Роль і місце шкільного історичного краєзнавства

Лекція 34. КРАЄЗНАВЧА РОБОТА З ІСТОРІЇ

План:

1.Роль і місце шкільного історичного краєзнавства

2.Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії.

3. Методика використання історичного краєзнавчого матеріалу

у позаурочний час

Рекомендована література:

Історичне краєзнавство. Напрями та методи історико-краєзнавчих досліджень: курс лекцій / В. Є. Голубко, А. В. Середяк, Р. Я. Генега та ін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – 304 с.

Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. - К.: Радянська школа, 1985

Перелигіна Л.Г. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії та у виховній роботі // Історія та правознавство. – 2007. – № 35. С. 9-11

Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.

Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. – 2002. - №1

Серкіз. Я. Історичне краєзнавство: Навч.-метод, посіб. - Л.: ЛОНМІО, 1995

Шеремет М.О. Краєзнавчий матеріал на уроках історії України // Історія в школі. – 2001. – № 11–12. – С. 55–58.

 

Основні поняття теми: позакласна робота, організаційні і методичні форми позакласної роботи, основні напрямки позакласної роботи, форми і методи позакласної роботи, планування виховної роботи, історичне краєзнавство, шкільне краєзнавство,

Роль і місце шкільного історичного краєзнавства

Історичне краєзнавство – це не самостійний предмет шкільного вивчення, а принцип навчання й виховання на місцевому матеріалі. Краєзнавча робота проводиться на уроках, факультативних заняттях, у позакласній і позашкільній роботі.

Краєзнавство стало важливим засобом підвищення якості занять, воно сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, вихованню моральності. Основні особливості шкільного краєзнавства на сучасному етапі – висока ідейність, суспільно корисна спрямованість, його пошуково-дослідницький характер.

Залучення краєзнавчого матеріалу на уроках історії служить вирішенню загальних задач навчання і виховання учнів, що стоять перед школою на сучасному етапі. Методист-історик О. І. Стражев справедливо стверджував, що без краєзнавчої роботи не можна поставити по-справжньому викладання історії. Відомий методист М.Г. Дайрі небезпідставно вважає, що програмні питання, за якими вивчався не тільки матеріал підручника, але й дійсність, що безпосередньо оточує учнів, засвоюються значно міцніше.

Підготовка учнів до життя, виховання у них добросовісного ставлення до праці – головна задача школи. Важливу роль у виконанні цієї задачі відіграє краєзнавство. Курс історії дозволяє систематично знайомити учнів з трудовими подвигами земляків. Не можна не погодитися з думкою О.І. Стражева про те, що знання свого краю, його минулого й сучасного нам необхідно для безпосередньої трудової участі в його перетворенні. Про це свідчить трудова діяльність численних учнівських бригад.

Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це пробуджує у школярів глибокий інтерес до історії краю, країни, викликає тягу до знань.

Багатогранна позаурочна історико-краєзнавча робота та її тісний зв'язок з навчальним процесом створюють умови для широкого застосування знань та вмінь, отриманих від учнів у клубах, на екскурсіях, у походах та експедиціях, під час вивчення нового програмового матеріалу, а також для встановлення міжкурсових і міжпредметних зв'язків.

Велике значення краєзнавчої роботи полягає у вихованні патріотизму.

Місцевий матеріал дуже важливий при встановленні зв'язку історичного минулого з сучасністю, у процесі пізнання проблем суспільних відносин, у розкритті понять про народ, про спосіб життя, у вивченні науки, техніки, економіки, культури.

Краєзнавство створює сприятливі умови для застосування у: навчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.

Краєзнавчий матеріал володіє поліфункціональністю, поєднуючи у собі навчальні, виховні та розвивальні функції. Краєзнавча робота педагогічно дуже багатогранна. Водночас вона може мати дослідницький і прикладний, суспільно корисний та освітньо-виховний характер. Краєзнавство багатогранне за своїм змістом; оскільки у ньому поєднуються історія, географія, природа та етнографія, фольклор і топонімія та ін.

Шкільному краєзнавству в усіх його ланках необхідна більш глибока наукова основа. Практика переконує втому, що краєзнавча робота дає найбільший педагогічний ефект тоді, коли вчитель не обмежується передачею готових відомостей, а організовує учнів на самостійний пошук краєзнавчих знань, заохочуючи застосування ними цих знань під час вивчення курсу вітчизняної історії.

Повинен бути тісний зв'язок із навчанням, позакласною і позашкільною історико-краєзнавчою роботою, крім того, також важливою є різноманітність її форм і методів. Краєзнавча робота вчителя та учнів та її поступове ускладнення мають вестися в певній послідовності.

У шкільному краєзнавстві дуже важливе значення має взаємозв'язок теоретичної і практичної роботи учнів. Спочатку школярів необхідно озброїти певними знаннями з історії краю, навчити їх елементарних умінь і навичок краєзнавчої роботи, тільки після цього можна приступати до виконання конкретних практичних задач.

Питання про зміст загальної середньої освіти є актуальною проблемою педагогічної науки у наш час. Її складова частина – проблема кількісного та якісного відбору краєзнавчого матеріалу і співвідношення останнього з матеріалом з історії країни. Включення краєзнавчого матеріалу до шкільного курсу історії вимагає наукового визначення принципів його відбору.

Найважчими видами краєзнавчої роботи в умовах сучасної школи є відбір, наукова оцінка, систематизація й методична обробка даного матеріалу.

