Іванна Макух-Федоркова
(м. Чернівці)
Наукове вивчення впливу ЗМІ в дослідженнях американського політолога Гарольда Лассуелла
Іванна Макух-Федоркова Наукове вивчення впливу ЗМІ в дослідженнях американського політолога Гарольда Лассуелла У даній статті аналізується соціологія розвитку масової комунікації та основні етапи формування впливу ЗМІ на суспільство на прикладі наукової спадщини американського політолога Гарольда Лассуелла. Розкривається історія створення низки оригінальних теорій масової комунікації та зосереджується увага на розробці першої концепції теорії пропаганди. Наголошується на вагому внеску наукових досліджень Лассуелла в американську комунікативістику 20-70-х років ХХ ст., а також застосуванні принципово нового аналітичного інструментарію та біхівіористської методології в історії політичної науки. Зосереджена увага на значенні та важливості наукових праць дослідника в осмисленні суспільно-політичних проблем ХХ століття та формуванні англо-американського напрямку політології.
Ключові слова: соціологіямасової комунікації, теорія пропаганди, американська комунікативістика, мас-медіа, біхевіористський підхід, психоаналітична теорія Фрейда, контент-аналіз.
Иванна Макух-Федоркова Научное изучение влияния СМИ в исследованиях американского политолога Гарольда Лассуелла. В данной статье анализируется социология развития массовой коммуникации и основные этапы формирования влияния СМИ на общество на примере научного наследия американского политолога Гарольда Лассуелла. Раскрывается история создания ряда оригинальных теорий массовой коммуникации и сосредоточивается внимание на разработке первой концепции теории пропаганды. Отмечается весомый вклад научных исследований Лассуелла в американскую комуникативистику 20-70-х годов ХХ века, а также применение принципиально нового аналитического инструментария и бихивиористской методологии в истории политической науки. Сосредоточенно внимание на значении и важности научных трудов исследователя в осмыслении общественно-политических проблем ХХ века и формировании англо-американского направления политологии.
Ключевые слова: социология массовой коммуникации, теория пропаганды, американская комуникативистика, масс-медиа, бихевиористский подход, психоаналитическая теория Фрейда, контент-анализ.
Ivanna Makukh-Fedorkova. The Scientific Investigation of the Influence of Media in the Studies of American Political Scientist Harold Lasswell.
The present article deals with the sociology of development of mass communication and the main stages of the media’s influence on the society on the example of the scientific heritage of American political scientist Harold Lasswell. The author uncovers the history of creation the number of original theories of mass communication and focuses on development of the first conception of theory of propaganda. The weighty contribution of Lasswell’s scientific researches in American communication studies of 20-70s of XX century and the use of new analytical tools and behaviorism methodology in the history of political science are being emphasized. The author also focuses on meaning and importance of researcher’s studies in understanding the social and political problems of XX century and shaping of English and American direction in political science.
Keywords: sociology of mass communication, propaganda theory, American communication studies, media, behavioral approach, psychoanalytic theory of Freud, content analyses.
Однією із основних тенденцій розвитку сучасного суспільства є різке зростання значення інформаційних технологій, які серйозним чином впливають на зміни, що відбуваються в соціальні структурі суспільства, економіці, на розвитку інститутів демократії. Швидкими темпами також розвиваються засоби масової інформації, адже за останні два десятиліття світ перетворився в глобальне інформаційне село, що позначилось на усіх сферах розвитку журналістики, яка функціонує в системі масових комунікацій і відіграє надзвичайно важливу роль в сучасних умовах. Історія вивчення масової комунікації багата та різноманітна, оскільки більше півстоліття вона була предметом самостійних досліджень, хоча на базі інших дисциплін її вивчають близько ста років. Проблематика досліджень розширялась по мірі виникнення і поширення нових способів передачі інформації. Після книг, газет і журналів прийшло радіо, ефірне ТБ, кабельне ТБ і супутникове мовлення, а також Інтернет. Поширення нових технологій ставить перед наукою завдання виявити їх значення для суспільства та мас-медіа.
Соціологія масових комунікацій в ХХ столітті активно розвивалась в країнах США та Європи, адже різкі соціальні зміни, що відбулись у вказаний хронологічний проміжок часу дали серйозний поштовх до наукових досліджень в цій царині. У той же час вітчизняні наукові дослідження масової комунікації знаходяться тільки на стадії становлення. Виходячи з того, що мас-медіа перетворились в могутній владний механізм та ефективний інструмент соціальних установок важливо простежити основні етапи формування впливу ЗМІ на суспільство на прикладі наукових досліджень американського політолога та соціолога Гарольда Дуайта Лассуелла (1902-1978). Адже саме в США феномен масових комунікацій набув серйозного наукового розвитку, недаремно в другій половині ХХ століття в більшості англомовних країн вивчення впливу засобів масової інформації на аудиторію сформувало окрему галузь теорії комунікації – «media effects» (вплив ЗМК). Більше того, Гарольд Лассуелл відноситься до плеяди тих американських політологів, які обґрунтували нові методи дослідження внутрішньої та зовнішньої політики США. За підтримки Чикагського університету Чарльз Мерріам, Гарольд Лассуелл та Ганс Моргентау створили і утвердили в американській політичній науці школу прагматизму та політичного реалізму [7]. Саме в обличчі цих теоретиків американська громадськість отримала достойних захисників суспільного і політичного устрою США.
