Трансфер технологій є одним із провідних напрямків науково-технічної політики всіх розвинених країн світу та забезпечує їхній прискорений розвиток. Особливість міжнародного трансферу технологій у необхідності сполучення двох абсолютно несхожих областей: науку та бізнес з врахуванням умов міжнародного співробітництва. При цьому основа комерційного успіху трансферу технологій полягає в забезпеченні науково- інноваційної сфери та особливо сфери трансферу технологій.
За результатами 2012р. рейтинг країн світу за рівнем інноваційних можливостей очолює Швейцарія, до трійки лідерів раніше входять Швеція і Сінгапур. Швейцарія докладає великих зусиль для комерціалізації свого науково технічного потенціалу. Її уряд у 2004 - 2007 роках щорічно збільшувало витрати на освіту, наукові дослідження і технологічний сектор в середньому на 6%. Державна комісія з технологій та інновацій (КТ1) втілює в життя гасло: «Науку в ринковий оборот». І досі, Швейцарська асоціація трансферу технологій «ЗЛУГГТ», утворена в 2003 р, здійснює обмін науковою і технологічною інформацією між національними науково-дослідними установами та приватним сектором. При швейцарських університетах працюють спеціальні центри комерціалізації результатів науково-технічної діяльності.
У деяких зарубіжних країнах (США, Фінляндія) трансфер технологій зведений законом в статус третього місії університетів - поряд з навчанням і науково-дослідною роботою. Її невиконання тягне за собою покарання у вигляді позбавлення університету прав на створену їм інтелектуальну власність.
Центри трансферу технологій, як автономні, так і створені на базі університетів, об'єднуються в мережі трансферу технологій, підтримки інноваційного бізнесу. Наприклад, Європейська мережа підтримки підприємництва (Enterprise Europe Network - EEN) в даний час об'єднує близько 250 консорціумів, 600 організацій з 50 країн світу. Вони надають підприємствам інтегровані послуги в області підтримки розвитку бізнесу та інновацій, включаючи послуги з інформуванню, підтримці бізнес-кооперацій, інтернаціоналізації підприємств, передачі знань і технологій, забезпеченню участі малого та середнього підприємництва в рамках програм Європейського Союзу.
У Німеччині функції технологічних посередників між лабораторіями та компаніями виконують різні наукові товариства та спільні дослідницькі асоціації в промисловості. Провідна організаційна роль належить Фраунгоферовського суспільства, в яке входять 58 дослідних інститутів. Їх діяльність фінансується за рахунок субсидій федерального уряду і доходів від виконання контрактних досліджень. Головним завданням товариства є сприяння впровадженню в промисловість нових технологій і виконання досліджень загальнонаціонального значення (наприклад, в галузі охорони навколишнього середовища і енергозбереження). Для полегшення малим фірмам доступу до його послуг уряд надає їм субсидії в розмірі до 40% повної вартості замовлюваних НДДКР.
Японська система підтримки відповідного рівня трансферу технологій достатньо ефективна. Вона має наступні структурні елементи:
а) сформована чітка система планування (починаючи з 1996 року діють п'ятирічні плани з науки і технологій, так званий Science and Technology Basic Plan, в рамках якого існує окрема Стратегічна програма «Інтелектуальна власність», а також Комплексна стратегія по просуванню науки);
б) створені венчурні бізнес-лабораторії в 45 університетах;
в) діють Агентство з науки і технологій, Товариство сприяння науці;
г) реалізується розгалужений механізм взаємодії «промисловість
- Академічна наука - влада»
В недалекому 1998 у Китаї р центри трансферу технологій існували лише в Університеті Цінхуа і Пекінському університеті. На сьогодні кожен великий науково- дослідницький університет має структуру з трансферу технологій, котра фінансується Урядом КНР з частки від загальних коштів, виділених університету Урядом. Ця модель фінансування ЦТТ в останні роки змінюється. В даний час більшість ЦТТ працюють як асоційовані приватні компанії, власниками яких є виключно університети.
В Україні функціонує ЗАТ «Харківський центр науково-технічної та економічної інформації» - д іяльність ХЦНТЕІ спрямована на забезпечення науково-технічною та економічною інформацією підприємств, організацій і установ усіх галузей народного господарства регіону і України. Центр своєю діяльністю сприяє реалізації в регіоні науково-технічної та інноваційної політики, підвищенню ефективності виробництва, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, якнайшвидшому використанню наукових досягнень у виробництві, а також підвищенню кваліфікації працівників підприємств та організацій усіх форм власності.
З 2014 року функціонує Центр інформаційних технологій – структурний підрозділ вже Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і підпорядковується безпосередньо його ректору.
Метою створення Центру інформаційних технологій є розробка, впровадження та забезпечення підтримки сучасних інформаційних технологій в усіх сферах діяльності Університету. Відповідно до цієї мети на Центр було покладено виконання таких основних завдань: формування загальної локальної мережі Університету; розробка проектів поетапної розбудови інформаційної мережі та забезпечення їх виконання; виконання затверджених програм і планів розвитку комп’ютерних технологій для підтримки навчального процесу в Університеті, надання інформаційних та комунікаційних послуг усім користувачам локальної мережі; проведення наукових досліджень з проблем інформатизації та комп’ютеризації навчального процесу і використання сучасних інформаційних технології та впровадження їх у практику роботи Університету.
