За посягання на комерційну таємницю законодавство України передбачає дисциплінарну, кримінальну, адміністративну та цивільну відповідальність.
Тут слід виділити дві основні групи суб’єктів посягань на таку інформацію. Особи, що незаконно заволоділи інформацією та особи, що правомірно отримали таку інформацію, але порушили зобов’язання щодо збереження її в таємниці (працівники, контрагенти, партнери, клієнти, державні службовці).
Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці є видом недобросовісної конкуренції, який може становити досить серйозну загрозу економічній безпеці підприємства.
Адміністративна відповідальність. Ст.ст. 16–19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (07.06.1996 р. №236/96-ВР) визначено дії, які є видами недобросовісної конкуренції, а саме: неправомірне збирання комерційної таємниці (ст. 16), розголошення комерційної таємниці (ст. 17), схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18), неправомірне збирання комерційної таємниці (ст. 19).
Вчинення вищезазначених дій, тягне за собою відповідальність, передбачену вищезазначеним законом.
За такі дії передбачено накладання штрафу Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями в розмірі до п’яти відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Слід зазначити, що штраф накладається на юридичних осіб (ст. 21 Закону № 236).
У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручки немає, штрафи, зазначені в частині першій ст. 21, накладаються в розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. грн.).
Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених згаданим вище Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону № 236).
Крім того, частиною третьою статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. За такі дії на правопорушника накладається штраф у розмірі від дев’яти до вісімнадцяти НМДГ (від 153 грн. до 306 грн.). Нести адміністративну відповідальність, згідно із згаданою статтею, фізична особа може лише в тому випадку, коли вона вчинила дії, що свідчать про безпосереднє отримання, використання чи розголошення нею комерційної таємниці.
Щодо цивільно-правової відповідальності законодавство не встановлює спеціальних цивільних засобів охорони комерційної таємниці. Захист прав на комерційну таємницю можливий судом шляхом:
– визнання прав на комерційну таємницю;
– припинення дій, що порушують право на комерційну таємницю;
– компенсації моральної шкоди;
– стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, включаючи неодержані доходи.
Крім того, у разі порушення комерційної таємниці можливим є застосування судом спеціальних засобів захисту:
– застосування негайних заходів щодо запобігання порушення прав на комерційну таємницю;
– вилучення товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням прав на комерційну таємницю;
– вилучення матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням прав на комерційну таємницю;
– опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності на комерційну таємницю тощо.
Відповідальність в межах трудових відносин. За порушення режиму комерційної таємниці до працівника може застосовуватися матеріальна та дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність передбачає застосування таких санкцій, як догана та звільнення.
Підставою застосування до працівника дисциплінарних заходів можливо за умови підпису працівником зобов’язання про не розголошення комерційної таємниці. Розмір штрафу обумовлюється в зобов’язанні і оформляється наказом підприємства.
Працівники несуть відповідальність перед роботодавцем за шкоду, заподіяну розголошенням комерційної таємниці відповідно до ст. 132 КЗпП (якщо працівник припустився розголошення комерційної таємниці при виконанні трудових обов’язків) або відповідно до п. 7 ст. 134 КЗпП (якщо розголошення комерційної таємниці допущене не при виконанні трудових обов'язків, хоч би комерційна таємниця і стала відома працівникові при виконанні трудових обов’язків). Не виключається повна матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну розголошенням комерційної таємниці, на підставі п. З ст. 134 КЗпП, якщо дії працівника кваліфікуються як злочин, передбачений ст. 323 КК (розголошення комерційної таємниці, що завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності).
Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України (ККУ) за незаконне збирання з метою використання (комерційне шпигунство) або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ), та за розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ) передбачено кримінальну відповідальність.
Так, статтею 231 ККУ умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, – караються штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч НМДГ (від 51 тис. грн. до 136 тис. грн.).
Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ (від 17 тис. грн. до 51 тис. грн.) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст. 232 ККУ).
Слід звернути увагу, що за статтею 232 ККУ відповідальність може нести лише обмежене коло осіб – суб’єкти, яким такі відомості стали відомі у зв’язку з їхньою професійною чи службовою діяльністю, і які, згідно з чинним законодавством, повинні їх зберігати. До таких суб’єктів можуть відноситися працівники органів державної податкової служби, банків, правоохоронних органів, особи, яким комерційну таємницю було довірено її власником, та інші суб’єкти, які, згідно з чинним законодавством, мають право на ознайомлення з відомостями, що становлять комерційну таємницю, або мають доступ до таких відомостей по службі.
