Теоретичні основи психології управління

До цих чинників належать:

- психологічне забезпечення професійної діяльності менедже­рів, включаючи вирішення проблем професійного самовизначення управлінців, їхньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації;

- пошук та активізація резервів управлінського персоналу, включаючи оцінку та добір менеджерів для потреб організації;

- оцінювання і поліпшення соціально-психологічного клімату, згуртування персоналу навколо цілей організації, включаючи вдос­коналення стилю і культури ділових взаємостосунків в організації;

- психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, включаючи розробку кадрової політики організації і створення дієвих механізмів управління нею як соціотехнічною системою.

Управління у психології - це свідомий і цілеспрямований про­цес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу для підвищення організованості та ефективності їхньої спільної діяльності.

Ефективність управління проявляється у створенні в соціальній групі позитивного психологічного клімату, спрямованого на зміц­нення згуртованості колективу, зростання задоволення його членів своєю діяльністю.

Найважливішим фактором забезпечення високої якості профе­сійної підготовки державних службовців є активна професійна, інтелектуальна та пізнавальна діяльність людини. Ця діяльність являє собою складний процес в умовах об’єктивно існуючих проти­річ, до яких відносяться:

1) протиріччя між великим обсягом запланованої роботи та дефіцитом часу на її виконання;

2) між об’єктивно поточним, поступовим, багаторічним проце­сом становлення соціальної зрілості майбутнього фахівця і бажанням якомога швидше самоствердитися і проявити себе;

3) між прагненням до самостійності у прийнятті рішень та у погодженні із прийнятим рішенням безпосереднього керівника;

4) протиріччя між особистими прагненнями та принципами лю­дини і посадовими обов’язками та повноваженнями.

Зародившись на перехресті психологічних дисциплін та теорії управління, психологія управління функціонує і розвивається у нерозривному зв'язку як із багатьма суспільними науками (філосо­фія, соціологія, політологія, педагогіка та ін.), так і з тими, що сфокусовані на проблемах управління виробництвом, підприємни­цькою та бізнесовою діяльністю. Особливими є її взаємозв'язки з психологічними дисциплінами: вона послуговується знаннями й багатьма методологічними прийомами загальної психології, психо­логії особистості, психології творчості, соціальної психології, прак­тичної психології, акмеології, вікової і педагогічної психології, психології праці, інженерної психології, економі­чної психології і психології бізнесу, етнопсихології, збагачуючи водночас їх своїми спостереженнями й узагальненнями.