Large Hadron Collider. У Європейській організації ядерних досліджень (CERN) з 1996 р реалізується глобальний науковий проект - LHC - великий адронний коллайдер. Великий адронний коллайдер - кільцевий прискорювач заряджених частинок на зустрічних пучках з кільцем довжиною 26,65 км, що проходить під територіями Швейцарії і Франції. Реалізація проекту CMS об'єднає світовий досвід створення та експлуатації великих експериментальних установок, накопичений у всьому світі протягом останніх десятиліть. Подібно до того, як відкриття атомної структури, хвильових властивостей матерії та квантової механіки на початку ХХ сторіччя забезпечило швидкий розвиток науки і технологій, результати експериментів на LHC не тільки дадуть можливість встановити фундаментальні закони фізики частинок, а й можуть призвести до відкриттів, які визначать генеральне розвиток науки і технології в XXI столітті.
Проект прискорювача задуманий як великомасштабна міжнародна програма. Росії було запропоновано брати участь у його створенні. Домовленість закріплена в Протоколі про участь у проекті, підписаному 14 червня 1996 CERN і Міннауки Росії за дорученням Уряду Російської Федерації. Фінансовий внесок Росії, що визначає масштаб подальшої участі російських фізиків в експериментах на колайдері, повинен скласти 133 млн швейцарських франків, а інвестиції CERN та інших західних партнерів у Росію - більше 66 млн швейцарських франків. Незважаючи на те що фінансовий внесок Росії складе менше 5% загальної вартості проекту, реальна частка участі російських фізиків в подальших експериментальних дослідженнях на цьому унікальному комплексі складе в середньому 16%. Це результат визнання значного інтелектуального та технологічного вкладу російських вчених у розвиток фізики високих енергій взагалі і у здійснення проекту Lнс, зокрема.
World Wide Web Consortium - Консорціум Всесвітньої павутини. W3C була заснована в 1994 році у відповідь на зростаючий попит на координаційний орган для швидкої розробки веб-стандартів. World Wide Web Consortium — найбільше багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: мільйони пов'язаних між собою документів, що розташовані на комп'ютерах розміщених на всій земній кулі. Вважається найпопулярнішою і найцікавішою службою-мережею в Інтернет, яка дозволяє одержувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування. В наш час, найбільш бурхливо прогресуюча компонента мережі Інтернет. Користувачі автоматично переходять від однієї бази даних (сайту) до іншої за допомогою гіперпосилань. Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW – найрозвиненіша технологія Internet, вона вже стала масовою. Перспективи розвитку – необмежені WWW – інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення.
Internet
Куба. На Кубі Всесвітньою павутиною можуть користуватись лише лікарі; іншим громадянам країни це заборонено на законодавчому рівні.
Північна Корея. Незважаючи на наявність каналу зв'язку з Інтернетом, країна не має на своїй території доступних серверів. Декілька веб-сайтів, що належать північнокорейському урядові, фізично перебувають за межами країни. Тим не менш, з 2004 року в КНДР працює електронна пошта, доступна обмеженому колу осіб. Водночас на території країни діє не пов'язана з Інтернетом власна комп'ютерна мережа "Кванмен".
Китай світовий лідер із цензурування всесвітньої мережі. У Китаї діє так звана "Велика китайська інформаційна стіна" (Great Firewall of China), яка блокує ІР-адреси веб-сайтів "сумнівного змісту". При цьому обов'язки блокувати такі веб-сайти китайський уряд переклав на місцевих провайдерів. У громадських інтернет-кафе, де переважно користується інтернетом китайський робочий клас, люди повинні здати посвідчення особи перед тим, як сісти за комп'ютер. Показовим є блокування сайту "Google", скасоване лише у січні 2006 року. Під приводом "боротьби з пропагандою насильства" у Китаї заборонена Вікіпедія, соціальна-мережа Facebook, сервіс мікроблогів Twitter та відеохостинг YouTube. У липні 2011 р. китайським урядом було видано нові постанови, які вимагають від кафе, пабів, книгарень та готелів Пекіну встановити програмне забезпечення для відстеження дій відвідувачів, які вирішили скористатися WiFi-інтернетом. У разі невиконання цих вимог обумовлено штраф у $2,300 або позбавлення ліцензії на ведення бізнесу. Вартість самого програмного забезпечення складає близько $3,100. Подібна стратегія, а також ціна програмного пакету, змусила власників багатьох пекінських закладів відмовитися від надання послуги безкоштовного WiFi.
Іран. Починаючи з 3 грудня 2006 року для користувачів країни було закрито доступ до низки сайтів, серед яких Вікіпедія, YouTube, IMDb. Вважається, що це пов'язано з розгорнутою в країні кампанією боротьби зі згубним впливом західної культури.
The Human Genome Project - міжнародний проект "Геном людини" – його вважають найбільш масштабним і дорогим біологічним науково-дослідним проектом. Він тривав 15 років. Тільки за період з 1990 по 1998 р. на нього було витрачено більше $1,5 млрд. 17 травня 2006 р. дослідники Wellcome Trust Sanger Іnstіtute разом з американськими й англійськими колегами оголосили про закінчення останнього етапу роботи з розшифровки повного генома людини - секвенування найбільшої, першої хромосоми. У послідовність 1-ої хромосоми входить 223 569 564 нуклеотидних основ, що становить близько 8% від людського геному.