Значення наукових ідей американського політолога, соціолога в сфері досліджень масової комунікації Г. Лассуелла вагоме не тільки через внесок в американську комунікативістику 20-60-х років ХХ ст., а як класика світової науки, бо саме ним була розроблена перша концепція пропаганди [9, 10, 11]. Перші справжні теорії, в центрі уваги яких виявились мас-медіа, були теорії пропаганди, які аналізували мас-медіа та їх вплив, пояснювали, як за допомогою інформації переконати, навіть заставити тисячі або мільйони людей сприйняти найбільш екстремальні та неординарні точки зору.
Найбільш чітко погляди дослідника на важливість пропаганди у війні були обґрунтуванні у праці «Техніка пропаганди в світовій війні» (1927 р.) [3]. Ця робота була його темою дисертації, в якій Лассуелл на основі величезного емпіричного матеріалу (інформації із масових видань Англії, Швейцарії, Німеччини і Франції) провів контент-аналіз повідомлень пропаганди в роки Першої світової війни. Дослідник чітко зауважив, що історія Першої світової війни показала, що вона велась на трьох фронтах: військовому, економічному та інформаційному (пропагандистському). Для успішного ведення бойових дій під час Першої світової війни потрібна була мобілізація усіх виробничих потужностей, на яких заради перемоги повинно було добровільно та з повною віддачею сил працювати громадянське населення. В кожній країні, що вступила у війну, в терміновому порядку потрібно було зміцнити зв’язки між населенням та суспільством, підвищити лояльне ставлення громадян до політики держави, навіяти ненависть до ворога та заставити їх думати перш за все про свою батьківщину. Задля досягнення цих надзвичайно важливих цілей було використано пропаганду, яка втілювалась найрізноманітнішими засобами: новини, фотографії, кінофільми, книги, проповіді, листівки, плакати, радіосигнали та ін. Від громадян очікували любові до своєї країни, ненависті до ворога і жертв заради перемоги. Воюючі країни розповідали один одному відверту брехню, а мас-медіа доносили її до людей і більшість в неї щиро вірила. Переконання такого масштабу за допомогою засобів масової інформації проводилось майстерно та було чітко скоординовано. Усі ці пропагандистські зусилля базувались на одній простій теорії масової комунікації типу «стимул-реакція», яка чітко відповідала уявленням про масове суспільство. Згідно неї, мас-медіа спроможні донести до кожної людини хитромудро складені стимули, які однаково сприймуть усі люди, і реакція на них також буде більш менш однакова. Гарольд Лассуелл досить об’єктивно проаналізував силу військової пропаганди та роль мас-медіа в масовому суспільстві, на його думку, медіа спроможні сформувати громадську думку та схилити маси людей до будь-якої точки зору. Ще в 1927 році він чітко визначає пропаганду як «управління колективними установками» за допомогою маніпулювання значимими символами» [3]. На думку дослідника пропаганда не може бути «поганою» чи «хорошою», вона є спробою змінити світогляд людей, також це «інструмент тотальної політики разом із дипломатією, економічними заходами і збройними силами» [3].
Продовжуючи науковий внесок в теорію масової комунікації Г. Лассуелла, варто згадати, що важливою сторінкою біографії американського дослідника є те, що у 1918 році у віці 16-ти років він поступив до Чикагського університету, в якому вже на той час сформувалась відома «чикагська школа» соціології і де в 1926 році Гарольд захистив дисертацію, отримавши ступінь доктора політичних наук. Його науковим керівником був уже згадуваний вище Чарльз Мерріам (1874-1955 рр.), який в політичній науці дотримувався методологічних принципів біхевіоризму, а також будучи деканом факультету політичних наук Чикагського університету, створив сприятливі умови для студентів, які надавали перевагу застосуванню психологічних досліджень в традиційних методах аналізу Якраз цей провідний американський політолог Ч. Мерріам підштовхнув Лассуелла не тільки до вивчення політичної поведінки (а не політичних ідей) в політології, але запропонував досліджувати пропагандистські матеріали за допомогою кількісного методу аналізу документів – контент-аналізу [4]. Г. Лассуелл працював в психіатричних клініках і лікарнях, проводячи психологічні дослідження, активно використовуючи при цьому психоаналітичну теорію З. Фрейда. Серед тих, хто також серйозним чином вплинув на формування його уявлень, були А. Адлер, К. Юнг, У. Уайт, Г. Саллівен, Н.Р.С. Льюіс, Т. Рейн, К. Хорні, Ш. Ференці, Ф. Александер [6]. Важливим є те, що Гарольд Лассуелл одним з перших дослідив проблему кількісного контент-аналізу політичної комунікації, а також активно використав методи соціальної психології, психоаналізу і психіатрії у вивченні політичної поведінки і пропаганди, визначив важливу роль масової комунікації в оформленні, поширенні та відтворенні символіки політичної влади.
