Особливості організації й проведення тренувань по футболу.

Проведення тренувальних занять є обов'язковою умовою чіткої організації учбово-тренувального процесу будь-якої команди.

При організації тренувань найбільш сприятливим варіантом є найбільша відповідність умов занять правилам і нормам ФІФА, тому при підготовці тренувальної бази необхідно стежити за цією відповідністю.

Будь-яке тренування складається з теоретичної (тактичної), технічної й “силовиЇ” частин і для кожної з них необхідні відповідні умови. До них можна віднести: інвентар, екіпірування, поле, різні тренажери. Розглянемо кожну складову докладніше.

Отже, інвентар. Це, насамперед, звичайно, м'яч, вірніше, м'ячі, оскільки більша кількість м'ячів дозволяє варіювати заняття, особливо це, стосується воротарів і форвардів. М'яч повинен важити 1 фунт (453 грама) і бути не більше 66 см. в окружності. Кольори м'яча - білий, жовтогарячий м'яч використається тільки на снігу. Друга частина інвентарю - футбольні ворота. Їхній розмір -244 на 732 см., наявність сітки бажано, а при проведенні матчів - обов'язково. Штанги й поперечини - циліндричні, товщиною не більше 15 см.. Також до інвентарю можна віднести всілякі фішки, фанерні силуети футболістів.

До екіпірування відноситься форма гравців і голкіперів. Другим обов'язкові рукавички. Бутси - шиповані, довжина шипів не більше 15 мм.

Поле - найбільше “вразлива” ділянка. Це зрозуміло, оскільки втримувати поля в гарному стані важко, але все-таки згадаємо й про правила, що стосуються газону. Отже: розміри поля -105 на 70 метрів ((10 метрів), висота трави 7мм ((4 мм), наявність кутових прапорів обов'язково, ширина ліній розмітки - 11 см. ((2 см..).

Ці правила розроблені й затверджені ФІФА для проведення офіційних матчів. Звичайно, не обов'язково придержуватись їх у процесі тренувань, але чим більша відповідність, тим легше відчути себе в “бойових” умовах.

Тренажери необхідні для фізичної підготовки гравців, розвитку силових якостей.

До відбудовних об'єктів можна віднести сауну, басейн і т.д.

Для занять у зимовий час бажаний так званий манеж, або критий спортзал, причому підлога повинна бути в задовільному стані. Все це забезпечує гарні умови для повноцінного учбово-тренувального процесу й підготовки до змагань.

Заняття проводяться в найбільш підходящий, на думку тренера, час, тривають не більше двох годин і містять у собі розминку, силові вправи, вправи на розвиток швидкості й витривалості, тактичні заняття, розробку реалізації “стандартних положень” - штрафних, кутових, вільних ударів, розробку комбінацій -“домашніх заготовок”, тренування з воротарями (а підготовка голкіперів відрізняється від підготовки польових гравців - ставка робиться на стрибучість, реакцію, розтяжку, гнучкість).

Після цього бажаний крос, що розвиває витривалість і заспокійливі вправи. Іноді можна провести в рамках тренування двусторонню гру, але це може призвести до травм, тому не варто зловживати “двусторонками” у період достатньої ігрової практики.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ Й ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ

Для проведення змагань необхідне дотримання правил ФІФА відносно офіційних матчів, створення суддівського й апеляційного комітетів, визначення регламенту змагань, його формули. Розглянемо кілька формул проведення турніру.

1) “Олімпійська” система - (програвший вибуває). Вона найбільш оптимальна при великій кількості учасників й обмеженому часі проведення турніру.

 

2) Кругова система використається при невеликій кількості команд або при достатньому для проведення тривалого турніру часу.

3) Система, при якій переможець першого матчу зустрічається з новою командою, що, у випадку виграшу, проходить далі й грає із третьою командою, інакше з нею грає переможець. Ця система найменш досконала, тому що найкращі шанси має команда, що вступила в гру останньою.

ТАКТИЧНІ ДІЇ У ФУТБОЛІ

 

Малюнок 1

Футбол, як і будь-яка інша гра, не терпить безсистемності. Це зрозуміли ще сімдесят років тому, коли з'явилася перша ігрова схема. Доти ніякої системи не було, кожен гравець ішов до чужих воріт, єдиною метою його було забити м'яч, а про захист власних воріт повинен був думати лише воротар. Умовно ту тактику можна описати формулою 1+10, де 1 - це воротар, а 10 -інші польові гравці. Природно, що крім хаосу на полі ця схема ні до чого гарного не приводила. Два захисники, три хавбеки й п'ять нападаючих як і раніше визначали стиль гри як атакуючий. Ця схема застосовувалася аж до 1958 року, коли на чемпіонаті світу у Швеції збірна Бразилії під керівництвом Висенте Феоли не впровадила нову “бразильську” систему 4+2+4 (див. мал.1). Два півзахисники відтягнулися ледве назад, а один форвард, що перейшов у середину поля, забезпечував чисельну перевагу як в атаці, так й в обороні, оскільки й там, і там у команди була тепер чисельна перевага.

Не встигли ще багато команд перейти на 4+2+4, як уже через чотири роки, на чемпіонаті світу в Чилі, та ж збірня Бразилії тимчасово замінили на Феолу Айморе Моррейрой, застосувала нову схему- 4+3+3 (див. мал. 2). Один нападаючий відтягнувся в півзахист, забезпечивши їй ще більшу мобільність і гнучкість. Оборона бразильців стала воістину непрохідною, а шестеро атакуючих гравців зводили нанівець всі переваги “старої” системи. Це дозволило бразильцям стати дворазовими чемпіонами світу.

