Валютні курси. Конвертованість грошей

Тема 4. Форми організації суспільного виробництва. Сутність і еволюція грошей

1. Грошова система

2. Валютні курси. Конвертованість валют

3. Інфляція, її суть, причини, види і соціально-економічні наслідки

Грошові агрегати – види грошей та грошових засобів, що об’єднуються в групи за рівнем ліквідності; показники структури грошової маси певної країни. Ліквідність – це ступінь легкості, з якого якесь майно може бути перетворене на готівку.У кожній країні існує своя методика створення грошових агрегатів. Так, наприклад, грошова маса в Україні поділяється на такі агрегати:

грошовий агрегат М₀ – готівка: монети і банкноти,, що перебувають в обігу поза банківською системою). Грошовий агрегат М₀ має найбільшу ліквідність. Його структурними елементами є: монети, що їх карбують державні установи; скарбничі білети, що є казначейськими зобов’язаннями, випуск яких пов’язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей нині в Україні не використовується); банкноти, що являють собою різновид кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками (в Україні Національним банком). Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.

Грошовий агрегат М₁ = М₀ + Кошти на поточних рахунках у національній валюті.

Грошовий агрегат М₂ = М₁ + строкові депозити в національній валюті та валютні заощадження. Строкові депозити являють собою гроші, які зберігаються на без чекових ощадних рахунках у комерційних банках та ощадних установах, про що їх власники отримують певні свідоцтва – сертифікати. Перетворення цих грошей на готівку чи інший високоліквідний платіжний засіб обумовлене певним строком.

Грошовий агрегат М_З = М₂ + Кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків.

Грошова система

Грошовасистема – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавча закріплена державою.

Вона складається з таких елементів:

1) грошова одиниця країни (гривні, долар тощо). На сьогодні в світі налічується близько 300 найменувань національних грошових одиниць;

2) види державних грошових знаків (металевих або паперових, товарних чи символічних, готівкових чи безготівкових), які мають законодавчу силу, порядок їх випуску й обігу;

3) порядок грошової емісії (порядок друкування грошей і випуску їх в обіг);

4) встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну;

5) наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історія знає два основних типи грошових систем: металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей; паперово-кредитного обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

У свою чергу металева система поділяється на біметалеву і монометалеву. Біметалева грошова система – це система, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється на рівних правах за двома благородними металами – золотом та сріблом.

Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення за двома металами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм – це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом – золотом. Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У Франції його введено в 1876-1878 рр., у Росії – в 1897 р. Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозлитковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

1) Золотомонетний стандарт, якому властиво: вільний обіг золотих грошей, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне карбування золотих монет із фіксованим вмістом, вільний обмін паперових грошей і банкнот на золоті монети, вільний рух золота між країнами.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

2) Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитись лише на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою 12,4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок вагою 12,7 кг – 215 тис. франків.

3) Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний стандарт – при цьому зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізи), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спочатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стандартом ( англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню – на золоті зливки. (2 і 3 випадки золото зосереджено в руках держави). Під час світової кризи 1929-1933 рр. і в перші після-кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані.

4) При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн – членів МВФ. У 1971 р. було припинено й обмін доларів на золото. У 1976 р. країни – члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи – паперово-кредитної, в основу якої покладено такі головні принципи: повна відмова від золотого стандарту; скасована фіксація золотого вмісту національних валют (масштабу цін); припинено виконання золотом ролі загального еквівалента; скасовано офіційну ціну на золото, яка раніше існувала (35 дол. за одну тройську унцію – 31,1 г); золото перетворено із грошового товару в звичайний товар який продається й купується на світових ринках дорогоцінних металів за ціною, що складається залежно від попиту і пропозиції; впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.

Первісне класичні кредитні гроші відрізнялися від паперових грошей (рис. 4.5).

 

Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, кредитна картка, електронні гроші.

Валютні курси. Конвертованість грошей

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органами шляхом котирування. Існує кілька видів котирування валют: пряме, непряме, спот-курс, крос-курс, форвард-курс.

Нині валютні курси встановлюють на основі співвідношення купівельної спроможності різних валют. Купівель на спроможність грошей – це кількість товарів і послуг які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні.

З валютним курсом тісно пов’язана конвертованість валют.

Конвертованість – це невід'ємний атрибут ринкової економіки. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може залучитися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, а споживач позбавляється можливості належним чином задовольнити свій платоспроможний попит.

Розрізняють повну і часткову, внутрішню і зовнішню конвертованість валют, а також замкнену (неконвертовану) валюту.