У процесі формування теорії пропаганди Лассуелл поєднав біхевіоризм з фрейдизмом, тим самим обґрунтував свій погляд на медіа та їх роль. Цікаво зауважити, що вперше вивченням психології «стимул-реакція» зайнявся американський психолог Джон Б. Уотсон (засновник біхівіоризму), який проводив досліди над тваринами. Він стверджував, що всі вчинки людини є реакцією на зовнішні стимули. Саме ці біхівіористські поняття часто використовували перші теоретики медіа, оскільки вони вважали, що засоби масової інформації створюють і виробляють такі стимули, які викликають миттєву реакцію. Прикладом можуть служити нацистські пропагандистські фільми: жахливі образи євреїв та розумово хворих цілком були спроможні викликати негативну реакцію.
У свою чергу, фрейдистська теорія, сильно відрізнялася від біхевіоризму, оскільки Зігмунд Фрейд скептично відносився до спроможності людей здійснювати ефективний свідомий і раціональний контроль над своїми вчинками. Коротко нагадаємо, що Фрейд запропонував розділити розумовий досвід на свідомий і підсвідомий, а структуру психіки особистості – на боротьбу один з одним частин Воно (Ід), Я (Еґо) та Над-Я (Супер-Еґо). Ід (Воно) – примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості (сон, їжа, одяг). Еґо (Я) – це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. З метою перетворення і реалізації потреб у соціально прийнятному контексті, Еґо черпає з Ід частину енергії, забезпечуючи безпеку і самозбереження організму. Воно використовує стратегії осмислення і сприйняття у своєму прагненні задовольняти бажання і потреби..Коли розумна частина Его поступається Воно, яке прагне до задоволення, людина впадає в істерію. Супер-Еґо – останній компонент особистості, що розвивається, визначає систему цінностей, норм і етики, розумно сумісних з тими, що прийнято в оточенні індивідуума [Див. детально 2].
Теоретики пропаганди використовували фрейдизм, адже зазначали, що сила психологічного впливу буде найбільш ефективна у випадку прямої апеляції до Воно і його стимулу стримати Его. Більше того, на основі поєднання елементів біхевіоризму і фрейдизму часто створювались теорії, які вважали, що індивід не спроможний на раціональний самоконтроль. Припускалось, що люди вкрай вразливі до маніпуляції медіа; стимули медіа і Воно можуть викликати такі сильні дії, яким не зможе протистояти Его і Супер-Его. Виглядає все досить правдоподібно, адже ця точка зору пояснює ситуацію у випадку з фашистською Німеччиною. Перед приходом Гітлера до влади Німеччина відносилась до числа найбільш культурних і цивілізованих країн, проте якимось чином культурна еліта прийняла нацизм і вся країна перетворилась у варварів.
Наголошуючи на теоретичних розробках Г. Лассуелла, важливо зауважити, що в роки Першої світової війни сформувались перші уявлення про природу і силу масової комунікації, щоправда вони ще були не узагальнені, втім ретроспективно одну із теорій було обґрунтовано і вона отримала назву «магічної кулі». ( В науковій літературі можна також зустріти й інші назви цієї концепції, наприклад «теорія чарівної кулі», «теорія золотої кулі», «теорія ін’єкцій»). Суть цієї концепції полягає в тому, що повідомлення мас-медіа сприймається усіма членами аудиторії абсолютно однаково і викликає неминучу, миттєву і безпосередню реакцію. Метафора Г. Лассуелла, що стала класикою теорії комунікації полягає в тому, що інформація наче «магічна куля» потрапляє із мозку однієї людини в мозок іншої та автоматично трансформує ідеї, почуття, знання або мотивацію [1, с. 39]. Дана модель повністю відповідала духу військового часу і теоретичним світоглядам соціології і психології того історичного періоду. Крім того, військова пропаганда мала величезний вплив, а сила засобів масової інформації була настільки великою, що Гарольд Лассуелл назвав їх «новим молотом та ковадлом соціальної солідарності» [9, p. 221]. Проте, варто сказати, що з позиції сучасного розвитку масових комунікацій дана модель виглядає досить примітивною та наївною, та й згодом по мірі розвитку американського та європейського суспільств, особливо після Другої світової війни погляди Г. Лассуелла змінилися і сам дослідник визнав «теорію магічної кулі» хибною. І це цілком зрозуміло, адже дана теорія не відповідала основам американської політичної системи і демократичного управління. Теоретики пропаганди намагались зрозуміти і розширити дану дилему, мовляв громадськість потрібно вчити протистояти пропаганді, адже вона порушує основні правила рівноправної демократичної політичної комунікації. Серед теоретиків точились дискусії, що з тотальною пропагандою потрібно боротися усіма можливими методами, і згодом, це призвело до народження нових непомітних і завуальованих форм впливу на масову свідомість, так званої «білої пропаганди», яка лягла в основу рекламних компаній вже після Другої світової війни. В науковому плані на методологічному рівні теоретики соціології масових комунікацій обґрунтували теорію «ефектів мас-медіа», «двоступеневу модель», «модель лідера думки», «модель спіралі мовчання» і т.д. Суть полягала в тому, що на громадськість можна впливати без примусу і тиску, м’якими методами впливу, тим самим добиватися потрібного результату (цей аспект варто детально розкрити в окремій науковій статті). У той же час, варто зазначити, що на сучасному етапі теорія «магічної кулі» в окремих своїх рисах проявляється в рекламі, адже засоби масової інформації спроможні змусити людей купувати продукти в небаченій кількості і асортименті [5].
