавцям – 50%, виробникам фонограми або відеограми – 50%. Розмір винагороди за використання фонограми або відеограми, порядок та умови її виплати визначає Кабінет Міністрів України.