Труднощі пов'язані перш за все з тим, що майже в усіх областях, краях дотепер не видані посібники для вчителів з історії краю та методики використання місцевого матеріалу на уроках історії. У ряді місць відсутні краєзнавчі навчальні посібники для учнів. Природно, що за цих умов якість збору місцевого матеріалу, його відбір, систематизація й методика використання у навчально-виховній роботі цілком залежать від вчителя.

Для навчально-виховної мети слід відбирати такі факти з місцевої історії, які в науковому плані достовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей розвитку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значення, є типовими для краю, відображають умови його розвитку, що історично склалися, впливають не тільки на свідомість, але й на відчуття учнів, пробуджують у них інтерес і любов до історії краю і країни.

Особливо важливе виховне значення має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці.

Необхідно також збирати матеріал, який показує міжнародні зв'язки краю.

Велике пізнавальне і виховне значення має матеріал, що розкриває перспективи розвитку краю, міста, села. Тут важливо підібрати факти, цифри, ілюструючи минуле, сьогодення і майбутнє краю.

Важливим є встановлення синхронності подій з історії України з історією краю. Доцільно пропонувати спеціальні завдання на порівняння рівня розвитку окремих галузей народного господарства краю, добробуту трудящих, розвитку краєзнавчих об'єктів та ін.

Краєзнавчий матеріал має ефект у навчально-виховному процесі тоді, коли він: а) є не тільки засобом ілюстрації й конкретизації загальноісторичних подій та явищ, але й джерелом отримання нових знань, розширення наукового кругозору учнів;

б) зручний для порівняння, зіставлення із загальнодержавним;

в) тісно пов'язаний із загальноісторичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.

Краєзнавчий матеріал за значенням умовно можна розділити на дві групи: а) матеріал суто місцевого значення;

б) матеріал, що виходить за межі краю та набуває загальнодержавного значення.

Останній за своїм змістом має важливе самостійне освітньо-виховне значення. Тому він включений до програми і входить як обов'язкова частина до системи навчальних знань.

Краєзнавчий матеріал дозволяє будувати пояснення методом індукції і дедукції, тобто йдучи від часткового до загального, коли на місцевому, знайомому учням матеріалі, розкривається зміст наукових положень, і, навпаки – від загального переходити до розгляду часткового, місцевого. Виходячи зі змісту та значущості краєзнавчого матеріалу, вчитель вибирає час його викладу. На сьогодні дедуктивний метод викладу краєзнавчого матеріалу на уроках переважає.

Виховне значення має матеріал про участь місцевого населення у селянських повстаннях, революційному русі, в історичних подіях, пов'язаних із боротьбою за незалежність країни, а також у перетвореннях краю і країни.

Включення краєзнавчого компоненту у зміст шкільного курсу історії визначається важливим напрямком у розвитку змісту шкільного курсу з вітчизняної історії. На думку доктора історичних наук, професора В.А. Потульницького, це дає можливість повніше уявити історичне минуле нашої Вітчизни, а в рамках всесвітньої історії акцентувати увагу на тих цивілізаціях, з якими була пов’язана раніше і пов’язана нині доля України.

Сьогодні, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Краєзнавчий матеріал, як важлива складова системи знань з вітчизняної історії, виступає засобом конкретизації загальноісторичних подій і засобом активізації пізнавальної діяльності учнів. Зміст тем, пов’язаних з місцевою історією, дає можливість вчителеві:

- на прикладі історії рідного краю показати основні тенденції економічного, соціального, політичного і культурного розвитку України;

- на основі історичних фактів конкретних подій, явищ, історичних постатей краю розкривати особливості історії рідного краю, специфіку його розвитку й характерні риси;

- здійснювати порівняльний аналіз подій і явищ місцевої історії з подіями та явищами, що відбувалися на території країни в цілому;

- сприяти вихованню патріотичних та державницьких почуттів та якостей школярів, розвитку національної свідомості.

Історико-краєзнавчий матеріал, включений до змісту нормативного курсу, може стати ефективним засобом розвитку самостійності мислення, перевірки усвідомленості та міцності знань в учнів. Розвиток самостійності мислення в учнівської молоді передбачає застосування таких методів роботи, які б активізували їх у процесі навчальних занять.

Коли ми включаємо до змісту уроку історії України відомості з місцевої історії чи історичну довідку, чи уривок з документа або художнього тексту, ми тим самим активізуємо увагу учнів, змушуємо їх відійти від звичної схеми викладу матеріалу в підручнику, замислитись над новим фактичним матеріалом й осмислити його відповідно до знань із загальної історії, отриманих ними раніше. Такі прийоми навчальної роботи, як аналіз місцевих історичних документів, аналіз пам’ятників матеріальної культури вимагають від учнів ще більшої мобілізації знань, уміння вільно ними оперувати не за заданою схемою, а залежно від інформаційних можливостей конкретного історичного джерела.

Необхідно відзначити, що відомості з історії краю сприяють не лише поглибленню знань учнів з вітчизняної історії, але й можуть бути одним із засобів перевірки їх ґрунтовності.

На сьогодні ідея краєзнавства є поширеною й актуальною у виховному історико-педагогічному полі, оскільки, краєзнавчий матеріал серед засобів виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості посідає одне із вагомих місць. Виховні можливості краєзнавчої складової розкриваються у засвоєнні світосприймання і психології, народної культури і менталітету народу України як одного з кращих досягнень національної і загальнолюдської культури; у розумінні того, що тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, зможе утверджувати нову духовність, творити культуру, продовжувати зберігати і розвивати культурно-історичні традиції, забезпечувати тим самим вічність життя свого народу.