В своїй праці «Світова політика і особисте відчуття небезпеки» (1935 р.) [10] дослідник фактично відмовляється від теорії «магічної кулі» і чітко наголошує, що сила пропаганди пояснюється не стільки суттю чи привабливістю конкретних повідомлень, скільки вразливістю свідомості середньо статистичної людини. Вчений стверджував, що економічна криза та зростаючий політичний конфлікт можуть викликати масовий психоз і люди стають вразливими навіть до грубих форм пропаганди. Зокрема, коли конфлікт зростає до такого рівня, як в Німеччині в період кризи, уся країна може стати психологічно неврівноваженої та піддатливою до маніпулювання. Американський дослідник дійшов висновку, що навіть відносно доброякісні форми конфлікту по своїй суті патологічні [10].
На цьому етапі теоретик вже чітко зрозумів і переконливо наголошував, що пропаганда – це щось значно більше, аніж просте використання медіа, адже людей потрібно поступово готувати до прийняття абсолютно нових ідей, а у самого комунікатора повинна бути розроблена довгострокова стратегія, в ході якої можна було б поступово і обережно втілювати, а потім культивувати нові ідеї та образи. Потрібно створити символи і постійно вчити людей зв’язувати з ними конкретні емоції. У випадку успіху цих стратегій культивацій отримаємо те, що Лассуелл називав колективними і еталонними символами [1, с. 41]. Еталонні символи асоціюються із сильними емоціями, і якщо ними користуватися правильно, то можна викликати масштабні масові дії позитивної спрямованості. На відміну від теорії «магічної кулі», нова теорія Г. Лассуелла пропонувала тривалий і надзвичайно складний процес підготовки. Також дослідник стверджував, що раніше поширення еталонних символів здійснювалось безсистемно, тому пропонував передати контроль над пропагандою через медіа новій еліті – науковій технократії, яка повинна була б використовувати свої знання тільки з позитивними і добрими намірами. Ідею такої технократії, висловлену Лассуеллом, розділяло багато інших членів суспільної еліти, особливо вчені та лідери громадської думки, в тому числі Уолтер Ліппман, автор колонки в газеті «Нью-Йорк таймс».
Під час Другої світової війни американський політолог працював в якості керівника Експериментального відділу по вивченню комунікацій військового часу, що розміщена в Бібліотеці конгресу США у Вашингтоні. Впродовж 1939-1940 рр. Гарольд Лассуелл був найбільш активним учасником семінару по масовій комунікації, організованим Фондом Рокфеллера, і саме в цей період він описав процес масової комунікації у вигляді моделі, що в подальшому отримала в науковій літературі такі назви: лінійна, односпрямована, біхівіористська, соціолінгвістична. Цямодель в однаковій мірі могла бути використана для аналізу масової комунікації і для будь-якої комунікативної дії, які розкриваються по мірі відповіді на послідовно сформульовані запитання: «ХТО – говорить ЩО – по ЯКОМУ КАНАЛУ – КОМУ – з ЯКИМ ефектом», проте, опублікована вона була науковцем пізніше, а саме у 1948 році [12]. У відповідності із структурою Лассуелл виділяє відповідні розділи дослідження комунікації, кожен з яких дає відповідь на відповідні запитання: аналіз управління процесами (масової комунікації): при відповіді на питання «хто?» розглядаються фактори, які відкривають і спрямовують сам акт комунікації (в першу чергу це сам комунікатор); аналіз змісту повідомлень включає в себе статистичний аналіз частоти згадуваних тих чи інших фактів і подій в засобах масової інформації; аналіз засобів і каналів, з використанням яких передаються повідомлення (для масової комунікації це аналіз роботи самих медіа), а також виявлення засобів, які найбільше підходять характеру передачі повідомлень та є прийнятними для одержувача (наприклад, не використовувати телефон для спілкування з глухим абонентом чи комп’ютерний зв'язок для передачі повідомлення незрячій людині); аналіз аудиторії (масової, спеціалізованої) є надзвичайно важливим етапом для результативної комунікації. Задля вирішення цього завдання залучаються соціологічні служби, результати діяльності яких використовуються професійними мовленнєвими корпораціями, рекламодавцями і т.д.; «з яким ефектом?» – аналіз результатів («ефектів») комунікаційного впливу [8].
