ТЕМА: Міграційні процеси і міграційна політика держав.
Причини та проблеми зовнішніх міграційних потоків
Значний вплив на розміщення населення, його чисельність в окремих регіонах світу або на певних етапах розвитку має механічний рух населення, або міграції.
Міграції – це механічний рух населення.
Міграції відігравали визначну роль у розвитку людства, - пригадаємо Велике переселення народів або Великі географічні відкриття. Расова й етнічна різноманітність населення Землі також склалася в результаті міграцій. Саме механічний рух населення виявився причиною утворення міст, міських агломерацій. Деякі сучасні держави світу (США, Канада, Австралія) засновані мігрантами. 3 % населення Землі - понад 190 млн. осіб - сьогодні проживає не в тих країнах, де вони народилися.
На перший Погляд, у переміщенні людей важко виявити певні закономірності, бо досить складно знайти людину, яка прожила на одному і тому ж місці все своє життя. Люди постійно переміщуються: подорожують, їздять у відрядження і на відпочинок, переселяються, - тому їх кількість у певному місці весь час змінюється.
Однак, відомий учений-географ М.М. Баранський стверджував: «Люди - не перелітні птахи, і їх переселення пояснюється не біологічними, а суспільними законами». Давайте визначимо, які закони спричинюють міграції та які наслідки має переселення людей.
Міграції та їх класифікація.
Міграція населення (від лат. Mіgratio - переміщення) - переміщення людей (мігрантів) через кордони тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць зі зміною місця проживання» назавжди або на більш-менш тривалий час.
Для характеристики міграцій використовують різні критерії.
Класифікація міграцій
За причинами | · Економічні, · Політичні, · Релігійні, · Національні, · Екологічні |
За термінами | · Сезонні, · Тимчасові, · Постійні, · Незворотні |
За масовістю | · Одиничні · Масові |
За дальністю | · Міжконтинентальні · Внутрішньоконтинентальні |
За напрямами | · Зовнішні · Внутрішні |
За мотивами | · Примусові · Добровільні |
За способами організації | · Організовані · Неорганізовані |
За правовим статусом | · Легальні · Нелегальні |
Завдання 1.
Наведіть приклади міграцій населення, які різняться за мотивами, причинами, термінами, з якими ви знайомі з попереднього курсу географії.
Еміграція – виїзд за межі держави.
Імміграція – в’їзд в державу на постійне місце проживання.
Маятникова міграція – пересування на місце навчання чи роботи.
У певні періоди зовнішні міграції набувають настільки масовогохарактеру, що в країні еміграції різко скорочується кількість населення, а в країні імміграції механічний приріст населення перевищує природний.
Так, 2/3 приросту населення Ізраїлю забезпечують іммігранти, щорічна імміграція до США становить близько 1 млн. чол., до Канади - 200 тис, до Австралії - 130 тис.
З іншого боку, Ірландія пережила три хвилі еміграції, які зменшили її населення з 8,3 до 3 млн. чол.; Росія та Україна - чотири хвилі, Італія — шість.
Причини зовнішніх міграцій.
Якщо розмістити причини еміграції за ступенем важливості, то на першому місці буде економічна, пов'язана з пошуком роботи, поліпшенням умов життя. Це спричиняє так звану трудову міграцію. Економічні причини обумовили і таке відносно нове міграційне явище, як «відтік інтелекту»: великі заробітні плати в розвинених країнах приваблюють висококваліфікованих фахівців.
Великі хвилі трудової міграції:
1. Хвиля «старої міграції» (перші дві третини XIX ст.) - потік економічних мігрантів з Європи до Америки, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки;
2. Друга хвиля (наприкінці XIX - на початку XX ст.) - переселення селян в роки столипінської земельної реформи, економічне освоєння Сибіру і Далекого Сходу, переселення селян з Європи до Америки внаслідок погіршення рівня життя (картопляний голод в Ірландії, падіння цін на європейську пшеницю);
3. Хвиля «нової міграції» (після Другої світової війни) - переміщення некваліфікованих робітників, науковців і фахівців з відсталих країн до розвинених.
Завдання 2.
Проаналізуйте карти атласу та діаграми в підручнику, визначте основні напрями сучасної міграції та поясніть їхні причини.
Сучасна міжнародна міграція робочої сили зумовлена відносним перенаселенням і, відповідно, низьким рівнем соціально-економічного розвитку десятків слаборозвинених країн. До початку 1990-х рр. половину з 20 млн. іммігрантів у розвинених державах Заходу складали вихідці зі слаборозвинених країн. Максимальна кількість іммігрантів - 13 млн.чол. - припадає на країни Європейського Союзу, іншими центрами імміграції є США, країни Перської затоки, Південна Африка.
Політичні міграції спричинені війнами, революціями, ліквідацією колоній, зміною державних кордонів тощо. Політична еміграція у значних масштабах відбувалася після Жовтневої революції в Росії, Першої і Другої світових війн. У 90-х роках XX ст. найбільші потоки емігрантів спостерігалися на Балканах після громадянської війни, що стала наслідком розпаду Югославії на ряд суверенних держав.
Релігійні міграції, як правило, пов'язані із паломництвом до святинь: Єрусалима, Мекки та ін.
Типовим прикладом міграцій на національному підґрунті є переселення євреїв з усього світу до Ізраїлю, який було створено у 1948 р.
Останнім часом до головних причин міграцій додалася ще одна — екологічна. Люди залишають райони екологічних катастроф, де існує загроза для їх здоров'я і життя (ЧАЕС, Приуралля).
Країни з високими показниками міграції (2000-2005 рр.) | ||
Місце | Країна | Сальдо імміграції (тис. осіб) |
США | ||
Іспанія | ||
Італія | 112$ | |
Канада | 104І | |
Німеччина | ||
Місце | Країна | Сальдо еміграції (тис. осіб) |
Мексика | ||
Китай | ||
Індія | ||
Іран | ||
Пакистан |