Дотепер багато команд, що сповідають атакуючий футбол, використають цю схему, а через 8 років після її появи голландці, на чолі з легендарними Ринусом Михелсом і Йоханом Круиффом перетворили 4+3+3 у грізну зброю за назвою “тотальний футбол”.

 

 

Малюнок 2

Малюнок 3

З роками йшов розвиток оборонного футболу, головною цілюю якого було “не пропустити”. Природно, настільки атакуюча схема ніяк не пасувала прихильникам бурхливо розвивався “катеначчо” - оборонної гри. Наслідком цього стала сформована на початку вісімдесятих і найпоширеніша зараз схема 4+4+2.

Таким чином, вибір тактичних дій у футболі прямо залежить від того чому надає тренер перевагу стратегії, обороні, чи нападу. У першому випадку можна використати 4+4+2, персональну опіку найнебезпечніших гравців суперника, у другому - 4+3+3, пресинг у чужих воріт, високі швидкості. Природно, що для успішних атакуючих дій всі гравці повинні мати високу майстерність і відмінну фізичну підготовку.

 

4. ТЕХНІЧНІ ДІЇ В ГРІ

 

Одним з основних факторів підготовки футболістів є вивчення й удосконалювання технічної підготовки. Упор на “техніку” дозволяє гравцям під час матчу в меншому ступені акцентувати увагу на м'ячі, його обробці й збереженні, що надає більше часу на розробку комбінацій, оцінку ситуації на поле, визначення стратегії гри. У цьому зв'язку значну частину тренувального часу необхідно виділити на технічну підготовку, причому варто розрізняти підготовку “чистих” польових гравців і воротарів. Воротар зобов'язаний, крім своїх безпосередніх, “професійних”, навичок володіти всіма технічними прийомами польових гравців, тому що нерідкі випадки, коли “страж воріт ” залишав межі штрафної площі й діяв як захисник, гублячи при цьому свою прерогативу на гру руками. У той же час кілька польових гравців, незалежно від амплуа, повинні мати досить добре розвинені вратарські якості, щоб при необхідності замінити голкіпера (наприклад, коли воротар віддаляється з поля, а ліміт замін вичерпаний, або у випадку травми “першого номера”). Отже, при розгляді технічної підготовки будемо мати на увазі цю немаловажну деталь.

Отже, техніка польових гравців. Її можна розділити на найпростішу й більше складну. Найпростіша необхідна кожному футболістові просто для гри у футбол. Її основними елементами є ведення м'яча, прийом, обведений, дриблінг (ведення м'яча з обведенням), подача й удар. Розглянемо кілька простих вправ на розвиток цих властивостей:

Ведення.

1. М'яч запускається й ведеться гравцем на всій зростаючій швидкості.

2. Те ж, але швидкість зростає не від разу до разу, а в процесі ведення.

3. Те ж, з “зміною ніг”, тобто парні торкання, виробляються правою ногою, а непарні - лівої (або навпаки).

У жодній із вправ не можна допускати відриву м'яча від гравця більш ніж на півтора метра й уповільнення швидкості ведення.

 

Прийом.

1. Прийом “низом”. М'яч запускається убік гравця. Завдання - прийняти й обробити м'яч одним торканням, при цьому зупинивши його.

2. Те ж, але приймаючий гравець рухається з достатньою швидкістю. Його завдання при цьому або зупинити м'яч, або продовжити рух, застосовуючи прийоми ведення (пас “на хід”).

3. Прийом “верхи”. Те ж, що й у перших двох моментах, але м'яч запускається на рівні голови гравця.

Обведений

1. Обведений на швидкості. Показати супротивникові, що у твої наміри входить відхід в одну сторону, а після облудного руху піти в іншу.

2. “Обведений Гарринчи”. Прокинути м'яч між ніг стоячого супротивника і швидко оббігти його. Дуже небезпечний прийом, тому що великий ризик втрати м'яча або травми.

Дриблінг

1. Дриблінг на швидкості - Ведення м'яча на високій швидкості із частої поперемінною зміною провідних ніг

2. Дриблінг із перешкодами - проведення м'яча між установленими фішками згідно мал. 4.

Малюнок 4

 

Удар

1. Відпрацьовування удару внутрішньою стопою стопи - “щічкою! - найбільш точного й сильного удару.

2. Перекидання м'яча через “стінку” - застосовується при виконанні штрафних і вільних ударів.

3. Удар - “парашут”, Силовий навіс (зі спрямованою дією), “ (див. мал. 5)

55555

 

 

Малюнок 5

4. Виконання одинадцятиметрових ударів - “на силу” - простий удар у заздалегідь певну точку воріт із силою, достатньою для того, щоб воротар не зміг піймати або відбити м'яч й “на виконання” - удар наноситься убік, протилежну тієї, куди кидається воротар. Вимагає гарної нервової витримки, як у що б'є, так й у воротаря.

Малюнок 6

 

5. Удари на точність влучення. Для цього потрібна розкреслена стіна, на якій зображені контури воріт і зони, за влучення в які нараховуються очки (див. мал.6). Удари робляться з різних точок, перемагає той, хто набере найбільшу кількість очок.