Модель Лассуелла набула визнання як одна з провідних парадигм теоретичного осмислення комунікації. Згодом, у 1968 році на Міжнародній конференції в Індії у своїй доповіді, присвяченій порівняльному аналізу соціальних процесів, Г.Лассуелл запропонував більш докладну версію своєї моделі комунікації. Вона також передбачає вивчення процесу комунікації за допомогою відповідей на такі запитання: Хто? – З яким наміром? – В якій ситуації? – З якими ресурсами? – Використовуючи яку стратегію?
Питання „Хто?” пов’язане із визначенням джерела інформації, яке не завжди співпадає із комунікатором, що безпосередньо її передає; питання „З яким наміром?” є ключовим, адже саме наміри (цілі) комунікації впливають на добір адекватних засобів (комунікатора, повідомлення, каналу), вибір цільової аудиторії тощо; питання „В якій ситуації?” пов’язане із визначенням, в якій ситуації – сприятливій, несприятливій чи нейтральній – здійснюється комунікативний акт. При цьому необхідно встановити наявність природних та штучних комунікативних бар’єрів та спробувати мінімізувати їх вплив; питання „З якими ресурсами?” полягає у визначенні ресурсів комунікації, до яких належать самі комунікатори, їх інформаційні та фінансові ресурси, а також комунікативні технології, прийоми, методи тощо; питання „Використовуючи яку стратегію?” пов’язане із правильним вибором стратегії, а отже – найбільш ефективного способу досягнення мети. Стратегія комунікації визначається в першу чергу характером мети, особливостями аудиторії, наявністю ресурсів [8].
Ця теоретична концепція була розроблена на основі досвіду ведення пропаганди в армійських підрозділах під час Другої світової війни, наголошувалось, що основні функції масової комунікації – це спостереження за середовищем, кореляція різних частин суспільства і передача соціокультурної спадщини, а суть пропаганди визначається як «управління колективними установками шляхом маніпулювання значимими символами» [12]. Слід зазначити, що Гарольд Лассуелл розглядав комунікацію як складний процес, який має свої соціальні функції, внутрішню структуру і загальну спрямованість: «будь-який процес комунікації можна розглядати з точки зору структури і з точки зору функції, іншими словами, з позиції структурного і функціонального аналізу» [12]. Оскільки комунікації пронизують усі форми життя, функції соціальної комунікації дуже схожі з процесами управління в живому організмі, тому важлива її роль полягає у підтримці рівноваги будь-якої системи.
Наостанок варто також підкреслити розробку Лассуеллом принципово нового аналітичного інструментарію і відкриття нової біхівіористської методології в політичній науці. Він є основоположником багатьох напрямків аналізу політичних феноменів (наприклад, політичного психоаналізу, дослідження політичних еліт, що отримало назву демократичного елітизму, структурно-функціонального аналізу соціальної комунікації і т.д.) в рамках біхевіористського підходу. В цьому контексті важливо згадати, що одними із найбільш відомих праць дослідника, в яких розкривається проблема психоаналізу в політиці є «Психопаталогія і політика» (1930 р) та «Світова політика і особиста небезпека» (1935 р.). Г. Лассуел дослідив багатовимірний феномен влади, розглянув формальні політичні інститути та приховані мотиви поведінки індивіда в сфері політики, психологічні аспекти політичного процесу, неоднозначність і складність владних відносин.
Значення наукової спадщини «батька-засновника» біхівіористського підходу Лассуелла в політичній науці полягає в тому, що його погляди чітко відображають загальні тенденції розвитку англо-американської політичної науки. Більше того, у багатьох напрямках він виступав новатором і основоположником, важливо також те, що він відобразив і осмислив важливі політичні проблеми ХХ століття, адже період наукової діяльності дослідника охоплює більше п’яти десятиліть – з середини 20-х років і до кінця 70-х років. Ідеї Лассуелла стали основою багатьох теорій західних вчених, а індекс його творів, які використовували теоретики в цитатах у 70-х рр. був одним із найвищих.
Підсумовуючи вище викладене, варто впевнено зазначити, що на сьогодні результати науково-дослідницької діяльності Гарольда Лассуелла представляють собою класичну спадщину не тільки для політологів, політичних психологів, соціологів, але й для спеціалістів в сфері соціології, психології масової комунікації, соціології та психології пропаганди.
