Видатні діячі культури про роль книги у вихованні дітей.

 

Про можливості дитячої книжки впливати на розумовий розвиток дитини писали педагоги, письменники, журналісти – просвітителі К.Ушинський, С.Миропольський, І.Франко, Ю.Сиропятова, В.Лобанов, Є.Єлачич, О.Чепа, А.Ленський, В.Вахтєрєв, А.Острогорський, М.Хмельов, М.Бахтин, Н.Феоктистов, В.Герд, М.Парланд та багато інших. “Для дітей книжка має велике, інколи найважливіше значення: вона їх радість і горе,- зазначав О.Чепа,- книжка у відповідних умовах є чи не самим природним і значним засобом виховання, розвитку та освіти: вона якщо не створює із дитини людину, то допомагає їй стати такою”.

Серед педагогів XIX ст. була поширена думка, що дитяча книжка може бути визнана тільки тоді, коли навчатиме доброму і корисному. Особливої гостроти набула вона у 80-і роки. В силу цього педагоги, науковці, батьки досить критично ставилися як до художніх творів для дітей, так і до їх авторів. Цікава думка і відомого українського письменника І.Франка, який у журналі “Друг” (1876 р.) зазначав, що слід створювати твори, які збуджують розум, облагороджують почуття, будять одночасно розум і дух і становлять, таким чином, здоровий поживок для душі.

Існує думка, що писати для дітей надзвичайно важко, особливо для дітей дошкільного віку. Потрібно мати особливий талант писати про прості речі, на прості теми і при цьому доступно для дитячого розуміння. Так, у статті опублікованій в журналі “Педагогический музей”(1862р.) відзначалось, що можна назвати ряд письменників, твори яких безумовно відповідають інтересам дитячого читання. “Багато оповідань І.Тургенєва (“Муму”, “Бірюк”), Л.Толстого (“Военные рассказы”), Марка Вовчка (“Кармелюк”, “Игрушечка”, “Невольница”), казка Щедріна “Совесть” – це все чудове читання для дітей”. При цьому автори підкреслювали, що і “імена таких гігантів вітчизняної літератури, як Гоголь, Лермонтов, Тургенєв, Пушкін, повинні бути знайомі ще з дитинства”

“Дитина пізнає світ дивуючись, – писав В.О. Сухомлинський, – підліток – захоплюючись і обурюючись, юнак – утверджуючись і одухотворюючись”

“Дитинство – світ складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період, початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для дорослих” Рогачев В. Проблемы становления и развития русской советской детской поэзии 20-х годов. – Свердловск., 1990. – С. 6

 

• Рильський М. „Книга – це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного»

 

(Білецький Д. М., Ступак Ю. П. Дитяча література):«...Дитяча література... є органічною частиною всієї художньої літератури і всіма своїми засобами здійснює спільну всій літературі мету — виховує молоде покоління...

Видатні люди про книги.

Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Тарас Шевченко.

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від Здерев’яніння.

Тарас Шевченко.

Книги – морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той хоч і труду мав досить, Дивні перли виносить. Іван Франко.

Книжки – це величезне багатство. Володимир Сосюра.

Люди перестають мислити, коли перестають читати. Д.Дідро.

Життя без книг – це хата без вікна, Д.Павличко.

Серед книг, як і серед людей, можна потрапити в гарну і погану компанію. К.Гельвецій.

Читаючи в перший раз гарну книгу, ми переживаємо ті ж почуття, як і знайомство з новим другом. Знову прочитати вже прочитану книгу, значить знову побачити старого друга. Вольтер.

Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями бібліотек в особі золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі піску. С.Вавилов.

Кращі з книг – ті, які дають більш за все поживи для роздумів, і при цьому на різні теми. А.Франс.

Книга – це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого старця юнакові, який починає жити. О.Герцен.

Твір, який читають має теперішнє; твір, який перечитують, - має майбутнє. О.Дюма-син.

Яке величезне багатство може бути в маленькій дібраній бібліотеці. Компанія наймудріших і найдостойніших людей, вибрана зі всіх цивілізованих країн світу на протязі тисяч років. Р.Емерсон.

