Методи і прийоми фінансового аналізу

Науковий апарат фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових засобів дослідження фінансової діяльності суб’єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об’єктивність та ін.

У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних досліджень. Класифікацію методів фінансового аналізу наведено на рис.1.3.

Рис. 1.3. Класифікація методів фінансового аналізу.

Методи фінансового аналізу поділяють на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

6. Методи дослідження операцій та теорій прийняття рішень – теорії ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

За ознакою предмета, методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик на повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Класифікацію фінансових показників діяльності підприємства за ознаками різних сфер діяльності з погляду різних користувачів інформації наведено в табл.1.3. Ця класифікація відбиває досвід фінансового аналізу у країнах Заходу.

Таблиця 1.3.