Джерела та література
1. Бакулев Г.П. Массовая коммуникация. Западные теории и концепции. / Г.П. Бакулев. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 176 с.
2. Бенеш Гельмут Психологія: Довідник: Пер. з нім. / Наук. ред Васютинський В.О. – К.: Знання-Прес. – 510 с.
3. Гарольд Ласвель Техника пропаганды в мировой войне. – М.Л.: Отдел военной литературы, 1929. – 199 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: zvi-aoi.narod.ru/lasvel.doc
4. Гнатюк О.Л. Из истории американской коммуникологии и коммуникативистики: Гарольд Лассуел (1902-1978). – Режим доступу: Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». СПб: СПбГПУ, 2004. – С. 11-20. – Режим доступу: http://www.russcomm.ru/rca_biblio/g/gnatuk.shtml
5. Концепции пропаганды Г. Лассуелла и У. Липпмана [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ref365.ru/ref_6b598ab7ed608bbdf88ade100b74bc00.html
6. Кроткова Н. Разроботка Г.Д. Лассуэллом методов политического психоанализа [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.novsu.ru/npe/files/um/1412/bg/shell/arh/stat/staty/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9D.%20%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0%20%D0%93.%D0%94.%D0%9B%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%83%D1%8D%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BC%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0.htm
7. Кто стоял у истоков американской политической науки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iplp_kspd_Demidov%20A.%20Fedoseev%20A.%20Osnovi%20politologee/130.html
8. Модель Лассуэлла [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://its-journalist.ru/Articles/model._lassue-lla.html
9. Harold D LassWell Propaganda Technique in the World War. – New York: Peter Smith, 1938/1927. – 259 p. [Electronic resource] LassWell H.D. – Mode of access: http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=mdp.39015000379902;view=1up;seq=327
10. Harold D LassWell World Politics and Personal Insecurity. – McGraw-Hill Book Company, 1935 – 307 p.. [Electronic resource] LassWell H.D. – Mode of access: http://www.policysciences.org/classics/world_politics.pdf
11. Harold D LassWell Propaganda, Communication and Public Order. (with Smith B. L., Casey R. D.) – Princeton, 1946. [Electronic resource] LassWell H.D. – Mode of access: http://hobby.rin.ru/novosti/44391/Vybiraem_velosiped__Chast__3_.html
12. Harold D LassWell The Structure and Function of Communication in Society // Communication of Ideas / Ed. By L. Bryson. – N.Y., 1948. [Electronic resource] LassWell H.D. – Mode of access: http://www.twirpx.com/file/365721/
Sociology of mass communication has been developed in USA and Europe during XX century as drastic changes that have been taken place in mentioned period gave the serious push for scientific research in this field. Following the argument that the media was turned into a mighty powerful mechanism and effective tool of social attitudes it is important to observe the main stages of the media’s influence on society on the example of scientific researches of American political scientist and sociologist Harold Lasswell (1902-1978). The phenomenon of mass communication has become the object of scientific development in USA. The investigation of the media’s influence on society has formed the separate branch of communication theory – “media effects” in the second half of XX century. Harold Lasswell is a classic author of world science. His scientific ideas are very important due his significant contribution in American communication studies in 20-60s of XX century. He has developed the first concept of propaganda.
Lasswell’s opinion on importance of propaganda in the war was proved the most clearly in his work “Propaganda Technique in the World War” (1927). It was the topic of his thesis, where he used content analysis of messages of propaganda in the First World War. He based on huge empirical material (information from media in England, Switzerland, Germany and France). The researcher noticed that the First World War was conducted on three fronts: military, economic and informational (propaganda) fronts. All propaganda efforts were based on the theory “stimulus – reaction” which correlated with all the ideas about mass society. According to this theory the media are able to inform every person about some intricate stimuli, equally understood by all people and their reaction to them will be more or less the same. Harold Lasswell analyzed the military power of propaganda and the role of media in mass society rather objectively. In his opinion the media are able to shape public opinion and persuade the people in any point of view. As early as in 1927 he defined propaganda as “management of collective attitudes” by means of manipulation of significant symbols. In the course of formation the propaganda theory Lasswell combined behaviorism with Freudianism. In this way he justified his opinion on the media and its role. In addition, the first ideas about nature and power of mass communication were formed during the First World War. But they were not generalized though in retrospect one of the theories was reasonable and it was called “magic bullet” (It is possible to meet other names of this concept, such as “magic bullet theory”, “golden bullet theory”, “injection theory” in science literature). The matter of this concept is that media’s message is perceived by all members of society in the same way and it causes inevitable and immediate response.