Секрет всесвітнього вічного успіху книги в її правдивості. О.Бальзак

Істинно вчені бувають не ті, що читають багато, але ті, що читають корисне. Арістіпп.

Якщо прочитаєш що-небудь, то із прочитаного запам’ятай собі головну думку. Так поступаю і я: з того, що я прочитав, я обов’язково що-небудь відзначу. Сенека.

Друкувати книжки – це значить друкувати гроші. Народна мудрість.

Читання – ось найкраще навчання. О.Пушкін.

Книги – води ріки, що наповнюють кожного. Давньоруська мудрість.

"Книги - діти розуму" (Джонатан Свіфт),

"Книжки - кораблі думки, що мандрують хвилями часу" (Френсіс Бекон),

"Завдання книг - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його" (Я.Корчак),

"Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення" (В.Сухомлинський).

"Одна мудра книга краща від найбільшого багатства" - перське народне прислів'я

"Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною" В.Сухомлинський

"Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі" Цицерон

"...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги" Т.Г.Шевченко

"Бібліотеки - це скарбниці всіх багатств людського духу" Г.Лейбніц

"Читайте! Нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б сторінки з нової книги " К.Паустовський

V. Рефлексія

Діти ХХІ століття надають перевагу іншим джерелам здобування інформації – широкому розповсюдженню аудіовізуальних засобів масової комунікації – телебаченню, радіо, комп’ютерній техніці. Тож як стверджує всезнаюча статистика, інтерес до читання падає. Причина, здається, лише одна: бути читачем важко. Формування навичок кваліфікованого читача – це складне, але дуже важливе завдання. Один із секретів або ключів до розв’язання цієї проблеми – це зацікавлення книгою. Далі – від зацікавленості, здивування до захоплення художнім твором. Треба лобіювати інтереси письменників на всіх рівнях, використовувати будь-яку нагоду для пропаганди дитячої книги.

“Рекламування” книги – найкращий засіб. Які ж аргументи здатні переконати дитину на користь читання книг?

Студентський міні-проект

Реклама книги

1. У кожному творі є “родзинка”, “ключ”, який відкриває серце читача.

2. Книга стимулює фантазію і вчить нас мислити образами.

3. Книги розширюють обрії нашого світосприйняття.

4. Із книг ми дізнаємося про інші країни, про життя в них.

5. Книги захоплюють і розвивають.

6. Книги ставлять перед нами запитання, над якими варто замислитись.

7. Книги змушують нас замислитись над поняттями “добра і зла”.

8. Книги допомагають нам знайти самих себе і зрозуміти інших.

9. Книга об’єднує покоління.

10. З допомогою книги ми можемо прожити 1000 життів, залишаючись самими собою.

11. Дитяча книга відкриває нам шлях у велику літературу.

12. Дитяча книжка збагачує культуру країни

VІ. Домашня робота

Вивчити матеріал лекції

Дати відповідь на проблемне питання методом «Прес»: Чи потрібно вивчати Дитячу літературу?

Я вважаю

Тому що

Наприклад

Отже

Повторити відомості про фольклор, заповнити дома 1-2 колонки таблиці, використовуючи стратегію «ЗХД»

«Знаємо – хочемо дізнатись – дізнались» -- метод, який дозволяє студентам згадати, що вже знають і сформувати питання пошуку для кращого розуміння теми.

Індивідуальні завдання:

Підготувати повідомлення на тему:

Жанри усної народної творчості, доступні дітям.

І.Франко - видатний дослідник фольклорного процесу в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Вовк О.В. Основні завдання української дитячої літератури// www.chl.kiev.ua/userfiles/file/vipusk20/wolf.doc

 

2. Дитяча_література // http://uk.wikipedia.org/wiki/

 

3. Естетична природа художньої літератури// http://www.ukrlit.vn.ua/article/1226.html

 

4. Камишанова Н. Як зацікавити учня книгою // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – №2. – С. 64.

 

5. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література. – К.: Вища школа, 1988. –165с.