According to modern development of mass communication this theory looks rather primitive and sophisticated. Later, Lasswell changed his point of view and recognized the fallacy of “magic bullet” theory, especially after the World War II according to the development of American and European societies. In his work “World Polities and Personal Insecurity” (1935) the researcher actually declaimed the “magic bullet” theory and clearly emphasized that the power of propaganda did not depend on the essence or attractiveness of messages. It depended on average person’s mind. The scientist argued that the economic crisis and growing political conflict were able to cause mass psychosis and people became vulnerable even to rough forms of propaganda. In particular, when the conflict grows to such a level as in Germany during the crisis, the whole country may become psychologically unbalanced and pliant to manipulation. At this stage the theorist understood and emphasized that propaganda was much more than simple use of media. Because people should be gradually prepared for receiving of absolutely new ideas and communicator should have a long-term strategy. In the course of this strategy new ideas and images should be realized and cultivated gradually and carefully.
During 1939-1940 Harold Lasswell was the most active participant of mass communication workshop which was organized by Rockefeller Foundation. In this period he described the process of mass communication as a model and later it received the name of linear, unidirectional, behaviorism, sociolinguistic in scientific literature. This model could be used equally for analysis of mass communication and for any communicative action revealed by consistently formulated questions “Who says – What is said – Which channel – To whom – What effect”. The researcher published it later, in 1984. The development of this theoretical conception is based on the experience of propaganda in army units during the World War II. It was emphasized that the main functions of mass communication are observation of environment, correlation of different part of society and transmission of socio-cultural heritage. Later, Lasswell suggested his version of model of mass communication in details in 1968, at the International Conference in India. It included studying of mass communication using the answers to the following questions “Who? - With what intention? – In what situation? - What are the resources? - What strategy is used? ”.
Lasswell fundamentally developed new analytical tools and discovered new behaviorism methodology in political science. He is the founder of many areas of analysis of political phenomena (political psychoanalysis, democratic elitism, structural and functional analysis of social communication, etc.) in the context of behaviorism. The most famous researcher’s works about psychoanalysis in politics are “Psychopathology and Politics” (1930) and “World Politics and Personal Insecurity” (1935). Lasswell explored the phenomenon of power, the formal political institutions and the hidden motives of behavior of individual in politics, psychological aspects of the political process, the ambiguity and complexity of power relations.
Lasswell is the “father” of behaviorism approach in political science and his scientific heritage is very important. His views reflect the general trends of development of English and American political science. He was innovator and founder in many directions. He comprehended and reflected the important political problems of XX century, because the period of his scientific work embraces more than five decades - from 20s to 70s. American public received the worthy defender of social and political structure of USA: such theorist as Harold Lasswell.
Соціологія масових комунікацій в ХХ столітті активно розвивалась в країнах США та Європи, адже різкі соціальні зміни, що відбулись у вказаний хронологічний проміжок часу дали серйозний поштовх до наукових досліджень в цій царині. Виходячи з того, що мас-медіа перетворились в могутній владний механізм та ефективний інструмент соціальних установок важливо простежити основні етапи формування впливу ЗМІ на суспільство на прикладі наукових досліджень американського політолога та соціолога Гарольда Дуайта Лассуелла (1902-1978). Адже саме в США феномен масових комунікацій набув серйозного наукового розвитку, недаремно в другій половині ХХ століття в більшості англомовних країн вивчення впливу засобів масової інформації на аудиторію сформувало окрему галузь теорії комунікації – «media effects» (вплив ЗМК). Значення наукових ідей американського політолога, соціолога в сфері досліджень масової комунікації Г. Лассуелла вагоме не тільки через внесок в американську комунікативістику 20-60-х років ХХ ст., а як класика світової науки, бо саме ним була розроблена перша концепція пропаганди.
Найбільш чітко погляди дослідника на важливість пропаганди у війні були обґрунтуванні у праці «Техніка пропаганди в світовій війні» (1927 р.). Ця робота була його темою дисертації, в якій Лассуелл на основі величезного емпіричного матеріалу (інформації із масових видань Англії, Швейцарії, Німеччини і Франції) провів контент-аналіз повідомлень пропаганди в роки Першої світової війни. Дослідник чітко зауважив, що історія Першої світової війни показала, що вона велась на трьох фронтах: військовому, економічному та інформаційному (пропагандистському). Усі ці пропагандистські зусилля базувались на одній простій теорії масової комунікації типу «стимул-реакція», яка чітко відповідала уявленням про масове суспільство. Згідно неї, мас-медіа спроможні донести до кожної людини хитромудро складені стимули, які однаково сприймуть усі люди, і реакція на них також буде більш менш однакова. Гарольд Лассуелл досить об’єктивно проаналізував силу військової пропаганди та роль мас-медіа в масовому суспільстві, на його думку, медіа спроможні сформувати громадську думку та схилити маси людей до будь-якої точки зору. Ще в 1927 році він чітко визначає пропаганду як «управління колективними установками» за допомогою маніпулювання значимими символами». У процесі формування теорії пропаганди Лассуелл поєднав біхевіоризм з фрейдизмом, тим самим обґрунтував свій погляд на медіа та їх роль. Крім того, в роки Першої світової війни сформувались перші уявлення про природу і силу масової комунікації, щоправда вони ще були не узагальнені, втім ретроспективно одну із теорій було обґрунтовано і вона отримала назву «магічної кулі». ( В науковій літературі можна також зустріти й інші назви цієї концепції, наприклад «теорія чарівної кулі», «теорія золотої кулі», «теорія ін’єкцій»). Суть цієї концепції полягає в тому, що повідомлення мас-медіа сприймається усіма членами аудиторії абсолютно однаково і викликає неминучу, миттєву і безпосередню реакцію. Проте, варто сказати, що з позиції сучасного розвитку масових комунікацій дана модель виглядає досить примітивною та наївною, та й згодом по мірі розвитку американського та європейського суспільств, особливо після Другої світової війни погляди Г. Лассуелла змінилися і сам дослідник визнав «теорію магічної кулі» хибною. В своїй праці «Світова політика і особисте відчуття небезпеки» (1935 р.) дослідник фактично відмовляється від теорії «магічної кулі» і чітко наголошує, що сила пропаганди пояснюється не стільки суттю чи привабливістю конкретних повідомлень, скільки вразливістю свідомості середньо статистичної людини. Вчений стверджував, що економічна криза та зростаючий політичний конфлікт можуть викликати масовий психоз і люди стають вразливими навіть до грубих форм пропаганди. Зокрема, коли конфлікт зростає до такого рівня, як в Німеччині в період кризи, уся країна може стати психологічно неврівноваженої та піддатливою до маніпулювання. На цьому етапі теоретик вже чітко зрозумів і переконливо наголошував, що пропаганда – це щось значно більше, аніж просте використання медіа, адже людей потрібно поступово готувати до прийняття абсолютно нових ідей, а у самого комунікатора повинна бути розроблена довгострокова стратегія, в ході якої можна було б поступово і обережно втілювати, а потім культивувати нові ідеї та образи.
Впродовж 1939-1940 рр. Гарольд Лассуелл був найбільш активним учасником семінару по масовій комунікації, організованим Фондом Рокфеллера, і саме в цей період він описав процес масової комунікації у вигляді моделі, що в подальшому отримала в науковій літературі такі назви: лінійна, односпрямована, біхівіористська, соціолінгвістична. Цямодель в однаковій мірі могла бути використана для аналізу масової комунікації і для будь-якої комунікативної дії, які розкриваються по мірі відповіді на послідовно сформульовані запитання: «ХТО – говорить ЩО – по ЯКОМУ КАНАЛУ – КОМУ – з ЯКИМ ефектом», проте, опублікована вона була науковцем пізніше, а саме у 1948 році. Ця теоретична концепція була розроблена на основі досвіду ведення пропаганди в армійських підрозділах під час Другої світової війни, наголошувалось, що основні функції масової комунікації – це спостереження за середовищем, кореляція різних частин суспільства і передача соціокультурної спадщини. Згодом, у 1968 році на Міжнародній конференції в Індії у своїй доповіді, присвяченій порівняльному аналізу соціальних процесів, Г. Лассуелл запропонував більш докладну версію своєї моделі комунікації. Вона також передбачає вивчення процесу комунікації за допомогою відповідей на такі запитання: Хто? – З яким наміром? – В якій ситуації? – З якими ресурсами? – Використовуючи яку стратегію?
Варто також підкреслити розробку Лассуеллом принципово нового аналітичного інструментарію і відкриття нової біхівіористської методології в політичній науці. Він є основоположником багатьох напрямків аналізу політичних феноменів (наприклад, політичного психоаналізу, дослідження політичних еліт, що отримало назву демократичного елітизму, структурно-функціонального аналізу соціальної комунікації і т.д.) в рамках біхевіористського підходу. В цьому контексті важливо згадати, що одними із найбільш відомих праць дослідника, в яких розкривається проблема психоаналізу в політиці є «Психопаталогія і політика» (1930 р) та «Світова політика і особиста небезпека» (1935 р.). Г. Лассуел дослідив багатовимірний феномен влади, розглянув формальні політичні інститути та приховані мотиви поведінки індивіда в сфері політики, психологічні аспекти політичного процесу, неоднозначність і складність владних відносин.
Значення наукової спадщини «батька-засновника» біхівіористського підходу Лассуелла в політичній науці полягає в тому, що його погляди чітко відображають загальні тенденції розвитку англо-американської політичної науки. Більше того, у багатьох напрямках він виступав новатором і основоположником, важливо також те, що він відобразив і осмислив важливі політичні проблеми ХХ століття, адже період наукової діяльності дослідника охоплює більше п’яти десятиліть – з середини 20-х років і до кінця 70-х років. Саме в обличчі таких теоретиків як Гарольд Лассуелл американська громадськість отримала достойних захисників суспільного і політичного устрою США.
